Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
0627835_70DDE_dzhuzha_o_m_kirichenko_i_g_kovals...docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
384.64 Кб
Скачать

3. Особливості правової соціалізації

Ми досить детально розглянули основні постулати теорії соціалізації. Тепер нам потрібно адаптувати їх до поняття правової соціалізації. Отже, ми можемо дати визначення поняття правової соціалізації.

Правова соціалізація - це процес накопичення знань про нормативну систему права, формування системи цінностей, у якій сама нормативна система права сприйматиметься як цінність (інтерналізація системи права), формування навичок поведінки, що відповідають приписам нормативної системи права.

В. М. Сирих пропонує таке визначення правової соціалізації: «Це процес інтеграції індивіда в систему правовідносин даного суспільства на основі засвоєння всієї правової культури цього суспільства». У цьому випадку виникає потреба деталізації поняття правової культури. А. Р. Ратинов виділяє такі провідні її елементи:

- право, тобто систему норм, що виражають державне веління;

- правовідносини, як систему суспільних відносин, що регулюються правом;

- правові установи, тобто систему державних органів, що забезпечують правозастосування та правореалізацію;

- правосвідомість;

- правову поведінку, тобто систему практичної діяльності по виконанню та застосуванню права.

Спочатку, розглядаючи основні феномени соціалізації, ми зазначили інтереси, які в чистому вигляді не дістали відображення у визначенні поняття правової соціалізації. Однак опосередковано інтереси референтної групи обов'язково є в усіх згаданих у визначенні елементах. Поняття «інтерес» відіграє значну роль у будь-якій соціалізації, однак у правовій соціалізації цей феномен має свою специфіку. Для того, щоб її зрозуміти, потрібно хоча б у загальних рисах пригадати основні відмінності нормативної системи права від інших нормативних систем і проаналізувати співвідношення загальносуспільних, групових та індивідуальних інтересів і рівень відтворення їх нормативною системою права.

Наведемо ознаки правової норми за навчальним посібником з основ держави і права під редакцією А. М. Колодія та А. Ю. Олійника:

а) узагальнює типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації;

б) розрахована на невизначену кількість суспільних відносин;

в) адресована неперсоніфікованому колу суб'єктів, дозволяє окреслити межі поведінки всіх суб'єктів, які підпадають під таку ситуацію;

г) діє в часі й просторі за колом осіб безперервно;

д) чинність дії правової норми припиняється чи скасовується уповноваженими суб'єктами».

Зрозуміло, що в підручнику подано ідеальний варіант. Такі ознаки правова норма повинна мати, однак не завжди реальні норми відповідають указаному ідеалу. Зокрема, перший постулат говорить про типову форму поведінки, тоді як дуже часто такої усталеної форми відносин просто не існує. Групи, вступаючи в одні й ті самі новоутворення, а тому ще не врегульовані приписами нормативної системи права суспільні відносини, обирають такі форми, які відповідають їх інтересам. Тому одним із найскладніших завдань законодавчої гілки влади є виявлення суспільного інтересу та фіксація його у вигляді норм права. Отже, можна виділити такі співвідношення масштабу відтворення інтересів суб'єктів суспільних відносин у нормах права:

- норми відображають загальносуспільний інтерес (ідеал якого дуже важко досягти);

- норми відображають інтереси більшої частини населення;

- норми відображають інтереси правлячої групи.

В останньому випадку приписи нормативної системи права цілком закономірно сприймають як недоцільні або несправедливі. Зрозуміло, що групи належності, чиї інтереси ущемлюють приписами норм права в процесі правової соціалізації, формують у своїх членів негативне ставлення до цих норм. Відповідно членам груп пропонують такі варіанти поведінки:

- боротьба в складі групи та її організацій за відміну або реформацію несправедливих норм;

- епатажне ігнорування приписів несправедливих норм на індивідуальному рівні;

- латентне, з метою уникнення юридичної відповідальності, ігнорування несправедливих норм на індивідуальному рівні.

На наш розсуд, суттєвим питанням є співвідношення важливості для існування групи інтересів, що ущемляються. Найпростіше визначення інтересу - це усвідомлена потреба. Відповідно, дамо визначення потреби - це такий стан індивіда, групи, суспільства в цілому, коли вони відчувають потребу в певних об'єктах, необхідних їм для існування та розвитку. Цей стан стає спонукальним джерелом діяльності особи, групи, суспільства. Самі потреби мають певну ієрархію. В. М. Кудрявцев пропонує таку класифікацію потреб особи, які досить нескладно екстраполювати на потреби групи та суспільства (див. рис.).

Реалізація потреб біологічного рівня забезпечує фізичне виживання людини. У разі, якщо ці потреби не реалізовано в обсязі,

потрібному для виживання, інші рівні потреб стають неактуальними. Ми вже говорили, що потреба спонукає суб'єкти відносин вступати в ці відносини заради реалізації потреб. Відповідно, нормативна система права регулює відносини. Отже, якщо певна форма регуляції заважає групі реалізувати мінімум потреб, необхідний для виживання, члени цієї групи постають перед дилемою: або вижити, або не дотримуватися приписів права. Зрозуміло, що здебільшого людина обирає перший варіант - вижити. Тоді вона порушує норми права, що призводить до юридичної відповідальності, оскільки норми права загальнообов'язкові для всіх людей, які перебувають на території держави, що їх встановила (це ще одна специфіка норм права). Відповідно у груп формується негативне ставлення не лише до норми, що не дозволяє соціальне доцільно реалізовувати потреби, а й до всієї нормативної системи права. Тому одним із завдань соціологів права є проведення соціологічної експертизи чинного законодавства, особливо нових законодавчих актів із метою соціальне доцільного взаємоузгодження реалізації потреб усіх груп суспільства.

Інша проблема - рівень усвідомлення потреб представниками груп. Наприклад, президент США Франклін Делано Рузвельт під час великої депресії 30-х років законодавче зобов'язав усіх підприємців, які діяли на території США, відраховувати певний процент від прибутку на рахунки фонду соціального страхування. Акумульовані таким чином кошти було спрямовано на забезпечення мінімально необхідного рівня реалізації потреб основної маси населення, що дозволило значно знизити соціальну напругу. За ці дії комерційний клас назвав Рузвельта комуністом. Сам Рузвельт пояснював свої дії таким чином, що якби він не примусив комерсантів поділитися незначною частиною своїх капіталів із населенням Америки, то відбулася б революція на взірець Жовтневої революції в Росії, і тоді б комерсанти втратили весь свій капітал. Тобто, як це не парадоксально звучить, своїми діями Рузвельт передусім захищав інтереси комерційного класу. Негативна оцінка дій президента пов'язана з тим, що реально існуючий інтерес не дістав відображення в груповій свідомості комерційного класу. Цей приклад наочно ілюструє, що існує нагальна потреба не тільки об'єктивно виявляти інтереси груп, спільнот і суспільства в цілому, не тільки взаємоузгоджувати ці інтереси, а й іноді самим групам і суспільству вказувати на інтереси, що реально існують.

Об'єктивне виявлення та прогнозування виникнення інтересів із подальшим відтворенням їх на рівні нормативної системи права - одне з основних завдань соціологів права та кримінологів.

За умови створення нормативної системи права, яка відповідає вказаним вимогам і відповідно відображає складну сукупність соціальне справедливих та взаємоузгоджених інтересів, сутність правової соціалізації полягає в тому, щоб приписи норм права особа сприймала як внутрішні переконання. Отже, на соціологів права покладено такі основні завдання щодо науково-теоретичного та науково-прикладного забезпечення оптимального процесу правової соціалізації:

1. Виявлення та взаємне узгодження основних суспільних інтересів, із метою подальшої їх фіксації у вигляді нормативних приписів.

2. Інтерпретація не явно виражених у законі суспільних інтересів із метою відображення їх соціальної доцільності на рівні масової, групової та особистішої свідомості.

3. Регулярна ревізія механізмів правової соціалізації, що діють у суспільстві, з метою адаптації їх до швидкоплинних суспільних відносин.

Реалізація цих функцій соціологами права дозволить розв'язати проблему правової соціалізації особи навіть у надзвичайно складних умовах докорінної реформації соціальної системи.

Література до теми 6

1. Аберкромби Н., Хилл С., Тернер Б. С. Социологический словарь. - М., 2000.

2. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. - М., 1996.

3. Карбонъе Ж. Юридическая социология. - М., 1986.

4. Кернер X. Ю. Криминология: Словарь-справочник. - М., 1998.

5. Кравченко А. И. Социология: Хрестоматия для студентов вузов. - Екатеринбург, 1998.

6. Кудрявцев В. Н., Казимирчук В. П. Современная социология нрава. - М., 1995.

7. Курганов С. И., Кравченко А. И. Социология для юристов. -М., 2000.

8 Павленок П. Д. Краткий словарь по социологии. - М., 2000.

9. Піча В. М Соціологія Загальний курс. - К., 2000.

10. Социология- Конспект лекций в схемах. - М., 1999.

11. Тощенко Ж. Социология - М., 1994.

ТЕМА 7

ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА ПОВЕДІНКА