§ 3. Умови правозастосувальної діяльності: загальні, спеціальні, індивідуальні

Ефективна правозастосувальна діяльність залежить не лише від професійних та інших особистісних якостей правозастосовника, а й від конкретно-історичних умов, за яких здійснюється ця діяльність. Загальновідома теза про те, що право не може бути вищим за економічний і обумовлений ним культурний рівень розвитку суспільства. Це положення повною мірою поширюється і на правозастосовну діяльність. Остання відчуває на собі вплив усієї системи конкретно-історичних умов, у яких вона функціонує, і, в кінцевому підсумку, визначається ними.

Кризовий стан української економіки, політична нестабільність, відсутність у країні сильної влади визначають і кризовий стан кадрового складу апарату державного управління, в тому числі й правозастосовників. Криза апарату державного управління проявляється в його нестабільності, частих реорганізаціях, прагненні відповідальних працівників лише імітувати бурхливу діяльність, свавілля в кадровій політиці.

Конкретно-історичні умови, які безпосередньо впливають на правозастосовну діяльність, за сферою дії можна поділити на три види: загальні, галузеві, локальні.

Під загальними умовами правозастосувальної діяльності мають на увазі ті умови, які діють на всій території України. В сукупності цих умов особливого значення набувають рівень розвитку економіки, політики, науки, освіти й культури.

Стан економіки, її здатність створити матеріальні блага на рівні, що задовольняє потреби більшої частини членів громадянського суспільства, створює сприятливі умови для правозастосовної діяльності. В цих умовах більша частина населення має можливість самостійно, своєю працею забезпечити потрібний чи високий рівень життя. Відповідно скорочується сфера правозастосовної діяльності, пов'язаної з розподілом соціальних виплат верствам населення з низьким рівнем доходу, скорочується кількість правопорушень, а працівники, які здійснюють правозастосовну діяльність, отримують за свою працю гідну винагороду. В ситуації, що склалася в сучасній Україні, цього, на жаль, не спостерігається, а це, відповідно, породжує корупцію, плинність кадрів і низький професіоналізм державних службовців.

У системі політико-правових чинників, які найінтенсивніше впливають на правозастосувальну діяльність, можна виокремити форму правління та політико-правовий режим держави, її здатність керувати справами суспільства, заходи, що проводять держава й суспільство з удосконалення політико-правової сфери країни, ступінь активності політичних партій і громадських об'єднань, форми і методи їх участі в справах держави.

Особливо значний вплив на правозастосувальну діяльність справляє стан законодавства, здатність чинних норм права повно й послідовно регулювати суспільні відносини, адекватно відображати потреби та інтереси суспільства.

Сфера освіти забезпечує органи правозастосування кваліфікованими кадрами, здатними працювати на високому професійному рівні. Однією з необхідних вимог до працівників правозастосовної сфери є наявність вищої професійної освіти. Але сукупність знань, навичок, умінь, що їх отримують особи в процесі навчання, багато в чому залежить від матеріальних і кадрових можливостей навчальних закладів, їх здатності залучати до викладання висококваліфікованих, які по-сучасному мислять, спеціалістів, і гідно оплачувати їхню працю. Якщо в країні навчальні заклади, як і економіка, перебувають у кризовому стані, то і особи, яких залучають у сферу правозастосування, не мають потрібних професійних якостей і змушені набувати їх у процесі роботи або перейти на іншу, менш відповідальну.

Правозастосування, як і будь-який складний комплексний соціальний інститут, у сучасних умовах може 3 успіхом вдосконалюватися й розвиватися лише в тісній взаємодії з наукою та за оперативної реалізації її напрацювань у своїй діяльності. При цьому наукові дослідження повинні охоплювати всі сфери правозастосування - від кадрової політики до діяльності з виконання правозастосовних рішень. Поглибленому науковому аналізові підлягають і нормативно-правові засади правозастосування, вся система законодавства, що діє в цій сфері законодавства.

Правозастосування неодмінно включає в себе елементи погляду правозастосовника, його право приймати рішення з врахуванням конкретних обставин, керуючися власною правосвідомістю, нормами моралі, етики, звичаїв. Саме тому рівень моральності та культури правозастосовника прямо й безпосередньо впливає на результати його діяльності. Разом з тим вказані особисті якості правозастосовника, які формуються в процесі його життєдіяльності, багато в чому визначаються рівнем, якого досягло в своєму розвитку суспільство в цілому. Недостатньо високий рівень політичної, правової культури, моралі певної частини населення України з усією очевидністю проявляється і в діяльності осіб, які здійснюють правозастосовну діяльність.

Локальні умови - це безпосереднє середовище, в якому діє окремий орган правозастосування або посадова особа. Ці умови є сукупним результатом дії загальних і галузевих умов на певній обмеженій території, на яку поширюється юрисдикція відповідного правозастосовчого органу або посадової особи. Це може бути територія міста, іншого населеного пункту, іншої адміністративно-територіальної одиниці. Якщо регіони країни за своїм географічним положенням, рівнем розвитку економіки, культури, національним складом і деякими іншими показниками можуть істотно відрізнятися один від одного, то й локальні умови діяльності правозастосовних органів будуть різними.

Локальні умови діяльності органів правозастосування можна поділити на чотири види:

- територіально-географічні умови: географічне розташування регіону, природно-кліматичні умови, вид населеного пункту, в якому діє правозастосовний орган;

- соціально-демографічні умови, що характеризують чисельність і кількість населення регіону, його національний склад,

структуру, зайнятість населення, рівень злочинності та інших правопорушень, розвиненість засобів комунікації та інших об'єктів інфраструктури;

- соціально-економічні умови, що характеризують матеріальний бік діяльності органу правозастосування, в тому числі приміщення, яке він займає, санітарно-гігієнічні умови праці, забезпечення органу транспортними засобами, комп'ютерами та іншими засобами організаційної техніки, рівень заробітної плати працівників, інші соціальні пільги й гарантії;

- організаційні умови діяльності: структура та кадровий склад правозастосовчого органу, порядок його діяльності, розподіл функцій між його окремими структурними підрозділами й посадовими особами, а також форми та методи координації діяльності цих підрозділів і посадових осіб, інтенсивність роботи.

Таким чином, орган правозастосування, посадова особа в процесі своєї діяльності відчувають постійний, а інколи досить інтенсивний вплив конкретно-історичних умов, зовнішнього середовища. Це, зокрема, різного роду управлінські команди, які має враховувати правозастосовник у своїй роботі (закони, підзаконні акти, оперативно-розпорядчі вказівки органів вищого рівня). Середовище виступає і джерелом матеріального забезпечення органу (приміщення, оргтехніка, засоби комунікації), а також його кадрового складу (заробітна плата, соціальні пільги). Середовище постачає і предмет діяльності, а інколи і створює екстремальні ситуації. Реагуючи на всі ці зміни зовнішнього середовища, правозастосовувач прагне належним чином здійснювати свої функції і зберегти себе як соціальне потрібну ланку державного механізму.