6. Перша допомога при ураженні електричним струмом.

Перша допомога при ураження електрострумом складається з двох етапів:

• звільнення потерпілого від дії електроструму;

• надання першої долі карської допомоги.

Звільнення потерпілого від дії електроструму здійснюють вимиканням електроустановки, до якої доторкається потерпілий за допомогою вимикача, рубильника;

• звільняють за допомогою палиці або дошки (повинні бути сухими), при цьому необхідно ізолювати себе від землі (стати на суху дошку);

• перерубати проводи сокирою сухим дерев'яним топорищем або перекусити інструментами з ізольованими ручками ( кусачки, пасатижам ). Перерубувати або перекушувати проводи необхідно пофазно, тобто кожен провід окремо.

• відтягнути його за одяг, наприклад за поле халата або піджака, при цьому не можна доторкатись до відкритих частин тіла потерпілого чи металевих предметів. Для ізоляції рук рятівник надіває діелектричні рукавички. Відтягувати потерпілого однією рукою.

Якщо електричний струм проходить у землю через потерпілого і судомно стискає у руці один провід, то припинити дію струму, відокремити потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку).

Для звільнення потерпілого від струмопровідних частин та проводів, що знаходяться під напругою вище 1000 В необхідно надягнути діалектричні рукавички та чоботи і діяти ізольованою штангою або кліщами, що розраховані на відповідну напругу.

Надання доліфкарської допомоги.

Після припинення дії електроструму на людину необхідно викликати лікаря, але до його прибуття слід надати першу допомогу.

Допомога залежить від стану потерпілого. Після звільнення його від струму він перебуває у трьох станах:

• при свідомості;

• непритомний, однак у нього є дихання та пульс;

• в стані клінічної смерті.

При свідомості слід покласти потерпілого на підстилку із тканини чи одягу, створити приплив свіжого повітря, розтиснути одяг, що стискає та перешкоджає диханню, розтерти та розігріти тіло і забезпечити спокій до прибуття лікаря.

При непритомному стані дати понюхати вату змочену нашатирним спиртом або обприскати лице холодною водою, коли потерпілий прийде то тями йому слід дати випити 15 – 20 крапель настоянки валеріани та гарячого чаю.

При відсутності ознак життя: ( дихання, пульсу) потрібно негайно розпочати серцево – легеневу реанімацію (СЛР). До цих заходів СЛР належать: штучне дихання та непрямий ( закритий) масаж серця. Штучне дихання виконується способом “з рота в рот” або “ з рота в ніс”. Людина яка надає допомогу робить видих із своїх легень в легені потерпілого безпосередньо в його рот чи ніс; у повітрі що видихається людиною є ще досить кисню. Попередньо потерпілого необхідно покласти спиною на тверду рівну поверхню звільнити від одягу що стискає, підкласти під лопатки невеликий валик з будь – якого матеріалу, відхилити голову максимально на зад.

При проведенні непрямого масажу серця потерпілого кладуть спиною на тверду поверхню оголюють грудну клітку, розстібають пасок. Рятівник стає з ліва чи справа від потерпілого, поклавши на нижню третину грудної клітки кисті рук (одна на другу), енергійно поштовхами натискує на неї. Натискувати потрібно досить різко, використовуючи при цьому вагу власного тіла, і з такою силою ,щоб грудна клітка прогиналась на 4-5 см в сторону до хребта. Необхідна частота натискувань становить 60-65 разів на хвилину.

Масаж серця необхідно поєднувати з штучним диханням. Якщо СЛР здійснює одна людина, то заходи щодо рятування потерпілого необхідно проводити в такій послідовності: після двох глибоких вдувань у рот чи ніс зробити 15 натискувань на грудну клітку, потім знову повторити 2 вдування і 15 натискувань для масажу серця і т. д. Якщо допомогу надають двоє рятівників, то один повинен робити штучне дихання, а інший-непрямий масаж серця, причому в момент вдування повітря масаж серця припиняють. Після одного вдування повітря в легені потерпілого необхідно 5 разів натиснути на його грудну клітку.

7. Блискавкозахист.

Це система захисних пристроїв та заходів, що призначені для забезпечення безпеки людей, збереження будівель та споруд, устаткування та матеріалів від можливих вибухів, займань та руйнувань, спричинених блискавкою.

Блискавка - особливий вид проходження електроструму через повітряні прошарки, джерелом якого є атмосферний заряд, накопичений грозовою хмарою. Такі хмари утворюються при високій вологості і швидкій зміні температури повітря, внаслідок чого проходять складні фізичні процеси, що й приводять до утворення і накопичення електричних зарядів, які супроводжуються блискавкою (яскравим свіченням) та звуком (громом).

Розрізняють первинні ( прямий удар) і вторинні прояви блискавки.

Прямий удар блискавки ( ураження блискавкою) - безпосередній контакт каналу блискавки з будівлею чи спорудою, що супроводжується протіканням через неї струму блискавки.

Під вторинними проявами блискавки розуміють явища під час близьких розрядів блискавки, що супроводжуються появою потенціалів на конструкціях, трубопроводах, електроприводах всередині будівель і споруд, які не зазнали прямого удару блискавки. Вони проникають в наслідок електростатичної та електромагнітної індукції.

надягнути діелектричні рукавички та чоботи і діяти ізольованою штангою або кліщами, що розраховані на відповідну напругу. Надання долі карської допомоги.

Після припинення дії електроструму на людину необхідно викликати лікаря, але до його прибуття слід надати першу допомогу.

Долікарська допомога залежить від стану потерпілого. Потерпілий після звільнення від струму може перебувати у трьох станах:

• при свідомості;

• непритомний, однак у нього є дихання та пульс;

• в стані клінічної смерті.

Якщо потерпілий при свідомості, то його слід покласти на підстилку із тканини чи одягу, створити приплив свіжого повітря, розстібнути одяг, що стискає та перешкоджає диханню, розтерти та зігріти тіло і забезпечити спокій до прибуття лікаря. Потерпілому, що знаходиться в непритомному стані, слід дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом або обприскати лице холодною водою. Якщо потерпілий прийде до тями, йому слід дати випити 15 - 20 крапель настоянки валеріани та гарячого чаю.

При відсутності ознак життя (дихання, пульсу) потрібно негайно розпочати серцево - легеневу реанімацію (СЛР). До заходів СЛР належать: штучне дихання та непрямий (закритий) масаж серця. Штучне дихання виконується способом "з рота в рот" або "з рота в ніс". Людина, яка надає допомогу робить видих із своїх легень в легені потерпілого безпосередньо в його рот чи ніс ; у повітрі, що видихається людиною є ще досить кисню. Попередньо потерпілого необхідно покласти спиною на тверду рівну поверхню, звільнити від одягу, що стискає (розстебнути комір сорочки, пасок, послабити краватку), підкласти під лопатки невеликий валик з будь-якого матеріалу (можна одягу), відхилити голову максимально назад.

При необхідності проведення непрямого масажу серця потерпілого кладуть спиною на тверду поверхню (підлога, стіл), оголюють його грудну клітку, розстібають пасок. Рятівник стає зліва чи справа від потерпілого, поклавши на нижню третину грудної клітки кисті рук (одна на другу), енергійно (поштовхами) натискує на неї. Натискувати потрібно досить різко,

Електромагнітна індукція супроводжується появою в просторі змінного магнітного поля, яке індукує в металевих контурах, що утворені із різних протяжних комунікацій( трубопроводів) електрорушійну силу. У замкнутих контурах ЕРС призводить до появи наведених струмів. У контурах в яких контакти не достатньо надійні в місцях з'єднання, такі струми можуть викликати іскріння або сильне нагрівання, що дуже небезпечно для приміщень, де утворюються вибухо - та пожежонебезпечні концентрації.

Захист об'єктів від прямих ударів блискавки забезпечується шляхом встановлення блискавковідводів. Від електростатичної індукції (вторинний прояв) здійснюється приєднанням устаткування до заземлювача для відведення електростатичних зарядів індукованих блискавкою, в землю. Захист від електромагнітної індукції полягає у встановленні методом зварювання перемичок між протяжними металоконструкціями в місцях їхнього зближення менше ніж на 10 см. Інтервал між перемичками повинен становити не більше 20 м.

Будівлі та споруди поділяють за рівнем блискавкозахисту на три категорії.

І. категорія будівлі та споруди, з вибухонебезпечними зонами В-1, В- II. в них зберігаються чи знаходяться постійно легкозаймисті та горючі матеріали, що здатні утворювати газо-, пило- пароповітряні суміші, для вибуху яких достатньо іскри.

II категорія будівлі та споруди або їх частини, в яких наявні вибухонебезпечні зони В-1а, В -їв, В-Ііа. Вибухонебезпечні газо- пило- пароповітряні суміші в них можуть з'явитися лише при аварії чи порушенні технологічного процесу. До цієїж категорії належать зовнішні установки класу В-1г та склади у яких зберігаються вибухо небезпечні, матеріали легкозаймисті та горючі рідини

III категорія будівлі та споруди з пожежонебезпечними зонами класів

П-1, П-ІІ, П-ІІ а; зовнішні технологічні установки, відкриті склади горючих речовин, що належать до зон класів - III;

димові та інші труби підприємств котельних, башти та вишки різного призначення висотою 15 м і більше.

Об'єкти І та її категорії необхідно захищати як від прямих ударів блискавки, так і від вторинних її проявів. Будівлі та споруди III категорії повинні мати захист від прямих ударів блискавки та занесення високих потенціалів, а зовнішні установки - тільки від прямих ударів.

При виборі пристроїв блискавкозахисту враховують важливість об’єкта, його висоту, місце розташування серед об’єктів , рельєф місцевості, інтенсивність грозової діяльності. Блискавковідвід складається з блискавкоприймача, несівної опори, струмовідвода, заземлювача. Блискавковідводи є стержневе, сітчасті.

Питання для самоконтролю

1. Які основні причини електротравматизму на виробництві?

2. Як діє електроструму на організм людини?

Назвіть види електротравм.

Як класифікують приміщеня за ступенем ураження електрострумом?

Як технічні системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок?

Які вимоги до обслуговуючого персоналу?

Як здійснюється надання першої допомоги при ураженні електрострумом?