7. Профілактика бешихи.

Хворіють робітники м’ясо та рибокомбінатів, боєнь, спеціалісти ветеринарної медицини, м’ясники, а також люди, які обслуговують хворих на бешиху свиней. Зараження бешихою відбувається при забої хворих тварин і переробці м’яса, якщо не дотримуватися правил особистої гігієни. Збудник частіше всього проникає через рани на шкірі, при вживанні напівсирого м’яса. На місці проникнення збудника відбувається запалення шкіри, з’являється обмежена пляма червоного кольору, відмічається збільшення регіональних лімфовузлів та незначна гарячка. Згодом пляма збільшується в розмірі, в центрі блідне, а на периферії стає синюшно-червоного кольору. Через 2-3 тижні пляма безслідно зникає. Інколи перебіг захворювання може бути хронічним з ураженням суглобів (набряк, потовщення, болі в ділянці фалангових суглобів, деформовані зміни). Дуже рідко еризипелоїд проходить у септичній формі (пропасниця, головні болі, безсоння, утворення по всьому тілу еритематозних плям, явища ендокардиту). Хвороба закінчується одужанням, яке можна прискорити лікуванням антибіотиками.

Для попередження захворювання людей необхідно, щоб обслуговуючий персонал працював у спецодязі і спецвзутті, який після роботи потрібно ставити у спеціальну шафу, ретельно мити руки з милом і дезрозчином. Дотримуватись правил особистої гігієни, вживати заходів для запобігання травмуванню, в разі пошкодження шкіри треба негайно обробити рану дезинфекційними речовинами.

Вимушений забій хворих тварин проводять в спеціальних місцях, щоб запобігти розповсюдженню збудника. М’ясо і внутрішні органи при відсутності пат змін випускають з боєнь і м’ясокомбінатів тільки в водонепроникній тарі і засоленому вигляді або після знезараження високою температурою.

З метою профілактики бешихи свиней необхідно дотримуватись ветеринарно-санітарних правил і технологічних вимог з комплектування, розміщення, догляду, годівлі та ветеринарного обслуговування свиней. При появі бешихи в господарстві вводять карантин на вивезення, завезення та перегрупування свиней, вивезення кормів, м’ясних продуктів, субпродуктів і шкір. Проводять клінічний огляд і термометрію всього поголів’я. Хворих та підозрілих в захворюванні свиней ізолюють і лікують. Клінічно здорових свиней вакцинують і встановлюють за ними ветеринарний нагляд протягом 10 діб. Регулярно здійснюють дезінфекцію станків, через кожні 10 діб проводять дезінфекцію всього свинарника. Гній знезаражують біотермічним способом.

Для дезінфекції використовують розчин хлорного вапна з вмістом активного хлору 3% за експозиції 2 год., 2% гарячий розчин їдкого натру за експозиції 1 год., 20% суспензію свіжо гашеного вапна за експозиції 1 год., 0,5% розчин формальдегіду за експозиції 1 год.

8. Профілактика сказу.

Сказ – невиліковна хвороба всіх видів тварин, птахів і людей. В даний час головним джерелом сказу серед домашніх тварин і людей є бродячі собаки, лисиці, вовки та ін. Тому заходи по профілактиці сказу повинні бути направлені на охорону ферм від бродячих і диких звірів.

Збудник сказу – фільтруючий вірус, який дуже стійкий у зовнішньому середовищі. Зараження може виникнути після укусу хворої тварини або після потрапляння слини, яка має вірус. Хворі тварини кусають переважно за ногу, руку, плечі, голову і рідше за тулуб. Збудник може також виділятись через молоко і сльози. Потрапивши в організм вірус сказу поширюється по нервовим стовбурам і вражає нервову тканину, в тому числі і головний мозок, тобто володіє нейротропною дією. Тривалість інкубаційного періоду при сказі залежить від кількості вірусу, що проникнув і його сили, від виду тварини, що вкусила, місця укусу, від глибини і величини рани. Тривалість інкубаційного періоду тим коротший чим ближче до головного мозку.

У людей розрізняють 3 стадії сказу: передвісники, збудження, паралічу. Спочатку спостерігається пригнічення, туга, безсоння або сон стає тривожним зі страшними сновидіннями. Місце укусу чухається, відсутність апетиту, нудота, на місці заживання укусу виникає почервоніння і припухання. Через 1-3 дня температура тіла становить 39-40 С, тримається і не знижується до стадії паралічу. Хворі скаржаться на головну біль, очі блистять, зіниці розширені, прискорюється серцебиття, порушується дихання і з’являється задишка.

В другій стадії хвороби розвиваються спазми дихальних і ковтальних м’язів, з’являється чутливість шкіри до найменших коливань повітря. Сильне світло викликає у хворого збудження і загальні судоми. Стадія збудження триває 2-3 дні. Розлад ковтання в результаті спазму ковтальних м’язів спостерігається не тільки при вживанні води але й тоді коли вона її бачить. Інколи виникають галюцинації. З самого початку захворювання збільшене слиновиділення, слина мимовільно витікає з роту. Тривалість хвороби 3-6, рідше 10 днів. Смерть наступає раптово під час приступів в результаті паралічу серця і дихання.

В населеному пункті, де виявлено хворобу сказу, оголошують його неблагополучним. Найбільш важливим заходом, щодо захворювання сказом є своєчасне щеплення і проведення профілактичних заходів. При укусі в голову вводять вакцину проти сказу 2 рази в день протягом 15 днів. А якщо потрапила слина, то вводять 1 раз в день протягом 15 днів.

Важливим організаційно-профілактичним заходом є знищення бродячих собак і котів, постійна реєстрація собак і масове щеплення їх проти сказу. При укусі тварин або у випадку захворювання їх сказом господар повинен повідомити про це спеціалістів ветеринарної медицини. За тваринами, що покусали людей, спостерігають протягом 10 діб та проводять нагляд. Хворих або підозрілих тварин ізолюють від здорових. Знімати шкіру заборонено. Прибирають трупи в рукавичках, підстилку спалюють, металеві предмети кип’ятять або фламбують. Гній, забруднену підстилку зволожують дезінфікуючими розчинами: 4% розчин формальдегіду, 10% гарячим (70ºС) розчином їдкого натру, розчином хлорного вапна з вмістом активного хлору 5%. Клітки для собак дезінфікують обпаленням паяльною лампою, одяг забруднений кип’ятять.