Тема Вентиляція виробничих приміщень. Системи опалення план

1. Призначення та класифікація системи вентиляції.

2. Природна вентиляція.

3. Штучна вентиляція, її види та характеристика.

4. Методи розрахунку та вимоги до системи штучної вентиляції.

5. Системи опалення та їх характеристика.

 Література

Жидецький В.Ц. “Основи охорони праці”, Львів, Афіша, 2002. - 101 – 114с.

!Основні терміни і поняття

Природна вентиляція: організована, неорганізована, штучна вентиляція, припливна, витяжна, витяжна загально - обмінна, припливно – витяжна, місцева витяжна і припливна, повітряні душі, розрахунок вентиляції в цехах, вимоги до вентиляції, системи опалення: місцеві і централізовані.

Теоретичні положення

1. Призначення та класифікація системи вентиляції.

Вентиляція – це процес організованої і регульованої заміни у приміщеннях забрудненого повітря чистим і свіжим.

За способом переміщення поділяють на: природну, штучну (механічна та суміщена) природна та штучна одночасно.

За напрямом повітря: припливна, витяжна, припливно-витяжна, за місцем дії: загально-обмінна, місцева і комбінована.

2. Природна вентиляція.

Природна – здійснюється за рахунок сили вітру і природних (гравітаційних) сил, або теплового та вітрового напору.

Тепловий – різницею температур, а значить густина внутрішнього і зовнішнього повітря різна. Вітровий напір обумовлений тим, що з навітряної сторони підвищений тиск, а з підвітряної – розріджений.

Природна поділяється на організовану і неорганізовану.

Організовану називають аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження повітря зовнішнього, а у верхній частині встановлюють спеціальні пристрої ліхтарі – для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря застосовують перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Для збільшення природної тяги за рахунок енергії вітру над витяжними каналами встановлюють дефлектори. Дія дефлектора базується на утворенні розрідженого повітря або пониженого тиску.

Ліхтарі – розміщують на даху приміщення і одночасно використовують для природного освітлення, отвори фрамуги на них застеклюють.

Неорганізована – не відомо об’єм повітря, що надходить та вилучається з приміщення. Повітрообмін залежить від випадкових чинників, напряму, сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря. Вона включає: інфільтрацію – просочування повітря через не щільність у вікнах, дверях, провітрювання – здійснюється при відкриванні вікон в квартирках.

Переваги – дешевизна та проста в експлуатації.

Недолік – повітря надходить без очищення і – забруднює довкілля.

3. Штучна вентиляція, її види та характеристика.

Штучна (механічна) – це примусове видалення з приміщень забрудненого повітря і заміна його свіжим за допомогою вентиляційних агрегатів. Вентиляційна система складається з вентиляційного агрегату, повітроводів, регульованих, пускових та інших пристроїв. Вентиляційні системи бувають витяжними, припливними, припливно-витяжними (комбінованими).

Загально-обмінна – створює мікроклімат та чистоту повітря у всьому об¢ємі робочої зони.

Видаляє надлишок тепла при відсутності токсичних виділень.

Схеми повітрообміну: зверху-вниз, зверху-вверх, знизу-вверх, знизу-вниз. Якщо виділяються гази та пари з густиною, що перевищує густину повітря (пари кислот), то видалення повітря з нижньої зони повинно становити 60%, а з верхньої – 40%. При малій густині газів – видалення забрудненого повітря здійснюється у верхній зоні.

Припливна вентиляція складається з повітря - забірного пристрою, фільтра, повітронагрівача (калорифер), вентилятора, повітропроводу, припливні патрубки з насадками. Повітря - забірні пристрої знаходяться на висоті 2 м від викидних каналів витяжної вентиляції по вертикалі – нижче 6 м, а по горизонталі – не ближче 25 м.. Повітря подається розсіяним потоком.

Витяжна загальна обмінна вентиляція застосовується у виробничих приміщеннях в яких відсутні шкідливі речовини і невисока кратність повітрообміну. Складається з очисного пристрою, вентилятора, центрального та відсмоктувальних трубопроводів. Повітря після очищення викидається на висоті не менше 1 м над гребенем даху.

Припливно-витяжна вентиляція складається із очисного пристрою, вентилятора, центрального та відсмоктувального повітропроводів. Застосовують у виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, парів, пилу. Витяжка повинна бути на 10% більшою ніж приплив. Після очищення повітря приміщень можна використовувати його повторно (рециркуляція).

Місцева вентиляція:

Місцева припливна вентиляція – при якій здійснюється подання припливного повітря заданих параметрів (температура, вологість, швидкість повітря) виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завісів.

Повітряні душі – це утворення так званих оазисів (ділянок) виробничої зони, які рідко відрізняються своїми фізико-хімічними характеристиками. Застосовуються з метою запобігання перегрівання робітників.

Повітряні та повітряно-теплові завіси: для запобігання надходження в приміщення холодного при необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса створюється струменем повітря, що подається із вузької довгої щілини, під деяким кутом на зустріч потоку холодного повітря. Канал розміщують з боку чи зверху дверей.

Місцева витяжна вентиляція: за допомогою місцевих витяжних зонтів, всмоктувальних панелей, витяжних шаф, бортових відсмоктувачів.

Забезпечує максимальне всмоктування шкідливих речовин при мінімальній кількості витраченого повітря. Вибір місцевої витяжки залежить від температури, густини парів, токсичності шкідливих речовин, положення робітника, технологічного процесу та устаткування.