3. Інфразвук.

Інфразвук – це коливання з частотою менше 20 Гц. Інфразвук людина не чує, але відчуває руйнівну дію на організм людини, зокрема порушує функцію вестибулярного апарату, зумовлює запаморочення, біль голови. Знижується увага, працездатність, виникає почуття страху та немічність.

Механізми, що працюють при частоті обертання менше 20 об/с. При русі автомобіля понад 100 км/ч за рахунок зриву повітряного потоку з його поверхні. Захисту від інфразвуку немає, дійовим засобом захисту є зниження рівня інфразвуку в джерелі його випромінювання:

- збільшення частоти обертання валів до 20 і більше обертів на секунду;

- підвищення жорсткості коливних конструкцій великих розмірів;

- усунення низькочастотних вібрацій;

- внесення конструктивних змін в будову джерел, що дозволяє перейти з області інфразвукових коливань в область звукових.

4. Ультразвук

Ультразвук – це коливання звукових хвиль з частотою більше 20000 Гц. Джерела ультразвуку – це генератори котрі працюють в діапазоні частот від 12 до 22 КГц. Для обробки рідких розплавів, очищення відливок, в апаратах для очищення газів, в гальванічних цехах виникає під час роботи очищувальних ванн та знежирювальних. Його вплив спостерігається на віддалі 25-50 м від обладнання.

Викликає порушення нервової системи, головний біль, зміни кров’яного тиску, складу і властивостей крові, втрата слухової чутливості, підвищену втомленість. Впливає через повітря, рідке та тверде середовище. Поширюється з частотою понад 10000 Гц.

Звук, який передається через повітря називають повітряним, а який передається на руки людини – контактним. З метою захисту застосовують роботу ультразвукових установок на більш високих частотах, засоби звукоізоляції (звукоізоляційні кожухи, захисні екрани, звукоізольовані кабіни, розміщення ультразвукового устаткування в окремому звукоізольованому приміщенні, для укриття застосовують сталь, дюралюміній і оргскло, який передається через повітря. При контактному впливу завантаження, вивантаження необхідно проводити при вимкненому джерелі ультразвуку, спеціальні інструменти, що мають ручки з еластичним покриттям (гумовим).

5. Іонізуючі випромінювання, вплив та захист від них.

До іонізуючих випромінювань відносяться корпускулярні випромінювання, що складаються з частинок з масою спокою, яких не рівна нулю, -, -частинки, нейтрони та електромагнітні випромінювання (рентгенівське та - випромінювання). - випромінювання - це потік позитивно заряджених частинок, ядер гелію, що рухаються зі швидкістю 20000 км/сек.

- частинки - це потік електронів та протонів. Їх швидкість наближається до швидкості світла.

- випромінювання це короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке подібне за своїми властивостями до рентгенівського але має значно більшу швидкість та енергію.

Іонізуюче випромінювання характеризується двома основними властивостями: здатністю проникати через середовище, що опромінюється та іонізувати повітря і живі клітини організму. Ці властивості зв’язані між собою оберненою пропорційною залежністю. Найбільш проникну здатність мають - і рентгенівське випромінювання,  та  частинки мають низьку проникну здатність. Дія іонізуючого випромінювання оцінюється дозою випромінювання.

Опромінення може бути зовнішнім і внутрішнім, тому що радіоактивні речовини можуть потрапляти в організм через дихальні органи та харчовий канал.

Під час іонізації в організмі виникає збудження молекул клітин, розриваються молекулярні зв’язки та утворюються нові хімічні зв’язки не властиві здоровій тканині, порушується функція кровотворного апарату, зростає крихкість та проникність судин, знижується опірність організму.

Вплив іонізуючих випромінювань: порушується обмін речовин, функція нервової системи, залоз внутрішньої секреції, кровотворних органів.

Розвивається променева хвороба, котра може бути гострою і хронічною у вигляді загальних та місцевих вражень. До загальних лейкемія, до місцевих злоякісні пухлини та захворювань шкіри.

Іонізуюче випромінювання впливає на генетичний код клітин. Викликаючи незворотні зміни і прояв хвороб у наступних поколінь.

Захист від іонізуючих випромінювань:

• використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопу;

• скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;

• віддалення робочого місця від джерела іонізуючого випромінювання;

• екранування джерела іонізуючого випромінювання, екрани є пересувні та стаціонарні призначені для поглинання та послаблення:

- - частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька сантиметрів і шаром скла декілька міліметрів.

- - випромінювання використовують матеріали з малою атомною масою, комбіновані екрани - з боку джерела матеріали з малою атомною масою, товщина яких дорівнює пробігу -частинок, а за ним з великою масою.

- - часток та рентгенівського застосовують матеріали з великою атомною масою та щільністю (свинець, вольфрам)

- дистанційне керування,

- індивідуальні засоби (халати, шапочки бавовняні, захисні фартухи, гумові рукавиці, респіратори, комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи).

• дозиметричний контроль.

Питання для самоконтролю

1. Що таке вібрація, її види та характеристика?

2. Як впливає вібрація на організм людини?

3. Які заходи та засоби застосовують для захисту від вібрації?

4. Що таке шум та які його фізичні характеристики?

5. Як впливає шум на організм людини?

6. Які заходи та засоби застосовують для захисту від шуму?

7. Як впливає інфразвук на організм людини, який захист від нього?

8. Як впливає ультразвук на організм людини, яким чином забезпечується захист працівника від нього?

9. Які види іонізуючих випромінювань і який вплив їх на організм людини і захист?