4. Безпека праці при дослідженні та лікуванні тварин.

Спеціалістам ветеринарної медицини доводиться досліджувати та лікувати тварин безпосередньо у тваринницьких приміщеннях, літніх таборах. До лікаря тварину підводять прив’язаною мотузкою за роги, чи в недоуздку або вуздечці.

Місце роботи повинне бути просторе, добре освітлене, підлога рівною, чистою, без сторонніх предметів. Годівниці стовпи, двері не повинні мати гострих кутів, цвяхів, що виглядають з дощок. Не можна досліджувати корів чи коней у вузьких проходах чи тамбурах. Біля стійл, кліток, станків де утримуються норовливі тварини, повинні висіти трафарети з написами що попереджують про їх агресивність.

Для дослідження тварину надійно прив’язують на короткій прив’язі. При проведенні дослідження у тваринницькому приміщенні всі тварини повинні знаходитися на прив’язі або в клітках.

При наближенні до тварини її слід окликнути, щоб вона почула голос, обернула голову і побачила, що до неї підходять. Якщо тварина лежить то слід почекати поки вона встане. Підходити до тварин слід повільно, впевнено, не роблячи різких рухів. При цьому слід витягнути вперед руку, щоб погладити тварину. При наближенні до тварини промовлять лагідні слова. Підійшовши кладуть руку на спину, гладять тварину. Це її заспокоює.

При дослідженні та лікуванні тварин не повинно бути сторонніх осіб, шуму. Не можна виконувати роботу під час годівлі тварин та при включеному технологічному обладнанні.

Поводитися з твариною слід впевнено, не завдаючи надмірного болю. Не слід кричати на тварину, бити її. Для заспокоєння та приборкання норовливої тварин можна крикнути на неї гучним голосом “стояти”. Для приборкання агресивної, норовливої тварини можна використовувати гладенько обтесану палицю. Не допустиме грубе поводження з тваринами, завдання надмірного болю.

У момент наближення людини до тварини або коли її підводять до лікаря, вона проявляє певну реакцію. Тварина зі злим норовом збуджується, оглядається. Кінь відтягує куточки рота назад, піднімає верхню губу, фиркає, б’є грудними кінцівками по землі, ворушить вухами, притискує їх до потилиці та знову піднімає, повертається задом. Велика рогата худоба махає рогами, б’ється задніми кінцівками.

Ефективність лікувальної допомоги тварині багато в чому залежить від вміння поводитися з нею. Оглядають і досліджують хворих тварин в певній послідовності: спочатку голову, потім шию, тулуб та кінцівки. Перед обстеженням хворої ділянки погладжують або злегка поплескують навколо неї. У великих тварин злегка торкаються до хворої ділянки, що дає можливість визначити характер захисної реакції тварин і попередити можливі удари. При огляді передньої частини тіла одну руку кладуть на лопатку чи плече, а спини, живота, тазових кінцівок – на маклак.

Дослідження коней. При роботі з кіньми особливо з жеребцями, слід бути дуже обережними, оскільки вони мають переважно злий норов, кусаються, б’ють грудними чи тазовими кінцівками. Для дослідження коней проводять у вуздечці, а під час дослідження фіксують різними способами, залежно від норову тварини та виду процедури.

Особливо небезпечні тварини, які б’ють тазовими кінцівками. Коні можуть бити передніми кінцівками, стаючи дибки, тому до них слід підходити особливо обережно. Якщо тварина знаходиться в загоні чи на пасовищі, її слід окликнути, щоб привернути увагу, потім дати їй кусочок хліба чи жменю вівса і, лагідно промовляючи до неї, підійти. Коли тварина візьме корм, її беруть за гриву і тримають, поки вона недоїсть. Після цього на неї надівають вуздечку.

До коней підходять з боку голови в напрямі плеча. Підходять тоді, коли вона бачить людину, що наближається. Якщо кінь лежить, слід почекати поки він встане. До прив’язної тварини підходять з боку, в який вона повернула голову. При цьому руку кладуть на маклак, гладять по спині; підійшовши в притул, наближатися до голови. Варто тварині дати трохи ласого корму. після відв’язування її відсторонюють назад, подаючи команду “назад”. Тваринам які б’ються надівають парувальну шлею.

Зафіксувати коня для дослідження можна, перемістивши центр рівноваги в бік, що позбавляє коня можливості нанести удар. Це досягається підніманням голови вверх чи підніманням передньої кінцівки. Найбільш надійною і безпечною є фіксація коня у станку, куди його заводить господар.

Дослідження великої рогатої худоби. Для індивідуального дослідження велику рогату худобу підводять в недоуздку або тримаючи за мотузку, закріплену на рогах та навколо носа. У момент дослідження тварину фіксують за роги. Для цього фіксатор стає біля шиї тварини зліва чи справа. Обома руками бере за верхівки рогів, великі пальці кладе на них, ліктем ближчої до шиї тварини руки натискує на шию, а спиною притискується до лопаток та плеча тварини.

Особливу небезпеку для персоналу та оточуючих становлять бугаї – плідники. Ці тварини можуть агресивно реагувати на різні запахи, в тому числі ліків та одягу лікаря, на колір одягу, незнайомий голос, шуми, крики. Тому при роботі з тваринами не слід використовувати дезодорант та одеколони. Не слід забувати, що ці тварини володіють значною силою, мають велику масу і можуть порвати мотузки, якими вони зафіксовані, поламати фіксаційний станок.

Одяг лікаря та його помічників не повинен відрізнятися від одягу доглядачів. При проведенні болючих процедур кожного разу слід міняти колір одягу. Не можна підходити до бугаїв у тій одежі, в якій знаходилися біля корів. Лякливим та агресивним тварина можна затуляти очі при проведенні лікування.

При маніпуляціях, які завдають тварині болю, не повинні бути присутні техніки по взяттю сперми та доглядачі, які доглядають тварину.

Більшість бугаїв плідників мають злий норов і агресивно реагують на зміну оточуючого середовища та наближення незнайомих людей. Серед корів також зустрічаються тварини зі злим норовом, що можуть битися рогами та ногами.

Над станком чи кліткою тварин, яка має злий норов, обов’язково вивішують попереджувальний напис.

Дослідження свиней. Слід бути обережним, досліджуючи кнурів та свиноматок із поросятами. Поросят краще ізолювати від свиноматки за дерев’яну перегородку. Варто пам’ятати, що свині кусаються, при цьому вони можуть захопити зубами за ногу і серйозно травмувати. Слід розпитати про норов тварини у доглядача. Дослідження проводять тільки в його присутності. У доглядача повинна бути палиця для відлякування агресивної тварини.

Фіксація свиней викликає у них переляк, роздратування, крик. Тому краще всього при проведенні нескладних маніпуляцій (клінічний огляд, внутрішньом’язове та підшкірне введення лікарських препаратів) дорослу тварину не фіксувати, а дати їй трохи корму, повільно підійти ззаду або з боку, почухати по спині, за вухами і швидко зробити ін’єкцію.

Рот у свиней фіксують зівником, язик витягують і утримують язикотримачем.

У стоячому положенні великих свиней фіксують мотузкою за верхню щелепу. Поросят і підсвинків утримують руками, затиснувши шию тварини між ногами.