1. чистий виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) - це валовий виторг від реалізації за відрахуванням ПДВ, акцизів, повернутих товарів і цінових знижок;

2. валовий прибуток від реалізації - чистий виторг від реалізації за відрахуванням виробничих витрат на реалізовану продукцію, тобто собівартості. Цей показник дозволяє аналізувати ефективність виробничої діяльності підприємства;

3. прибуток (збиток) від основної діяльності (операційний прибуток або операційний збиток) - валовий прибуток від реалізації за відрахуванням витрат по керуванню і витрат по збуту.

4. прибуток від фінансової діяльності - сальдо прибутків і витрат по фінансовій діяльності. Цей показник необхідний, для того щоб відокремити прибуток від виробничо-господарської діяльності підприємства від таких джерел прибутку, як одержання відсотків і дивідендів підприємством, операції з іноземною валютою й ін.

5. прибуток від звичайної господарської діяльності - сума прибутків від основної господарської діяльності і прибутків від фінансової діяльності;

6. Надзвичайні прибутки;

7. прибуток (збиток) до сплати податку. Цей показник є точкою переходу від бухгалтерського прибутку до оподаткованого прибутку. Основна мета визначення бухгалтерського прибутку - показати ефективність діяльності підприємства за звітний період, зібрати й опрацювати інформацію про прибутки і витрати підприємства, а також про чистий результат його діяльності для прийняття управлінських рішень на майбутні періоди. Після того як цієї цілі досягли, отриманий результат (прибуток до сплати податку) повинний коригуватися відповідно до податкового законодавства країни.

8. чистий прибуток (чистий збиток) - прибуток після сплати податку. У умовах ринкової економіки це найважливіший показник діяльності підприємства. Саме він знаходиться в центрі уваги керівництва підприємства. Від його динаміки залежить саме існування підприємства.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу.

Напрямки використання прибутку в загальному вигляді можна проілюструвати такою схемою.

Виплати власникам

Інші напрями використання прибутку

Резервний

фонд

Інвестиційні потреби

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, не слід ототожнювати з чистим прибутком. Чинні нормативні акти ви­значають, що за рахунок прибутку підприємства повинні сплачувати ще і штрафи в таких випадках:

• за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

• за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

• за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди;

• за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

• за прострочені банківські позички;

• за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів та за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності підприємств, що функціонують у різних сферах економіки, можуть стя­гуватися за рахунок прибутку й інші штрафи. Отже, чистий прибуток — це частина прибутку, що залишається в підприємства після сплати подат­ків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).

Чистий прибуток використовується підприємством самостійно і спрямовується на подальший розвиток підприємницької діяльності. Ніякі органи, у тому числі держава, не мають права втручатися в процес використання чистого прибутку. Ринкові умови господарювання та розвиток конкуренції викликає необхідність розширення виробництва, його удосконалювання, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових колективів за рахунок чистого прибутку.

4

У практиці вітчизняного ціноутворення до складу цін націо­нальних товарів входять два непрямих податки: акцизний збір і податок на додану вартість. Акцизний збір — це податок, який включається в ціни високорентабельних товарів не першої необ­хідності і в кінцевому підсумку сплачується їхнім покупцем. Ак­цизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатко­вуються роботи та послуги.

Акцизний збір встановлюється в цінах тільки окремих товарів, перелік яких затверджується Верховною Радою України. З січня 2000 р. до переліку підакцизної продукції входять п'ять товарних груп: алкогольні напої, тютюнові вироби, транспортні засоби, нафтопродукти та ювелірні вироби.

Визначення розміру акцизного збору, що включається в ціну, здійснюється на основі ставок, які можна поділити на дві групи. До першої входять тверді ставки в гривнях або євро на фізичну або умовну одиницю продукції. Так, на лікеро-горілчані вироби ставка акцизного збору становить 16 грн на один літр 100 % спирту, на сигарети з фільтром — 10 грн за 1000 шт., на моторні бензини — 60 євро за 1000 кг, на автомобілі з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см — 1,0 євро за 1 куб. см ( на 1 січня 2001 р.).

До другої групи входять відсоткові ставки, які встановлюють­ся до обороту (ціни) з реалізації товарів. Наприклад, відсоткова ставка в роз­мірі 55% діє на ювелірні вироби. При визначенні акцизного збору в ціні вітчизняних товарів на основі відсоткової ставки необхідно враховувати, що ставка встановлена до ціни, котра вже містить у собі цей податок. Тому величина акцизного збору в ціні визнача­ється за формулою:

А = ( С + Пр + А) * А с / 100 ( 3 )

де Ас — ставка акцизного збору, %.

Але якщо ціна формується на підприємстві, то наведена фор­мула не може бути застосована. Тому виробник спочатку визна­чає ціну, що складається із собівартості та прибутку, а потім ціну з акцизним збором (Ц а) за формулою:

С + П

Ц а = ------------ * 100 ( 4 )

100 – Ас

Різниця між цінами, що містять і не містять у собі акцизний збір, або добуток ціни з акцизним збором на відповідну ставку, дає змогу визначити величину цього податку в ціні:

Ц а * А с

А = Ц а - ( С + П ), або А = -------------- ( 5 )

100

Наприклад, якщо собівартість одиниці продукції становить 108 грн, прибуток — 27 грн, а ставка акцизного збору — 55%, ціна з акцизним збором дорівнюватиме 300 грн:

Ц а = ( 108 + 27 ) / ( 100 – 55 ) * 100 = 300

а сам акцизний збір — 165 грн:

А = 300 – ( 108 + 27 ) = 165 , або А = 300 * 55 / 100 = 165.

Суми акцизного збору визначаються суб'єктами підприємниць­кої діяльності самостійно й оплачуються в порядку і строки від­повідно до чинного законодавства України. У разі подальшого перепродажу придбаних товарів, акцизний збір не стягується.

Іншою формою непрямого податку, що входить до складу ці­ни, є податок на додану вартість. ПДВ являє собою частину знов створеної вартості, що відраховується в державний бюджет на кожному етапі виробництва і реалізації продукції.

Об'єктом оподатковування є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України, ввезенні (пересилці) товарів на митну територію України, а також за її межі. ПДВ включається в ціни абсолют­ної більшості товарів та послуг за винятком тих, які не обклада­ються цим податком: вугілля та вугільні брикети, учнівські зо­шити та підручники, дитячі журнали та газети, лікарські засоби та вироби медичного призначення, товари для інвалідів тощо. Перелік товарів (робіт, послуг), що звільняються від податку на додану вартість є єдиним на всій території України і може змі­нюватись у законодавчому порядку.

ПДВ використовується більш ніж в 40 країнах світу (в 17 членах ЄЕС) і вважається ефективною формою оподаткування завдяки універсальності, стимулюванню зростання прибутків, а не витрат. У Франції, наприклад, з 1989 р. діють три ставки ПДВ:

5,5% - на товари і послуги першої необхідності;

18,6% - на всі товари і

28% - на предмети розкоші, алкоголь, тютюн.

За угодою в рамках ЄС надалі залишаться тільки дві ставки - нормальна і знижена. Крім того, від сплати ПДВ звільняються дрібні підприємства, деякі види добродійної діяльності, пільги по ПДВ мають підприємства, що випускають продукцію соціального характеру і що інвестують науку.

Податок на додану вартість визначається в ціні товару (послу­ги) за діючою ставкою до оподаткованого обороту, який не міс­тить у собі цього податку, або інакше, до ціни, яка враховує собі­вартість та прибуток. Якщо ціна встановлюється на підакцизний товар, то до оподаткованого обороту входить акцизний збір, а додаток на додану вартість визначається за формулою:

ПДВ = (С + П +А) *ПДВ с / 100 ( 6 )

де ПДВс — ставка податку на додану вартість, %. Так, у нашому прикладі, при 20 % ставці податку на додану вартість, його величина дорівнюватиме 60 грн (300 * 0,2), а сама відпускна ціна виробника становитиме 360 грн (300 + 60).

У разі, коли на продукцію діє відпускна ціна, до якої вже входить податок на додану вартість, то його величина в ціні визначається за формулою:

( С + П + А + ПДВ ) * ПДВ с

ПДВ = ----------------------------------- ( 7 )

100 + ПДВс

В умовах, коли ставка податку на додану вартість встановлена у розмірі 20 %, попередню формулу можна записати таким чином :

( С + П + А + ПДВ)* 20 С + П + А + ПДВ

ПДВ = ---------------------------------- = ---------------------

120 6

Так, якщо відпускна ціна виробника становить 360 грн, то величина податку на додану вартість у її складі дорівнюватиме 60 грн ( 360 : 6 ).

5 Процес просування товару від виробника до кінцевого спо­живача може мати такі стадії: виробник — посеред­ник — підприємство, виробник — роздрібна торгівля — насе­лення, або виробник — посередник — роздрібна торгівля — на­селення. У цьому процесі можуть брати участь кілька посередни­ків. Такий ланцюговий зв'язок зумовлює необхідність встанов­лення цін на кожному етапі товаропросування, що досягається за допомогою застосування посередницько-збутових і торговельних надбавок. Такі надбавки є самостійними елементами ціни і за своєю економічною природою аналогічні оптовим цінам підпри­ємства. Вони покликані відшкодовувати витрати обігу продукції і забезпечувати отримання прибутку посередницьким і торговель­ним організаціям. Тому розмір надбавки залежить від величини витрат у сфері обігу (заробітна плата, транспортні та навантажу­вально-розвантажувальні роботи, паливно-енергетичні витрати, амортизація, оренда приміщень тощо), бажаного рівня прибутку та обсягу продажу. Враховуючи, що надбавки є формою доданої вартості, до їхнього складу входить відповідний податок. Тоді посередницько-збутові і торговельні надбавки складаються з та­ких елементів:

Нп(т)=ВО+П+ПДВ, ( 8 )

де Нп (т) — посередницько-збутова (торговельна) надбавка, грн;

ВО — витрати обігу посередницької (торговельної) органі­зації, грн.

Рівень посередницьких і торговельних надбавок державою вцілому не обмежується. Вони визначаються за погодженням сто­рін і встановлюються, як правило, у відсотках до ціни придбання товару. З окремих видів продукції місцеві органи влади регулюють рівень посередницьких і торговельних надбавок шляхом встановлення їхніх граничних рівнів. Вони діють на вітчизняні та деякі імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, окремі види хліба і хлібобулочних виробів, борошно пшеничне та житнє, дитяче харчування та деякі інші види продовольчих товарів, ціни на які декларуються на місцях.

Розрахунок ціни з надбавкою здійснюється за формулою:

Ц р = Ц п * ( 1 + Н / 100 ), ( 9 )

де Цр — ціна реалізації товару, грн;

Цп — ціна придбання (відпускна ціна виробника чи посеред­ника), грн;

Н — посередницька або торговельна надбавка, %.

Наприклад, магазин придбав у виробника одиницю товару за відпускною ціною 360 грн і встановив до неї надбавку в розмірі 15 %. Тоді роздрібна ціна магазину дорівнюватиме 414 грн [360 х (1 + 0,15], а торговельна надбавка — 54 грн (414 — 360). Таким самим методом визначається надбавка і відпускна ціна посеред­ника.

Розберемо приклад - визначення відпускної та роздрібної ціни одиниці виробу.

Нехай, наприклад, витрати на виробництво і реалізацію магнітофона, що випускається на вітчизняному підприємстві, складають 50 грн., рентабельність - 40% (цифри умовні). Ставка акцизного збору - 5%.Тоді відпускна ціна виробника

50 + 50 * 0.4 50 + 50 * 0.4

Ц а. відп = ------------------ * 100 + --------------------- * 100 * 0.2 = 88.42 грн

100 – 5 100 – 5

у тому числі нарахована сума ПДВ - 14,74 грн., сума акцизу за формулою ( 5) складає - 3,68 грн.:

50 + 50 * 0.4

А = ------------------- * 100 * 0.05 = 70 / 95 * 5 = 3.68 грн

100 - 5

Якщо цей магнітофон потрапить до покупця, минаючи додаткові ланки товаропросування (поссередницько-збутові і торгові організації), покупець заплатить за нього 88,42 грн.

Ціна оптової торгівлі, тобто торгових посередників, будується на базі відпускної ціни виробника з додаванням витрат і прибутку підприємства оптової торгівлі:

Ц опт.торг = Ц а. відп + ( В зб + П зб ) * ( 1 + ПДВ с) ( 10)

Припустимо, що в нашому прикладі витрати і прибуток підприємства оптової торгівлі складають 10 грн. у розрахунку на один магнітофон. Тоді ціна оптової торгівлі складе

Ц опт.торг = (88.42 + 10) * 1.2 = 100. 42 грн

За такою ціною магнітофон буде реалізований у торгові підприємства і фірми.

Кінцева, роздрібна ціна містить у собі ціну оптової торгівлі, витрати і прибуток підприємства роздрібної торгівлі:

Ц роздр = Ц опт.торг + ( В т + П т ) * ( 1 + ПДВ с) ( 11)

Припустимо, що витрати і прибуток роздрібної торгівлі в розрахунку на один магнітофон складають 15 грн. У цьому випадку роздрібна ціна магнітофона для кінцевого споживача:

Ц родр = (100.42 + 15) * 1.2 = 118.42 грн

Варто враховувати, що чим більше посередників беруть участь у реалізації продукції, тим вище буде її роздрібна ціна.