Ознаки класифікації Види витрат

1.Ступінь однорідності - Елементні

- Комплексні

2. Зв’язок з обсягом виробництва - Постійні

- Змінні

3.Спосіб обчислення на одиницю продукції - Прямі

- Непрямі

4. За змістом і призначенням - За економічними елементами

- За статтями калькуляції

Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними.

До елементних витрат належать :

• матеріальні витрати

• оплата праці

• амортизаційні відрахування тощо.

Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат, які згруповані за економічним призначенням :

- загально виробничі витрати

• адміністративні витрати тощо.

Постійні витрати практично не залежать від кількості виготовленої продукції :

- витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд

- витрати на управління тощо.

Змінні витрати залежать від обсягу виготовленої продукції:

- витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби;

• витрати на відрядну та відрядно-прогресивну оплату праці тощо.

Прямі витрати безпосередньо зв’язані з виготовленням певної продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю ( вартість сировини ). Якщо виготовляється один вид продукції, то всі витрати – прямі.

Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих видів продукції, бо вони зв’язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому : зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі витрат підвищує точність обчислення собівартості одиниці продукції, зміцнює економічні основи управління.

Групування витрат згідно економічних елементів — це розподіл витрат за економічним змістом незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції та місця здійснення цих витрат. Ця класифікація застосовується при складанні кошторису витрат виробництва всієї продукції, що випускається.

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, зв’язані з його основною діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Для підприємств усіх галузей встановлений такий обов'язковий склад кошторису виробництва продукції за економічними елементами:

• матеріальні витрати ( сировина і матеріали, комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати, паливо та енергія зі сторони тощо );

• витрати на оплату праці штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства.;

• відрахування на соціальні потреби( на соціальне страхування, у Пенсійний фонд та на інші подібні заходи – в установлених нормах від витрат на оплату праці;

• амортизація основних фондів за встановленими нормами від їх балансової вартості;

• інші ( оплата послуг зв’язку, охорони , витрати на відрядження, страхування майна, витрати на гарантійний ремонт тощо).

На підприємстві обчислюють собівартість валової, товарної і реалізованої продукції. При цьому собівартість ВП як показник застосовують для внутрішніх потреб підприємств, на яких величина залишків НЗВ не є стабільною. Собівартість ТП можна розрахувати через підсумовування попередньо визначеної собівартості окремих виробів за допомогою формули

С тп = Σ С і * К і, ( 2 )

де К і – виробництво і – го виду продукції у натуральному виміру.

Собівартість РП може відрізнятися від собівартості ТП через зміни реалізаційних витрат порівняно із планом.

Класифікація витрат за економічними елементами дає можливість проводити цілеспрямовану політику покращання економіки підприємства. Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник - собівартість одиниці продукції.

Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями калькуляції. На відміну від попередньої класифікації, калькуляція дозволяє врахувати витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виробу.

Сума витрат виробництва і реалізації, податків, зборів і обов'язкових відрахувань становить витрати підприємства або повну собівартість продукції.

У собівартість продукції включаються :

• витрати на освоєння виробництва ;

• витрати на оплату праці з відрахуваннями на державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення та у фонд зайнятості; відрахування на обов'язкове медичне страхування ;

• витрати некапітального характеру , пов'язані з удосконалюванням технологій і організацією виробництва , а також з покращанням якості продукції ;

• витрати, пов'язані з винахідницькою діяльністю, технічним удосконаленням і раціоналізаторськими пропозиціями ;

• витрати на обслуговування виробничого процесу (поточний, середній і капітальний ремонти ) ;

• витрати на забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки ;

• витрати, пов'язані з процесом управління виробництвом ;

• витрати по транспортуванню робітників до місця роботи;

• виплати, передбачені законодавством про працю (оплата відпусток, компенсацій і т.д.);

• платежі на страхування майна підприємств ;

• витрати на оплату відсотків по короткострокових позичках банків, оплата банківських послуг ;

• витрати на гарантійне обслуговування продукції;

• витрати, пов'язані зі збутом продукції ;

• витрати на відтворення основних виробничих фондів ( амортизація ) ;

• втрати від простоїв за внутрішньовиробничими причинами .

Розмір цих витрат залежить від цін на ресурси, які необхідні для виробництва товару, а також від технологій їх використання. Причому, підприємство повинно використовувати такі методи виробництва, що були б ефективні , тобто кожне підприємство намагається вибрати такий технічно ефективний процес виробництва , що забезпечував би найменші витрати виробництва.