19.17. Безпікетний спосіб трасування по осі лінійних споруд

Трасування за віссю лінійних споруд є самим поширеним видом геодезичних робіт, які виконуються проектно- вишукувальними організаціями різноманітних відомств. Накопичений досвід організаціями минулих часів на сьогодні є застарілим і дорогим.

У зв'язку з впровадженням у виробництво нових і високоточних геодезичних приладів виникло підґрунтя для розробки і впровадження у виробництво нового способу трасування за віссю лінійних споруд. Пропонується безпікетний спосіб, який полягає в наступному (рис.147).

Виносять в натуру і закріплюють на місцевості основні точки осі лінійної споруди, відповідно точки 1, 2, 3, 4, 5 і т. д. Встановлюють світловіддалемір або електротахеометр А у точці 3, вимірюють його висоту і та висоту відбивача В у кожній точці, після чого визначають перевищення між точкою 3 і кожною точкою місцевості. У результаті отримують перевищення h3 Rp3, h31 h3 2 h34 h3 5. Такі вимірювання виконують до кожної характерної точки рельєфу і ситуації.

Висоту точки 3 обчислюють за формулою

Рис. 147. Безпікетний спосіб визначення висот точок

а)         А - світловіддалемір або електротахіометр;

б)         В - відбивач комплекту світловіддалеміра.

Висоти характерних точок і кутів повороту осі лінійної споруди обчислюють за формулою

Переносять електротахеометр у наступну точку і продовжують вимірювання та обчислення висот точок за методикою, описаною вище. Прив'язку виконують до точок старших класів. При необхідності на місцевості розмічають поперечники, а висоти їх визначають за відомим способом. Такий процес виконання польових робіт завершують у точці, яка фіксує кінець осі лінійної споруди.

За результатами вимірювань будують профіль за відомим правилом.

До переваг беспікетного способу можна віднести:

Не розмічають пікетаж на місцевості осі лінійної споруди.

Не використовують методику геометричного нівелювання за розміченим пікетажем на осі лінійної споруди.

Відпадає необхідність виготовлення дерев'яних кілочків для розмічування пікетажу.

Не використовуються традиційні і дорогі способи вимірювання віддалей (стальною стрічкою).

Значно підвищується точність визначення висот і координат точок.

Вартість робіт зменшується на 40% у порівнянні з використанням традиційних способів.

Загальні відомості з садово-паркового господарства

20.1. Основні задачі садово-паркового господарства

Садово-паркове мистецтво виникло ще при зародженні цивілізації. Це саме складне мистецтво. Дослідники стверджують, що паркові картини створюються за законами живопису і через чергової зміни рельєфу зоровий ефект сприймається у русі. Не дарма у мешканців будь-якого населеного пункту пробуджується великий потяг до відпочинку на території парку або саду. Відвідування парків людьми, які відпочивають, надихає їх на розвиток у них таких здібностей, як музика, поезія та інші види мистецтва. Все це говорить про те, що парки та сади відносяться до жанру мистецтва.

Парки і сади втілюють різноманітні релігійні і етичні концепції відношення до природи. В глибокій давнині на Ближньому і Далекому Сході парки і сади вважались місцем райської насолоди, місцем проживання духів, язичницьких богів, символічне зображення природи, місце глибокого внутрішнього споглядання світу.

На розвиток садово-паркового господарства в Україні великий вплив мали Польща і Росія, завдяки чому на першій план випливає краса рослинних груп з ув'язкою рельєфу та іншими місцевими умовами. В цей період виникають такі прекрасні парки і дендропарки, як Олександрія, Качанова, Тростянець і ін. Пізніше створенні державні парки і ботанічні сади при навчальних закладах Харкова, Києва, Одеси і інших міст. При цьому посилюється великий інтерес до екзотичних рослин.

Система садів і парків в центрі м. Києва, розташованих на гірській частині рельєфу є однією із самих складних за своєю функціональною і архітектурно-планувальною організацією. Кожен із багатьох елементів, які входять в цю систему, має своє призначення і художній смак, кожен несе в собі особливості того чи іншого історичного періоду, володіє індивідуальним поєднанням ландшафтних характеристик.

Розвиток гірських парків Києва відбувається в двох напрямках. З одної сторони, це постійні якісні зміни їх окремих елементів з появою громадських центрів, природнім процесом старіння зелених насаджень і іншими факторами. З іншої сторони, це територіальний ріст з появою таких елементів, які виносять нові фактори в паркову систему.

Садово-паркове господарство вимагає від фахового спеціаліста вміння будувати топографічні плани в крупному масштабі, виконувати проектування пішохідних доріжок, алей, майданчиків, атракціонів, водоспадів, водоймищ, та інших об'єктів відпочинку і розваг. Для втілення проекту у життя необхідно вміти винести його в натуру, виконати його будівництво і планувальні роботи. Все це направлено на зосередження уваги тих хто відпочиває до природної краси існуючої навколо нас.

Не існує постійного типу діючого парку або саду. їх зовнішній вид і зміст, структура і матеріал завжди конкретні, своєрідні і змінюються не тільки різні історичні періоди, а також і в залежності від самих місцевих властивостей всієї території. Основними властивостями таких змін можна вважати: від народних традицій, які склалися в тій чи іншій області, від смаку і пристрастей господаря садиби, досвіду садоводів і архітекторів, таланту майстра.

Вивчення садово-паркового мистецтва сьогодні має особливе значення. Як ніколи стали актуальними задачі збереження нашої культурної спадщини. Необхідний пошук найбільш ефективних форм реставрації або реконструкції. Драматичність в тому, що ми не достатньо знаємо, що потрібно зберегти, науково не обґрунтовані переліки, зводи пам'ятників, не розроблені необхідні пріоритети, не виявлені абсолютні і відносні критерії цінності парків.