19.16. Проектування за профілем

Лінія, яка визначає положення осі проектної споруди в просторі називається проектною. Основною особливістю проектної лінії є дотримання граничних ухилів і балансів земляних мас. При цьому необхідно дотримуватись умови, при якій об'єми земляних мас у виїмках і насипах були б приблизно рівновеликими і чергувались.

Проектна лінія є чергування або комбінація нахилених і горизонтальних відрізків, які утворюють на своїх кінцях точки перегину профілю проектної лінії. Викреслюється проектна лінія на профілі тушшю червоного кольору (рис. 144).

Відношення перевищення h між двома сусідніми точками перегину профілю проектної лінії до горизонтального прокладення d між ними називається ухилом і позначається через і, тобто

i = h/d.            (189)

В графі "Ухили і відстані" в чисельнику записують ухили з точністю 0.0001, а в знаменнику відстані з точністю до 0,01 м.

За допомогою лінійки і олівця проводять проектну лінію ,на свій розсуд, дотримуючись на око приблизного балансу насипу і виїмки. Висоти точок перегину профілю проектної лінії визначають графічно. Ці висоти вважають проектними. Горизонтальне прокладення беруть з профілю.

Проектні висоти всіх інших точок які розташовані на проектній лінії визначеного ухилу обчислюють за формулою

H= H + id.      (190)

пр        п          j           v '

де Hn - відома початкова проектна висота;

d - горизонтальна віддаль від початкової точки до даної; і - ухил проектної лінії між цими точками.

Проектна лінія може проходити як над поверхнею, землі зображеної на профілі, так і в тілі самої землі. Різниця проектної висоти і висоти поверхні землі відповідної точки називається робочою висотою, тобто

де Hnp - проектна висота точки;

Н. - висота поверхні землі цієї ж точки.

Робоча висота має знак, як додатній так і від'ємний. Саме значення робочої висоти записують на профілі відносно проектної лінії споруди. Робочі висоти які мають знак (-) записують під проектною лінією, а висоти які мають знак (+) над проектною лінією.

На профілі бувають місця, де проектна лінія перетинається з лінією поверхні землі. Ці точки перетину називають точками нульових робіт (рис. 146). Кожна точка нульових робіт визначається віддалюю від ближньої пікетної або плюсової точки, яку визначають за формулою

де а - відстань між сусідніми точками, на якій знаходиться точка нульових робіт; H1, H2 - робочі висоти точок, між якими знаходиться точка нульових робіт.

Рис.146. Схема для визначення віддалі від вершини квадрату до точки нульових робіт

Розраховану віддаль за формулою (192) слід відкласти на профілі від точки, робоча висота якої стоїть в чисельнику.

У графі "Прямі і криві" (рис.144) наносять прямі і заокруглені частини лінійної споруди. Заокруглення умовно показують дугами. Дугу показують своєю випуклістю вниз, якщо лінійна споруда повертає вліво і випуклістю вверх-при повороті вправо. З кінцевих точок дуг опускають перпендикуляри в сторону випуклості. Основи перпендикулярів повинні відповідати розрахованим пікетажним значенням початку і кінця кривої. На перпендикулярах підписують віддаль до ближчих пікетних точок. В середині кожної кривої виписують її елементи. На прямих ділянках лінійної споруди підписують їх довжини з точністю до 0,01 м і румби з точністю до 0,1'.