13.1. Теодолітне знімання місцевості

Теодолітне знімання існуючих споруд і ситуації па місцевості викопується з точок планового геодезичного обґрунтування та ліній між точками цього обґрунтування. Знімання ситуації (контурів і предметів) місцевості при теодолітному зніманні полягає в прив'язці шляхом тих чи інших вимірювань ситуації до сторін і точок планового геодезичного знімального обґрунтування.

При теодолітному зніманні ситуації, контурів і предметів використовують наступні способи: полярний, перпендикулярів, кутової засічки, лінійної засічки та створної засічки.

13.2. Полярний спосіб

Полярний спосіб знімання місцевості полягає в тому, що будь-які точки па місцевості визначаються полярними координатами і використовується для знімання відкритих контурів і характерних точок місцевості. В результаті вимірювання відповідних елементів отримують полярні координати точки. Полярними координатами будь-якої точки є горизонтальний кут fi і горизонтальне прокладення d.

Точка 8 над якою встановлюють теодоліт називається станцією. Оскільки па станції доводиться вимірювати велику кількість горизонтальних кутів, то в цьому випадку доцільно орієнтувати лімб. Тобто, пуль па лімбі слід розташовувати за напрямком 8-9 і в цьому положенні закріпити його закріпним гвинтом лімба горизонтального круга (рис. 83).

Рис.83. Абрис знімання способом полярних координат

Орієнтування теодоліта, який встановлений над точкою 8 виконують в такій послідовності. Відкріплюють закріпний гвинт алідади горизонтального круга і суміщають нуль алідади з нулем лімба. Закріплюють закріпний гвинт алідади і відкріплюють закріпний гвинт лімба та наводять зорову трубу теодоліта на точку 9. Закріплюють закріпний гвинт лімба і відкріплюють закріпний гвинт алідади. Таке положення горизонтального круга називають орієнтуванням теодоліта на точку 9.

При орієнтованому теодоліті зняті відліки з горизонтального круга на будь-яку точку місцевості будуть відповідати горизонтальним кутам fi . між напрямком на точку 9 і відповідною станцією місцевості. Довжину радіуса-вектора вимірюють сталевою стрічкою, сталевою рулеткою, або нитковим віддалеміром теодоліта. При цьому довжини радіусів-векторів не повинні перевищувати величин, приведених в табл.19.

Таблиця 19 Допустимі величипи радіусів-векторів, м

Масш­таб зніма­ння	Віддаль до кошуру ситуації, при вимірюваппях, м
стальтою стрічкою	питковим віддалеміром	оптичпим віддалеміром
твердих	тетверд.	твердих		тетверд.		твердих	тетверд.
1:500	120	150		40		50	80	120
1:1000	180	200		60		100	120	180
1:2000	250	300		100		120	180	250