8. Система права.

Система права – це упорядкована сукупність усіх діючих у державі правових норм. Структура системи права – поділ усієї сукупності правових норм на галузі й інститути залежно від предмета і метода правового регулювання.Предмет правового регулювання – ті суспільні відносини, які регулюються нормами права.Метод правового регулювання – спосіб впливу норм права на певну сферу суспільних відносин. До структурних елементів системи права зараховують: норми права, інститути права, підгалузі права, галузі права.

1. Норма права — основний елемент системи права;

2. Інститут права — сукупність взаємодіючих правових норм, що регулюють визначену відносно самостійну групу однорідних суспільних відносин.

3. Підгалузь права – певна сукупність правових інститутів, яка об'єктивно складається в межах однієї галузі права.

4. Галузь права - уособлена сукупність норм та інститутів, яка являє собою самостійну частину системи права і спрямована на регулювання певної сфери якісно однорідних суспільних відносин за допомогою особливого методуправового регулювання.

Основні галузі системи права України: конституційне, адміністративне, фінансове, земельне, цивільне, сімейне, трудове, аграрне, екологічне, цивільно-процесуальне, кримінальне, кримінально-процесуальне.

9. Джерела права.

Форма права - це державно-офіційні способи виразу і закріплення його норм, надання загальним правилам

загальнообов'язкового, юридичного значення. Джерело права – офіційний спосіб зовнішнього вираження й організації у належну юридичну оболонку норм права.

Зовнішні форми.Правовий звичай – санкціонований державою звичай, який набуває в силу цього загальнообов’язкового значення. Правовий звичай – одна з найбільш давніх форм права. Юридичний прецедент — судове або адміністративне рішення у конкретній юридичній справі.Нормативно-правовий договір — об'єктивоване, формально обов'язкове правило поведінки загального характеру, яке встановлено за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою. Нормативні договори бувають внутрішньодержавними і міжнародними, установчими і звичайними, типовими і поточними. Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти.

Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького органу держави або самого народу, який регулює найбільш важливі суспільні відносини, відображає волю й інтереси більшості населення і має найвищу юридичну силу.

10. Систематизація нормативно-правових актів.

Усі певним чином упорядковані нормативно-правові акти держави становлять систему законодавства. Система законодавства є результатом цілеспрямованої діяльності певних суб'єктів із систематизації законодавства, а тому і залежить від інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки тощо. Систематизація нормативно-правових актів - це діяльність, спрямована на впорядкування законодавства. Своєю метою систематизація має, передусім, забезпечення зручності користування та доступності нормативно-правового матеріалу. Крім того, вона сприяє вивченню законодавства і його вдосконаленню, усуненню суперечностей між нормативно-правовими актами, та приведенню нормативно-правових актів до якоїсь системи. Систематизація законодавства – це діяльність по упорядкуванню і вдосконаленню нормативно-правових актів, зведенню їх до єдиної, внутрішньо узгодженої системи. Мета систематизації усунення протиріч між нормативними актами. Підвищення ефективності законодавства. Забезпечення доступності користування законодавством для всіх суб’єктів права.засоби систематизації законодавства:кодифікація, інкорпорація, консолідація. При інкорпорації і консолідації нові нормативно-правові акти не з’являються.