26. Організація та органи фінансового контролю.

Органами фінансового контролю називають органи, спеціально створювані для здійснення контрольних функцій, або органи виконавчої влади, на які поряд з основними завданнями покладаються контрольні функції у відповідній галузі фінансової сфери. Фінансовий контроль в залежності від суб'єктів, що його здійснюють – Внутрішньогосподарський – Незалежний – Громадський – Державний. Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюється органами державної влади і управління. Він направлений на об'єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчої підпорядкованості. Відомчий фінансовий контроль проводять контрольно-ревізійні відділи міністерств. Його об'єктом є виробнича і фінансова діяльність підвідомчих підприємств та установ. Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється економічними та фінансовими службами підприємств, організацій і установ. Об'єктом виступає виробнича і фінансова діяльність самого підприємства, а також його структурних підрозділів. Громадський фінансовий контроль виконують групи, окремі особи на основі добровільності і безоплатності. Однією із форм загальнодержавного фінансового контролю є парламентський контроль. Верховна Рада України, а також органи місцевого самоуправління здійснюють фінансовий контроль в ході розгляду і затвердження проекту державного і місцевих бюджетів і звіту про їх виконання.

27. Предмет та метод цивільного права.

Цивільне право— це су­купність цивільно-правових норм, закріплених у Цивільному ко­дексі України, інших законодавчих та нормативно-правових ак­тах Предметом цивільного права є особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій само­стійності їх учасників. Майнові відносини — це правові відносини, яким притаманні такі ознаки: товарно-грошовий, вартісний характер відносин; Особисті немайнові відносини, які регулюються цивільним правом, тісно пов'язані з особою суб'єкта . Методом цивільного права визначається, якими засобами воно впливає на визначені нами вище суспільні відносини, тоб­то який метод впливу закладається в цивільно-правове регулю­вання особистих немайнових та майнових відносин. основні ознаки методу цивільно-правового регулювання: юридична рівність сторін; самостійний організаційно-майновий статус учасників цивільного права; ініціативно-диспозитивний характер цивільних норм; відновлювально-компенсаційний характер захисних засобів порушених цивільних прав.

28. Правоздатність та дієздатність фізичної особи.

Правоздатність — це здатність людини бути носієм цивільних прав і обов'язків, здатність мати цивільні права і не­сти цивільні обов'язки. здатність громадянина мати права і нести обов'язки виникає з моменту народження і припиняється зі смертю або визнанням громадянина померлим. дієздатність — це здатність гро­мадянина самому розпоряджатися своїми правами і нести відповідальність за свої дії. дієздатність поділяється: а) повну; б) часткову, в) неповну; г) обмежену; ґ) визнання громадянина недієздатним. Повна дієздатність настає з досягненням повноліття, тобто 18 років. У випадках одруження до досягнення повноліття повна дієздатність настає з моменту одруження. Неповна дієздатність настає у громадян віком від 14 до 18 років і має такий обсяг: а)право розпоряджатися своєю заробітною платою, стипен­дією або іншими доходами; б)самостійно здійснювати права на результати творчої, інтелектуальної діяльності, що охороняються законом; г)право вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків або піклувальників. Часткова дієздатність надається малолітнім, які не досягли 14 років: а) право самостійно вчиняти дрібні побутові угоди; б) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелек­туальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Мало­літня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Обмежена дієздатність може бути визначена судом громадя­нам, які страждають на психічний розлад, що істотно впливає на їх здатність усвідомлювати значення своїх дій і керу­вати ними.