Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
PRAVO_shpory.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
20.09.2019
Размер:
290.3 Кб
Скачать

35. Захист права власності у цивільному праві.

Захист права власності — це застосуван­ня судовими органами в разі порушення прав власника сукуп­ності відповідних правових засобів, передбачених у цивільно­му законодавстві і спрямованих на відновлення прав власника. Захист суб'єктивних цивільних прав здійснюється у такі спосо­би: визнання цих прав; відновлення становища,; присудження до виконання обов'язків в натурі; компенсація моральної шкоди; припинення або зміна правовідносин; стяг­нення з особи, яка порушила право, завданих збитків. Бувають речево-правові, зобов'язально-правові способи захисту. До речево-правових способів належать віндикаційний, негаторний і позов про визнання права власності. Віндикаційний позов — це позов не володіючого власника про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов — це позадоговірна вимога власника до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей щодо володіння, корис­тування та розпорядження майном. зобов'язально-правові способи захисту здебільшого засновуються на договорах, до них відносять позови про відшкодування збитків, про повернення речей.

36. Спадкування за заповітом.

Спадкове право – інститут цивільного права, сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають у зв’язку із спадкуванням. Спадкування- це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фіз. особи, яка померла до інших осіб. Спадкодавець – це фіз. особа, майно якої після її смерті переходить у спадщину до іншої особи чи осіб. Спадкоємці – це особи, які вказані у заповіті або у законі й до яких переходять цивільні права та обов’язки спадкодавця. Спадкування за заповітом має місце тоді, коли спадкодавець при житті розпоряджається своїм майном так, що воно після смерті переходить до ти осіб, які визначені у заповіті. Заповітом є особисте розпорядження фіз. особи на випадок своєї смерті, зроблене у встановленому законом порядку і формі. До заповіту, який є одностороннім правочином, встановлюються такі умови його дійсності, а саме : 1. заповіт має бути укладений тільки дієздатною особою; 2.заповіт повинен бути укладений у формі, що визначена законом. 3. зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства. Заповіт має бути укладений в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем і посвідчений нотаріусом або уповноваженою особою.ЦК України проголошує принципи свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фіз. осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних та родинних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.Але свобода заповіту має певні межі : не можна позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині. Це неповнолітні та непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова та непрацездатні батьки. Вони успадкують незалежно від змісту заповіту половину частки.Заповідач може в будь-який час змінити, скасувати або написати новий заповіт. Одним з основних положень спадкового права є таємниця заповіту.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]