- •Базові компоненти соціального життя.
- •Види цінностей, їх соціальна роль.
- •Вірогідність соціологічного знання.
- •Громадянське суспільство і його соціальне значення.
- •Метод опитування в соціологічному дослідженні.
- •Метод спостереження в соціологічному дослідженні.
- •Міграція та еміграція.
- •Національна культура і проблема соціальної свободи.
- •Повсякденне й культурологічне розуміння націй.
- •Поняття особи та особистості в соціології
- •Поняття соціальної стратифікації.
- •Поняття соціології права.
- •Поняття та види інтересів в соціології.
- •Поняття та структура культури.
- •Поняття та структура програми соціологічного дослідження.
- •Потреби індивіда як вихідний момент його активності. Види потреб у соціальній
- •Потреби, інтереси та цінності - механізми визначеності поведінки.
- •Принцип репрезентативності в соціологічному дослідженні.
- •Проблема взаємовідносин особи та суспільства.
- •Проблеми і труднощі здійснення соціологічних досліджень.
- •Проблеми інтеграції особи.
- •Прогрес і регрес суспільства.
- •Релігійна група як соціальна спільність.
- •Розвиток соціальних знань в Стародавньому світі.
- •Роль ідей у соціальних процесах. Поняття ідеології.
- •Самосвідомість та саморегуляція особи.
- •Соціальна адаптація та інтеграція.
- •Соціальна мобільність. Канали соціальної мобільності.
- •Поняття відкритого суспільства.
- •Соціальна структура суспільства.
- •Соціальна функція права.
- •Соціальні інститути та їх види.
- •Соціальні конфлікти як стан соціальних відносин.
- •Соціальні статуси та ролі.
- •Соціологічна думка в Україні.
- •Соціологічні дослідження - інструмент пізнання соціальної реальності.
- •Соціологічні ідеї Герберта Спенсера.
- •Соціологічні ідеї Карла Маркса.
- •Соціологічні ідеї Макса Вебера.
- •Соціологічні ідеї Огюста Конта.
- •Соціологічні ідеї Сен-Симона.
- •4 Еволюційний закон
- •5 Вересня-сімонізму
- •Соціологічні ідеї Эмиля Дюркгейма.
- •Соціологія в системі соціальних наук.
- •Специфіка молодіжної субкультури.
- •Становлення соціології права.
- •Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції.
- •Сутність еліти суспільства, її роль у суспільному житті.
- •Сутність соціального контролю, його роль у регулюванні соціальних відносин.
- •Сучасна соціологія Заходу.
- •Сучасні школи соціології права.
- •Тенденції розвитку правової культури в Україні.
- •Тенденції соціальної стратифікації та соціальної мобільності в Україні.
- •Теорія та практика соціалізації особи.
- •Типи соціальної стратифікації.
- •Традиційне та індустріальне суспільство - порівняльна характеристика.
- •Індустріальному суспільству
- •Постіндустріальне суспільство
- •Формальні та неформальні соціальні інститути.
- •Форми та види культури.
- •Формування соціологічної думки в Середньовіччя та епоху Відродження.
- •2. Соціальні вчення в епоху Відродження
- •Якість життя як соціальне явище.
- •Якість населення як суб'єкта суспільства. Види і моделі населення
- •3. Показники, що характеризують населення
- •4. Якість населення
- •Поняття ефективності права. Фактори ефективності права.
3. Показники, що характеризують населення
чисельність і його динаміка
інтенсивність демографічних процесів: народжуваність, смертність, природний приріст, брачность
розселення, щільність, урбанізація, міграція
віково-статевий склад та сімейний стан
рівень освіти
расовий, мовної, етнічний і релігійний склад
рівень соціально-економічного розвитку, рівень життя.
4. Якість населення
Це інтегральне властивість безлічі людей, об'єднаних в співтовариства, що визначає рівень соціальної ефективності їх життєдіяльності.
Категорія "якість населення" - це ресурс і гарант стабільного розвитку, основа національної, економічної безпеки держави. Якість населення невіддільне від життєдіяльності людей, середовища їх проживання, крім того, носить конкретно історичний характер і визначається відповідним способом виробництва. Практично всі характеристики життєдіяльності взаємопов'язані між собою прямими і зворотними зв'язками і тому їх сукупність - це складна цілеспрямована система, яка органічно пов'язує якість населення і якість життя.
У результаті якість населення через сферу потреб обумовлює змістовну основу показників якості життя.
Якість населення - це категорія, що характеризує визначеність населення як суб'єкта соціальної життєдіяльності, суспільного виробництва і суспільних відносин, тобто здатність населення реагувати на сформовані природні, технічні, економічні, соціокультурні умови і пристосовувати їх до своїх потреб, що змінюються. Властивості населення приймають форму спостережуваних і кількісно вимірюваних характеристик ( народжуваність і смертність, брачность і розлучуваності, освітній і кваліфікаційний рівень та ін.) Вдосконалення якісних характеристик, перш за все здоров'я і освіти, дозволяє підвищити економічність відтворення населення, тобто зберегти чисельність населення і навіть темп її зростання при скороченні абсолютних чисел смертей і народжень. Якість населення визначити досить складно. Досить вдало схоплює категорію "якість населення" соціально-психологічний підхід. У цьому сенсі використовується категорія діяльних здібностей і потреб населення. Якість населення - сукупність діяльних здібностей, якими таке має в силу досвіду історичного розвитку території. Якість населення виражається в сукупності соціально-демографічних показників, але не зводиться до них.
Поняття ефективності права. Фактори ефективності права.
В сучасному суспільстві право відіграє головну роль, тому що регулює
відносини між людьми.
Але, як оцінити саме право? На сьогодні, в науці склалася думка, про те,
що оцінити право можно через його соціальну ефективність.
В юридичній літературі розповсюджені концепції, які трактують поняття
ефективності права як результативності правових норм по відношенню до
запланованих цілей. Найбільш відпрацьованной концепцієй цієї групи є
функціонально-цільова. Її прихильник І.А. Іконицька під ефективністю
правових норм розуміє відношення між фактично досягнутим результатом і
той цілью заради якої були прийняті відповідні правові приписи[4, с.36].
Тобто здається, що досліджучи кінцеві правові результати, та їх
співвідношення з цілями існуючих правових приписів можна визначити
ефективність дії правових норм.
Основним мірилом (еталоном оцінки) ефективності правовой норми є та
ціль, заради досягнення якої ця норма створювалась[3, с.6].
Однак, у суспільному житті, зіставляючи безпосередні цілі правових норм
з фактичним результатом їх дії можно тільки кількісно, математично
зміряти їх ефективність. Причому отриманний кількісний математичний
результат може бути як позитивним так і негативним для суспільства.
Можно досягти результатів - цілей правових норм, але за відсутності
соціальної ефективності.
Для того, щоб ширше розглянути соціальну ефектиність права, треба
говорити не тільки про цілі і результати правових норм, а й необхідно
встановити в якій мірі результат дії правовой норми причинно пов'язан з
соціальной ефективністю правової норми, тобто з якісним її змістом.
Іншими словами, ми стикаємося з актуальной проблемой ролі конкретної
норми права, її зміста як одного з факторів, який впливає на отримання
соціального корисного результату.
Значення норми права в соціальній ефективності права відображає
причинно-функціонально-цільова концепція. Прихильник цієї концепції І.М.
Петров звертається до аналіза досконалення правовой норми[5, с.196].
Звернення до характеристики правової норми і включення до її змісту
таких якісних властивостей як обгрунтованість, доцільність, корисність і
економічність дає можливість існування потенціальної (прогнозуємої)
ефективності права[2, с.21].
Європейська традиція підходу до сутності права методологічно виходить,
по-перше, з поняття волі особистості та її прав як абсолютного виразу
права, а по-друге, з погляду на кожне правове явище як на прояв певної
соціальної доцільності. Відповідно до цього реалізацію прав людини слід
розглядати як абсолютний оцінний критерій соціальної ефективності
права[1, с.154].
Однак, створення соціально-корисного, якісного змісту норми права ще не
гарантує досягнення справжньої соціальної ефективності норми права.
Своє реальне буття норма права отримує в процесі реалізації, взаємодії з
реальними суспільними відносинами.Поза суспільної практики ефективність
правової норми не виявляється [2, с.22].
1 Соколов Э. В. Культура и личность. – М., 1969. – С.97-98