- •Базові компоненти соціального життя.
- •Види цінностей, їх соціальна роль.
- •Вірогідність соціологічного знання.
- •Громадянське суспільство і його соціальне значення.
- •Метод опитування в соціологічному дослідженні.
- •Метод спостереження в соціологічному дослідженні.
- •Міграція та еміграція.
- •Національна культура і проблема соціальної свободи.
- •Повсякденне й культурологічне розуміння націй.
- •Поняття особи та особистості в соціології
- •Поняття соціальної стратифікації.
- •Поняття соціології права.
- •Поняття та види інтересів в соціології.
- •Поняття та структура культури.
- •Поняття та структура програми соціологічного дослідження.
- •Потреби індивіда як вихідний момент його активності. Види потреб у соціальній
- •Потреби, інтереси та цінності - механізми визначеності поведінки.
- •Принцип репрезентативності в соціологічному дослідженні.
- •Проблема взаємовідносин особи та суспільства.
- •Проблеми і труднощі здійснення соціологічних досліджень.
- •Проблеми інтеграції особи.
- •Прогрес і регрес суспільства.
- •Релігійна група як соціальна спільність.
- •Розвиток соціальних знань в Стародавньому світі.
- •Роль ідей у соціальних процесах. Поняття ідеології.
- •Самосвідомість та саморегуляція особи.
- •Соціальна адаптація та інтеграція.
- •Соціальна мобільність. Канали соціальної мобільності.
- •Поняття відкритого суспільства.
- •Соціальна структура суспільства.
- •Соціальна функція права.
- •Соціальні інститути та їх види.
- •Соціальні конфлікти як стан соціальних відносин.
- •Соціальні статуси та ролі.
- •Соціологічна думка в Україні.
- •Соціологічні дослідження - інструмент пізнання соціальної реальності.
- •Соціологічні ідеї Герберта Спенсера.
- •Соціологічні ідеї Карла Маркса.
- •Соціологічні ідеї Макса Вебера.
- •Соціологічні ідеї Огюста Конта.
- •Соціологічні ідеї Сен-Симона.
- •4 Еволюційний закон
- •5 Вересня-сімонізму
- •Соціологічні ідеї Эмиля Дюркгейма.
- •Соціологія в системі соціальних наук.
- •Специфіка молодіжної субкультури.
- •Становлення соціології права.
- •Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції.
- •Сутність еліти суспільства, її роль у суспільному житті.
- •Сутність соціального контролю, його роль у регулюванні соціальних відносин.
- •Сучасна соціологія Заходу.
- •Сучасні школи соціології права.
- •Тенденції розвитку правової культури в Україні.
- •Тенденції соціальної стратифікації та соціальної мобільності в Україні.
- •Теорія та практика соціалізації особи.
- •Типи соціальної стратифікації.
- •Традиційне та індустріальне суспільство - порівняльна характеристика.
- •Індустріальному суспільству
- •Постіндустріальне суспільство
- •Формальні та неформальні соціальні інститути.
- •Форми та види культури.
- •Формування соціологічної думки в Середньовіччя та епоху Відродження.
- •2. Соціальні вчення в епоху Відродження
- •Якість життя як соціальне явище.
- •Якість населення як суб'єкта суспільства. Види і моделі населення
- •3. Показники, що характеризують населення
- •4. Якість населення
- •Поняття ефективності права. Фактори ефективності права.
Тенденції соціальної стратифікації та соціальної мобільності в Україні.
В Україні дослідження соціальної мобільності хоча й проводилися, але до 90-х рр. минулого століття вони не були репрезентативними та не давали можливості для порівняння одержаних даних. Репрезентативні дослідження динаміки соціальної класової структури та міжпоколінної мобільності під назвою "Ставлення до перетворень" були проведено в 1993 р., 1995 р. та в 1998 р. (вибірка - 2500 осіб). Класова позиція індивіда визначалася за семикласовою версією схеми Дж. Голдторпа (в Україні доповнено восьмою позицією), в основі якої професійний статус та характеристика ринкової ситуації. Порівнюючи дані першого дослідження та результати щорічного моніторингу, який проводить Інститут соціології НАН України (2003 р., кількість опитаних - 1800 осіб) (табл.) С. Оксамитна визначає найбільш загальні тенденції в соціоструктурних змінах:
o зменшення чисельності працівників першої категорії: менеджерів та професіоналів, висококваліфікованих спеціалістів розумової праці з вищою освітою;
o збільшення кількості дрібних власників, самозайнятих та фермерів загалом у 2-2,5 рази;
o найбільш масовими класовими категоріями серед чоловіків є працівники фізичної праці, серед яких суттєво зросла частка кваліфікованих робітників;
o негативною є тенденція збільшення зайнятості жінок напів- та некваліфікованою фізичною працею при зменшенні частки професіоналів І та ІІ категорії;
o в межах міжпоколінної мобільності зафіксовано: суттєве зменшення переміщень на довгі дистанції; самовідтворення категорії працівників фізичної праці;
o "У середовищі сімей службового класу (І та ІІ) зафіксована тенденція, не характерна суспільствам з розвиненим економічним розвитком: зменшення самовідтворення класової належності та переміщення вихідців із таких сімей від занять розумовою до занять рутинною нефізичною та фізичною працею"*161.
*161: {Оксамитна С. Динаміка соціальної структури та соціальної мобільності: 1993-2003 // Українське суспільство - 2003. Соціологічний моніторинг / За ред. д.е.н. В. Ворони, д.с.н. М. Шульги. - К., 2003. - С. 311-312.}
Таблиця
КЛАСОВА НАЛЕЖНІСТЬ ЧОЛОВІКІВ ТА ЖІНОК ПРАЦ ВІКУ (ЗА СХЕМОЮ ДЖ. ГОЛДТОРПА)
Класи |
Чоловіки |
Жінки |
||||
1993 |
2003 |
1993 |
2003 |
|||
Службовий |
І |
професіонали, державні службовці, керівники вищого рівня, менеджери та власники великих підприємств |
14,5 |
8,0 |
15,1 |
7,0 |
ІІ |
професіонали, державні службовці, керівники нижчого рівня, менеджери та власники невеликих підприємств |
8,2 |
7,5 |
20,7 |
17,9 |
Продовження табл.
Класи |
Чоловіки |
Жінки |
||||
1993 |
2003 |
1993 |
2003 |
|||
Проміжний |
ІІІ |
працівників рутинної нефізичної праці |
2,2 |
3,2 |
20,2 |
27,0 |
IV |
дрібні власники, самозайняті, фермери |
4,9 |
7,7 |
1,2 |
3,3 |
|
V |
технічні працівники та керівники нижнього рівня у сфері фізичної праці |
10,2 |
8,3 |
5,5 |
4,4 |
|
Робітничий |
VI |
кваліфіковані працівники фізичної праці |
23,4 |
31, 3 |
12,0 |
12,6 |
VII |
напів- та некваліфіковані працівники фізичної праці |
27,9 |
28,4 |
17,6 |
23,2 |
|
VIII |
працівники фізичної сільськогосподарської праці |
8,1 |
6,6 |
7,7 |
5,7 |
Зміни в структурі зайнятості населення країн із переходом їх від аграрно-індустріальних до постіндустріальних - інформаційних - сприяли кристалізації двох основних каналів висхідної соціальної мобільності: через спадкування багатства та через досягнення вищої освіти. Освіта в сучасних суспільствах стає засобом просування до бажаних соціальних позицій та ресурсів, що з ними пов'язані.
Оксамитна С. М. на основі результатів репрезентативного соціологічного дослідження "Зайнятість населення України", проведеного Київським міжнародним інститутом соціології в 2003-2004 рр.*163, доходить висновку щодо зростання освітньої нерівності, зокрема за рахунок збільшення кількості осіб із неповною середньою та вищою освітою серед наймолодших представників пострадянського покоління українських громадян. В пострадянський період суттєво зростає частка молодих людей, які "не досягають загаль1но-обов'язкового освітнього мінімуму - повної середньої освіти"*164. В першій віковій когорті частка таких респондентів складала 35,4 %, у другій - близько 12 %, а вже в третій (пострадянській) - близько 18 % (табл.).
Загальна кількість респондентів - 8138 осіб віком від 18 до 75 років. Вони були поділені на три вікові когорти: 1930-49 років народження, 1950-72 ("типове радянське покоління") та 1973-80 (84) років народження ("пострадянське покоління").
Внаслідок аналізу вирізнили чотири основні рівні освіти респондентів: неповна середня (у т.ч. 1-6 класів, 7-9 класів, початкова професійно-технічна без загальної середньої освіти); середня загальна (в т.ч. середня професійно-технічна); середня спеціальна; вища (в т.ч. незакінчена вища (не менше трьох років навчання в інституті, університеті, академії) та базова вища (ступінь бакалавра)). Освіта батьків респондентів містила ще один додатковий рівень - без освіти.}
Таблиця
РІВЕНЬ ОСВІТИ РЕСПОНДЕНТІВ ЗАГАЛОМ ТА ЗА ВІКОВИМИ КАТЕГОРІЯМИ
Когорти |
Рівень освіти респондентів, % |
N |
||||
Неповна середня |
Середня загальна |
Середня спеціальна |
Вища (повна /неповна) |
Всього, % |
||
Загалом 1930-1980 |
20,7 |
39,6 |
21,3 |
18,4 |
100 |
7205 |
1930-1949 |
35,4 |
31,2 |
18,1 |
15,3 |
100 |
2384 |
1950-1972 |
11,7 |
45,2 |
23,9 |
19,2 |
100 |
3602 |
1973-1980 |
18,5 |
39,5 |
20,0 |
22,0 |
100 |
1219 |
1973-1984 |
17,9 |
46,0 |
17,0 |
19,1 |
100 |
1935 |
*165: {Оксамитна С. Образование: новые тенденции воспроизводства традиционного неравенства // Новые социальные неравенства / Под ред. С. Макеева. - К., 2006. - С. 128. }
Дослідники визначили, що освітній рівень респондентів постійно підвищувався серед тих, хто народився протягом перших чотирьох десятиліть (1930-1969), а потім відбулися суттєві зміни для респондентів, які здобували освіту в період розпаду СРСР та становлення незалежної України. Фіксується відносне зростання частки осіб на полярних позиціях освітньої ієрархії. Збільшення частки осіб із неповною середньою освітою особливо характерне для осіб чоловічої статті, "кожен 4-5 чоловік, дося3гнувши повноліття, залишається без атестата про середню освіту"*166.
Аналізуючи міжпоколінну освітню мобільність, дослідники дійшли висновків, що найбільш повно відтворення відбувається на рівні вищої освіти. Як для когорти радянського, так і пострадянського періоду здобуття освіти характерне відтворення середнього та вищого рівня освіти. Однак, для пострадянського покоління окреслилася негативна тенденція відтворення найбільш низького рівня освіти (неповна середня), що відбувається вдвічі частіше, порівняно з представниками радянського періоду. Шанс отримати вищу освіту дітям, батьки яких мали неповну середню освіту, порівняно з тими, батьки яких мали вищу освіту, зменшився (від "1 до 18" в типово радянській когорті до "1 до 34" в пострадянській). Отже, загальна тенденція - поглиблення освітньої нерівності, погіршення шансів для дітей - вихідців із сімей з низьким рівнем освіти, самовідтворення високоосвіченої когорти. Спостерігається уповільнення обмінної освітньої соціальної мобільності між вихідцями із різних соціальних класів,1 зменшується доступ певних соціальних категорій до вищої освіти*167.
Таблиця
МІЖПОКОЛІННА ОСВІТНЯ МОБІЛЬНІСТЬ, %
|
Рівні освіти батьків |
Рівні освіти респондентів 1930-80 р.н. |
N |
|||||||||||
|
Неповна середня |
Середня загальна |
Середня спеціальна |
Вища (повна/ неповна) |
Разом, % |
|
|
|||||||
|
Без освіти |
52,8 |
31,3 |
11,9 |
4,0 |
100 |
521 |
|||||||
|
Неповна середня |
22,5 |
44,7 |
21,6 |
11,2 |
100 |
3339 |
|||||||
|
Середня загальна |
13,3 |
40,8 |
24,3 |
21,7 |
100 |
1474 |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Продовження табл.
Середня спеціальна |
9,4 |
28,7 |
30,5 |
31,4 |
100 |
554 |
Вища (повна/ неповна) |
4,6 |
21,3 |
17,0 |
57,1 |
100 |
671 |
Отже, зміни в соціальній структурі свідчать про проблеми становлення постіндустріального суспільства в Україні. Відбувається уповільнення структурної мобільності в напрямку від заняття фізичною до заняття розумовою працею. Доступ до освітніх ресурсів має свої класові відмінності з майже найгіршими умовами для вихідців із сімей сільськогосподарських працівників.
Використання широковідомої в наукових колах класової схеми Дж. Голдторпа для вивчення соціальної мобільності в Україні досить плідне та перспективне для порівняльних міжнародних досліджень. Актуальними сьогодні є проблеми дослідження освіти як каналу соціальної мобільності, залежності досягнень особистості від соціально-класового походження, інституціональний вплив на можливості соціальної мобільності, з'ясування бар'єрів тощо.
Отже, дослідження соціальної мобільності тісно пов'язане з вивченням соціальної структури суспільства та соціальної нерівності і має свою наукову традицію. П. Сорокін заклав теоретичні підвалини наукового аналізу соціальної мобільності, які лягли в основу те-оретико-емпіричних розвідок як в окремих країнах, так і на міжнародному рівні. Найбільш виразно вирізняються два підходи до інтерпретації та вимірювання соціальної мобільності. Перший акцентує увагу на переміщеннях у межах класової структури, в основу якої не покладений ієрархічний принцип побудови. Аналізуються переважно переміщення індивідів у структурі зайнятості. Другий - досліджує вертикальні переміщення між соціальними позиціями, стратифікованими за ранговими критеріями (влада, власність, престиж тощо). Сучасні дослідження в Україні використовують обидва підходи, однак значного поширення набув аналіз соціальних переміщень на основі моделі Дж. Голдторпа, модифікованої до українських реалій.