26. Потреби індивіда як вихідний момент його активності. Види потреб у соціальній

Потреби-внутрішні стимули активності особи,які забезпечують її самозбереження. Потреби відображають об’єктивну залежність особі від зовнішнього світу,соціального  середовища. Потреби людей є рушійною силою розвитку як суспільства, так і самої людини. Заради потреби, власне, і здійснюється людська діяльність. Потреби становлять джерело  діяльності людей. Тому суспільство або соціальна група, діючи на процес формування та задоволення потреб особистості, одержує можливість спрямувати її життєві орієнтації та поведінку в той чи інший бік. Американський психолог  Маслоу виокремив серед них базові(постійні) та похідні(змінювані).Базові потреби ієрархічні: нищим їх рівнем є фізіологічні потреби,матеріальні потреби,вищим-духовні.До них відносять: фізіологічні,сексуальні (продовження роду,вгамування голоду,потрреби у диханні,русі); екзистенційні(безпеки існування,впевненості у майбутньому,стабільності); соціальні(належність до групи чи спільноти,спілкування, увага  до себе, участь у суспільній діяльності) престижні(повага до себе,визнання і висока оцінка особистісних якостей,високий статус у суспільстві); духовні(самовираження через творчість). Фізіологічні та екзистенційні потреби Маслоу вважав первинними і вродженими(природними),а інші- набутими(соціальними).Природні потреби характеризують людину яу біологічну особу,істоту, соціальні-як продукт суспільного життя.З розвитком суспільства природні потреби людини соціалізуються,з часом вона потребує певного типу житла, одягу,певної якості їжі,що зумовлено конкретно-історичним розвитком суспільства,національними традиціями,релігією.

27. Потреби, інтереси та цінності - механізми визначеності поведінки.

Потреба - вид функціональної або психологічної потреби або нестачі будь-якого об'єкта, суб'єкта, індивіда, соціальної групи, суспільства. Будучи внутрішніми збудниками активності, потреби проявляються по-різному в залежності від ситуації. Наявність незадоволених потреб у людини пов'язують з напругою і дискомфортом, невідповідністю внутрішнього (бажаного) і зовнішнього (реального) [2], які є побудниками і мотивацією активності. Наявність незадоволених життєво важливих, вітальних потреб може привести до смерті. Потреба може розумітися як якась гіпотетична змінна, яка, за обставинами, проявляється то у вигляді мотиву, то у вигляді риси. В останньому випадку потреби стабільні і стають якостями характеру. Є думка, що це поняття, що описує внутрішнє ставлення суб'єкта до інших суб'єктів чи об'єктів і пояснює поведінку живих істот -. Зайве, так як поведінка живих істот можна описати без його використання [3] Інтерес - спочатку середньовічний комерційний і правовий термін (лат. interesse), що позначав «відшкодування збитків». Звідси розвинулися, по-перше, чисто юридичне поняття інтересу (вже в XIV столітті - те, що зачіпає правові інтереси особи), і, по-друге, фінансове поняття інтересу (в XVI столітті, спочатку в значенні «відсотки за позику», т . тобто страховка за ризик неповернення). Інтерес - це така усвідомлена потреба, яка характеризує ставлення людей до предметів і явищ дійсності, які мають для них важливе суспільне значення, привабливість. Цінність - значимість (користь, корисність) деякого безлічі об'єктів для безлічі живих істот. Вживається в декількох значеннях: Цінність - як характеристика предмета, що позначає визнання його значимості. Розділяють «Матеріальні цінності» та «Духовні цінності». Відомо поняття «Вічні цінності». Цінність - у філософії - вказівка ​​на особистісну, соціально-культурну значимість певних об'єктів і явищ. Цінність - в економіці - використовується як синонім поняттю «споживна вартість», тобто значимість, корисність предмета для споживача. Психологічне поняття Система цінностей на увазі під цінностями те, що індивідуум цінує в навколишньому соціумі. Тісно пов'язане з поняттям мотивація.