8. Культура пер. Пол. Хіх ст.: основні тенденції розвитку.

Перша половина 19 ст хар-ся швидким зростом і поширенням культури. Загальна тенденція цього періоду – зросла демократиз культури. Церква, підпорядкована державі. Освоївшись європейської освіченості, російська культура шукає образ національно-культурної самобутності.

Більшість неписемна, селяни-традиційна рос культура. Митці-за пололання культ розколу між низами і верхами. Початок «золотого віку» рос культ. Журнали-Вестник Європи-заснув Карамзін, Современник-Пушкін. Офіц газета-Санкт-Петербургские ведомости. 19-21-Белінсгаузені Лазарєв відкрили Антарктиду.

Царювання О 1 – дворянський період культури. В 1802 створ Міністерство Народного освіти, в 1804 прийнято Статут навчальних закладів, у якому провідна роль організації освіти віддається університетам Московський (з 1755), Казанський (1804), Дерптський, Харківський, (1802-05), Віленський (перетворено), Варшавський (1816).

Природознавство розвив у руслі діяльності РАН факультетів, Створ лабораторії (обсерваторії, фізичні хімічні, ботанічні сади), розвиваються наукові дослідження. В основних наукових центрах – Москві і Петербурзі формуються наукові школи. Санкт–Петерб універ: математика (П.Л.Чебышев), астрономія (В.Я.Струве), фізика електромагнетизму (Э.Х.Ленц, Б.С.Якоби), хімія (Г.И.Гесс, А.А.Воскресенский,), ембріологія (Х.Пандер, К.М.Бэр), хірургія і анатомія (Н.И.Пирогов-військово-польова хірургія). Москва: аналітична механіка (Н.Д.Брашман), астрономія (Ф.А.Бредихин), геологія (Г.Н.Щуровский), кліматологія (М.Ф.Спаський), терапія (М.Я.Мудров), фізіологія (В.А.Басов). Казань – геометрія (Н.И.Лобачевский-нова геометр система), астрономія (М.А.Ковальський), хімія (Н.Н.Зінін-органічна хімія). Розв географ дослідж: близько сорока навколосвітніх плавань з участю астрономів, біологів, фізиків та інших. Глибокий інтерес до природознавства. Через високий громадськ і наук інтерес до розвідки і реставрації, широкої публікації джерел з рос історії створ Московське товариство історії і давнини Рос (1804). 1834-заснов археограф комісія й починає публікацію давньоруських актів. Розвиваються допоміжні історичні дисципліни. Розв історія вивч зх і сх країн: європ медієвістика (Т.Н.Грановский, Московський університет), словян (В.И.Ламанский), китаєзнавство. На початку 19 ст створено відділення рос мови й словесності Імп. АН. Розвив книговидання, книготоргівля. З 1802, після урядового указу, який дозвол відкриття вільних друкарень, видавнича справа стає популярною. Книжкова торгівля (А.Ф.Смирдін) сприяє видання книжки й поширенню рос літератури.16-29- 12 Т «Історія держави Рос»-Карамзіна.-самодерж-рушійна сила рос іст процесу. М. Погодін- 7 Т «Дослідж, зауваги та лекції про рос іст».

Різночинна інтелігенц до середини століття стає помітним читачем, отримує більшої популярності наукова, суспільно-політична література. Новинки іноземної наукової та популярної літератури досягають Рос: виписуються, реферируются, переклад.Становл рос літерат, живопису, театру, музики відбувається у руслі спільної Європи і сподівалися Росії стильовий еволюції. Класицизм наприкінці 18 століття змінюється сентименталізмом, далі виник романтизм, реалізм. Художні школи розвиваються під впливом імператорської Академії Мистецтв. У 1826 діє сувора цензура, заборон друк анонімні твори. У 30-40 форм літератур напрям "офіційної народності". З 40-ві рр. в літературній критиці гостро зазвучала соціальна тема. В.Г.Белинский акцентує в реалістичному напрямі критичний аналіз дійсності, тему маленької людини і тяжкого становища соціальних низів суспільства. Письменники-Пушкін-«Борис Годунов», «Онєгін»-творець сучасн. Рос літ мови. Лермонтов-«Герой наш часу». Гоголь-«Вечори», «Мертві Д», «Ревізор». Театр-М. Щепкін. Музика-М. Глінка ств осн жанри рос проф. муз: оперу, інструментальну, романс-музику створ народ. Портретисти-вихідці з У-Д. Левицький і В. Боровиковський-вершина рос порт живоп епохи класицизму. Брюлов-«останній день Помпеї». О. Венеціанов-виникнення реаліст напряму-картини на теми праці і побут селян. Архітект і скульптура-до 40-х класицизм. Петерб-заверш будів Казанського собору арх. О. Вороніхін. 19-34-К Россі-будівлі Сенату, Синоду, Михайлів палац. 18-58-Ісааківський собор арх. О. Монферран. Москва-характер невеликі особняки садибного типу. Скульптор І. Мартос(У) вдяг своїх героїв в антич одяг.

9.Передумови та напрями «Великіих реформ» 60-70-х 19-го ст.

Під час Крим війни спостеріг підйом сел руху. Так, заклик урядом частини населення у державне ополчення селяни розцінили як можливість отрим волю за «царську службу». У деяких губерніях селяни припиняли роботу на поміщиків і йшли до міста, вимагаючи записати їхв ополчення. Військова поразка царизму підірвало його авторитет навіть серед панівного класу - поміщиків. Потреба віднов втрачений авторитет на між нар арені. Передова частина їх, ліберали, почали критик відсталість Рос, засилля і зловживання чиновників. Особливо лякала їх загроза револ. Щоб запобігти її, зберегти панівне становище поміщиків, вони пропонували піти на деякі перетворення. Звільнення селян, за їх задумом, має відбутися так, щоб найменше постраждали поміщики, а селяни за своє особисте звільнення повинні були заплатити викуп. Після такого «визволення» селяни залишалися б у повній економ залежності від поміщика. Навіть серед консерваторів з'явилося невдоволення урядом. Все це свідчило про кризу «верхів». У цих умовах царський уряд був змушений приступити до підготов скасування кріп. Багато поміщ намаг ввод нові системи господарюв, застосов новітню техніку, закупов поліпшені сорти худоб і т.д. Такі заходи приводили їх до розорення і, відповідно, допосилення експлуатації селян. Росли заборгованості поміщицьких маєтків перед кредитними установами. Подальший розвиток господарства на кріпаксистемі було неможливим. До того ж воно, проіснувавши в Росії значно довше, ніж у європейських країнах прийняло дуже жорсткі форми. Поштовхи до реформ: 1)поразка в Кр в; 2)криза внутріполіт курсу микол системи; 3)економ стимул-економ розвал, країна на межі фінанси кризи. Концепція реф. Запропон «партією реф»-спрям на ств стійкої економ, соц. та держ системи, але без посяг на самодерж.

Однак, існує й інша точка зору щодо цієї реформи,відповідно до якої до середини XIX століття кріпосне господарство ще далеко невичерпало своїх можливостей і виступи проти уряду були дуже слабкі. Ні економічна, ні соціальна катастрофи Р не погрожували, але,зберігаючи кріпосне право, вона могла вибути з числа великих держав.