Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpori_pedagagika.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
05.09.2019
Размер:
80.17 Кб
Скачать

1.Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук

Педагогіка–«дітоводіння», вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Предмет педагогіки - педагогічна взаємодія двох суб'єктів – вихователя батька і учня чи студента, яка спрямована на один об'єкт.

Об’єкт – процес виховання.

1632 р. – «Велика дидактика» Коменського, у якій предметом педагогічної науки виступає вплив вчителя на розвиток дитини.

Гербата, Платон – предметом педагогіки вважають вплив на формування.

3.Основні педагогічні категорії

Виховання, навчання, освіта.

Виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості. Є три розуміння терміну «виховання»:

виховання в широкому соціальному значенні

– сукупність цілеспрямованих і не цілеспрямованих регульованих впливів соціальних інститутів виховання на розвиток і становлення підростаючого покоління;

  • у широкому педагогічному значенні – сукупність усіх цілеспрямованих і регульованих впливів: школи, сімї, громадської організації на розвиток і становлення особистості;

  • у вузькому педагогічному значенні – педагогічна взаємодія вчителя і учня, що спрямована на реалізацію конкретного виховного завдання.

Навчання – взаємозв’язана діяльність викладання та учіння, яка орієнтована на досягнення визначеної дидактичної мети.

Освіта – процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь, навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості.

Освіта у 4 якостях: як процес, як результат, як цінність, як система.

Освіта як процес – суб’єкт суб’єктна діяльність спрямована на передачу знань, умінь та навиків.

Освіта як результат – досягнення певного рівня, визначеного певними стандартами, що виражаються в певних знаннях, уміннях.

Освіта як цінність – особиста, громадська і державна. Особиста – відношення, яке сформоване у конкретної людини, щодо освіти у цілому. Громадська – здатність чи нездатність певної громади ловіювати власні освітні пріоритети перед іншими. Державна – виражається у % ВВП, який держава виділяє на потреби освіти щорічно.

Освіта як система – сукупність навчально-виховних закладів певного регіону чи країни.

4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень

1) загально-науковий: методологія та підходи, які розробляють у рамках філософії та загально-наукової методології.

2) загально-наукових підходів та принципів дослідження.

3) методологія конкретної науки.

4) методологія конкретного дослідження.

5) методологія порівняльного аналізу.

5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання

Філософія освіти існує у трьох напрямах: 1. філософія освіти, як самостійна наука; 2. філ. освіти як самостійна наукова галузь; 3. філ. освіти розглядається в руслі загальної філософії. Ідеологію виховання прийнято розглядати у двох напрямах: виховання як розвиток, виховання як формування. Аксіологія виховання представляє школу консерватизму. Виховання у школі повинно забезпечити передачу дитині стандартів і норм, які суспільство вважає правильними. Завдання школи не вносити новизну, а вивчати старе. У ХХ ст. філософію освіти представляють:

1. філософія свободи – завдання школи і сутність виховання в тому, щоб надати людині свободу для вільного розвитку.

2. філософія прагматизму – дитина у школі повинна здобувати знання через власний досвід.

3.філ. екзистенціалізму – перше що має створити школа то це можливості для пізнання себе, свободу вибирати себе знаходити і відтворювати свої цінності

4. філ. заперечення права на істину – жодна людина і вчитель не має права казати, що володіє істиною, тому школа має створити умови для здобуття досвіду. Школа має максимально наблизитись до істини.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]