- •1.Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3.Основні педагогічні категорії
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Сучасні наукові уявлення про процес розвитку особистості
- •8.Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості
- •10. Підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11.Виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду виховання
- •15 .Опірність виховання. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •23.Технологія особистісно орієнтованого виховання-особливості
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючих взаємин у організації виховання
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Структура процесу виховання
- •18.Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •24.25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26.Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуючи середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33.Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності
- •49. Сутність процесу навчання
- •54.Етапи формування уявлень, методика формування наук.Понять.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності
- •1) Гуманне спрямування діяльності вчителя
- •2) Загальні та педагогічні здібності:
- •3) Професійна компетентність:
- •39. Типологія конфліктів.
- •37.Поняття педагогічного спілкування, його функції
- •38.Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •40.Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42.Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння
- •43. Історія становлення основних рис суч.Дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •58. Технологія проблемного навчання
- •59. Технологія продуктивного навчання.
- •60.Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61.Проблема класиф методів навч. Зовн і внутр. Сторона.
- •62.Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •64. Форми навчання
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66.Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю.
- •69.Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання.
1.Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
Педагогіка–«дітоводіння», вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
Предмет педагогіки - педагогічна взаємодія двох суб'єктів – вихователя батька і учня чи студента, яка спрямована на один об'єкт.
Об’єкт – процес виховання.
1632 р. – «Велика дидактика» Коменського, у якій предметом педагогічної науки виступає вплив вчителя на розвиток дитини.
Гербата, Платон – предметом педагогіки вважають вплив на формування.
3.Основні педагогічні категорії
Виховання, навчання, освіта.
Виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості. Є три розуміння терміну «виховання»:
виховання в широкому соціальному значенні
– сукупність цілеспрямованих і не цілеспрямованих регульованих впливів соціальних інститутів виховання на розвиток і становлення підростаючого покоління;
у широкому педагогічному значенні – сукупність усіх цілеспрямованих і регульованих впливів: школи, сімї, громадської організації на розвиток і становлення особистості;
у вузькому педагогічному значенні – педагогічна взаємодія вчителя і учня, що спрямована на реалізацію конкретного виховного завдання.
Навчання – взаємозв’язана діяльність викладання та учіння, яка орієнтована на досягнення визначеної дидактичної мети.
Освіта – процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь, навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості.
Освіта у 4 якостях: як процес, як результат, як цінність, як система.
Освіта як процес – суб’єкт суб’єктна діяльність спрямована на передачу знань, умінь та навиків.
Освіта як результат – досягнення певного рівня, визначеного певними стандартами, що виражаються в певних знаннях, уміннях.
Освіта як цінність – особиста, громадська і державна. Особиста – відношення, яке сформоване у конкретної людини, щодо освіти у цілому. Громадська – здатність чи нездатність певної громади ловіювати власні освітні пріоритети перед іншими. Державна – виражається у % ВВП, який держава виділяє на потреби освіти щорічно.
Освіта як система – сукупність навчально-виховних закладів певного регіону чи країни.
4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
1) загально-науковий: методологія та підходи, які розробляють у рамках філософії та загально-наукової методології.
2) загально-наукових підходів та принципів дослідження.
3) методологія конкретної науки.
4) методологія конкретного дослідження.
5) методологія порівняльного аналізу.
5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
Філософія освіти існує у трьох напрямах: 1. філософія освіти, як самостійна наука; 2. філ. освіти як самостійна наукова галузь; 3. філ. освіти розглядається в руслі загальної філософії. Ідеологію виховання прийнято розглядати у двох напрямах: виховання як розвиток, виховання як формування. Аксіологія виховання представляє школу консерватизму. Виховання у школі повинно забезпечити передачу дитині стандартів і норм, які суспільство вважає правильними. Завдання школи не вносити новизну, а вивчати старе. У ХХ ст. філософію освіти представляють:
1. філософія свободи – завдання школи і сутність виховання в тому, щоб надати людині свободу для вільного розвитку.
2. філософія прагматизму – дитина у школі повинна здобувати знання через власний досвід.
3.філ. екзистенціалізму – перше що має створити школа то це можливості для пізнання себе, свободу вибирати себе знаходити і відтворювати свої цінності
4. філ. заперечення права на істину – жодна людина і вчитель не має права казати, що володіє істиною, тому школа має створити умови для здобуття досвіду. Школа має максимально наблизитись до істини.