6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці

Індивід – представник певного виду.

Індивідуальність – це людська своєрідність, зовнішньої і внутрішньої структури, що виражається у її діяльності та поведінці.

Особа – це та сукупність відношень, які виникають у людини, завдяки виконанню нею різних соціальних ролей.

Особистість - людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно-значущого та індивідуально неповторного.

7. Сучасні наукові уявлення про процес розвитку особистості

Розвиток особистості розглядається як кількісні і якісні фізичні зміни, психологічні та соціальні зміни, які відбуваються з людиною протягом всього життя. Розвиток особистості відбувається під впливом спадковості та середовища. На початку ХХ ст. виокремилося два напрямки, що пояснювали розвиток особистості:

1. лише під впливом спадковості – Ламброзо;

2. лише під впливом виховання – Локк.

8.Фактори розвитку особистості

Спадкові, середовищ ні чинники, спеціально організоване виховання.

Середовище: екологічне, домашнє, коло найближчого оточення, широке соціальне середовище, інформаційне поле всесвіту.

Спадкові фактори:

1. Я – тварина

Ми отримуємо власну внутрішню і зовнішню будову, що характеризує нас, як представників тваринного світу. Нам властиві безумовні рефлекси: харчові, адаптаційні.

2. Я – людина

Ми отримуємо те, що у цілому характеризує особливості зовнішньої і внутрішньої будови; задатки до розвитку прямоходіння, другої сигнальної системи та абстрактне мислення для розвитку яких необхідне людське середовище і спілкування.

3. Я – дочка/син

Ми отримуємо те, що характеризує нас як спадкоємця певної лінії.

4. Я – Я

Частина вчених вважає, що людина успадковує генетичну схильність до певних моделей, спрямованостей, соціальної поведінки, проте частина заперечує.

9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості

Вікова періодизація – поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками.

Вперше вікову періодизацію запропонував Платон, а розробив – Коменський.

Дитинство, підлітковий період, зрілість, старість.

• Перше дитинство – від народження до 3 років;

• Друге дитинство (перед шкільний вік) – 3-5 років;

• Дошкільний вік – 5/6-7 років;

• Молодший шкільний вік – 6-10 років;

• Середній шкільний вік (підлітковий) – 10-15 років;

• Старший шкільний вік – 15-18 років;

• Рання юність – 18-21 років;

• Пізня юність – 21-25 років.

Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості

Розвиток людини проходить таким чином, що існують періоди реактивності організму на зовнішні впливи.

Психічні новоутворення:

• Від зачаття до 1 року – здатність активно сприймати;

• Від 1 до 3 років – здатність орієнтуватися у просторі, часі, потреба у розвитку, сигнали системи, потреба у системі «Я»;

• Від 3 до 7 років – внутрішня позиція, здатність підпорядковувати мотиви;

• Від 7 до 12 років – довільна постанова цілей;

• Від 12 до 15 років – потреба у ідентифікації, здатність ототожнювати себе із цінностями, соціальними ролями, самоідентифіікація;

• Від 15 до 18 років – почуття самостійності і потреба у встановленні стосунків із близькою людиною, які при цьому не руйнують власну сталість.