- •1.Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3.Основні педагогічні категорії
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Сучасні наукові уявлення про процес розвитку особистості
- •8.Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості
- •10. Підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11.Виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду виховання
- •15 .Опірність виховання. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •23.Технологія особистісно орієнтованого виховання-особливості
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючих взаємин у організації виховання
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Структура процесу виховання
- •18.Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •24.25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26.Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуючи середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33.Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності
- •49. Сутність процесу навчання
- •54.Етапи формування уявлень, методика формування наук.Понять.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності
- •1) Гуманне спрямування діяльності вчителя
- •2) Загальні та педагогічні здібності:
- •3) Професійна компетентність:
- •39. Типологія конфліктів.
- •37.Поняття педагогічного спілкування, його функції
- •38.Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •40.Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42.Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння
- •43. Історія становлення основних рис суч.Дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •58. Технологія проблемного навчання
- •59. Технологія продуктивного навчання.
- •60.Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61.Проблема класиф методів навч. Зовн і внутр. Сторона.
- •62.Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •64. Форми навчання
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66.Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю.
- •69.Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання.
28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
Форму організації виховної роботи визначають з містом виховання кількісним складом учнівського колективу, специфікою навчального закладу, рівнем взаємодії між вчителем і учнем, кураторами і студентами. Виховання проходить успішно у процесі реалізації його загальних індивідуальних групових форм. Індивідуальна форма для учнів є ключовою оскільки здійснюють самовиховну роботу, підвищує певнмй духовно моральний науково-дослідницький рівень. Групові форми включають врахування вчителями окремих індивідуальних зацікавлень учнів. Форма парної виховної роботи передбачає виховання при взаємодії двох осіб-вчителя і учня. Вони співпрацюють з наявністю зворотнього зв’язку. Колективні форми- застосовуються для виховання всього класу. Колективні форми організації виховання сприяють поширенню дисципліни всіх учнів.
29. Виховуючи середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
Виділяють 3 ролі дитини у групі:
роль «Я» - дії дитини у групі на основі власного вольового рішення, яке група не опротестує;
роль «Ми» - дія у групі дитини, як носія групового, вольового потенціалу;
роль «Інакший» - дія дитини у групі, на основі власного вольового рішення, але всупереч заявленим рішенням групи.
30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи.
Існує 4 етапи входження особистості у групу:
1. Адаптація —індивід уточнює загальні характеристики, структуру, цінності групи.
2. Індивідуалізація —індивід заявляє про свої претензії на статус у групі, демонструє особисті якості.
3. Інтеграція —а) група приймає індивіда і визнає його місце в групі; б) індивід включається у структуру внутр.. групових взаємин і приймає групові норми.
4. Персоналізація — тривале перебування люд. У групі приводить до ототожнення її значимих якостей групи в цілому.
Рівні взаємодії дитини із групою
Виділяють 3 рівні взаємодії:
емоційна – виробляється емоційний клімат групи;
організаційно-діяльнісна – члени групи узгоджують свої дії, будують взаємодію і можуть досягти рівня співпраці;
інформаційна – повідомляючи, повноцінний розвиток групи передбачає вільне циркулювання інформації між її учасниками.
31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
Групою можна назвати будь яке об’єднання людей, незалежно від того, якого характеру зв'язки виявляються між його членами. Як суб’єкт діяльності та спілкування група є тим осередком, де перетинаються суб’єктно- об’єктні зв’язки особистості. Колектив—це об’єднання людей, що характеризуються своїми соціальними особливостями. Вивчаючи дитячі об’єднання розрізняють формальні і неформальні групи. Формальні—це спеціально організовуванні, преважно дорослими, для спільної діяльності дитяче об’єднання. неформальні—стихійно виникаючі добровільні об’єднання, що складаються на основі дружніх відносин, сумісних ігор. Вища форма організованої групи і є колектив. Він здійснює організаторську виховну і стимулюючу функції. Найбільше значення для становлення особистості мають такі характеристики шкільного колективу: наявність єдиної спільної мети, діяльності, велика різноманітність творих особистостей—членів колективу.