67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.

Урок—це така форма організації навчання, за якої навчальні заняття проводяться вчителем із групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовленості протягом точно встановленого часу, за сталим зразком. Основні типи уроків: комбіновані(змішані), уроки засвоєння нових знань, формування навичок і вмінь, узагальнення і систематизації вивченого, практичне застосування знань, умінь, навичок, контролю і корекції знань. Кожен тип уроку має свою структуру. Комбінований урок—підготовка вчителя до уроку, початок уроку, повторювально навчальа робота повідомлення теми, цілей та завдань уроку, пояснення матеріалу, сприймання, осмислення, засвоєння нового матеріалу, формування навичок і вмінь, підсумки уроку, домашнє завдання.

68. Поняття контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю.

Контроль—як педагогічне поняття являє собою усвідомлене, планомірне спостереження та фіксацію вербальних і невербальних дій вихованців з метою з’ясування рівня набуття ними соціального досвіду, опанування програмою матеріалу, оволодіння теоретичними і практичними знаннями, навичками і вміннями, та формування в них певних особистісних рис. Сутність контролю у навчанні полягає у з’ясуванні рівня засвоєння програмного матеріалу. Контроль чи перевірку результатів навчання трактують у сучасній дидактиці як педагогічну діагностику. Функції контролю: освітня, виховна, розвиткові, діагностична. Основні принципи контролю: індивідуальність перевірки, системність і регулярність перевірок, урізноманітнення видів контролю, всеосяжність і повнота контролю, об’єктивність перевірки, єдність вимог до контролю, гуманність контролю.

види контролю, форми і методи контролю.

1. попередній контроль(проводиться перед вивченням нової теми на початку уроку). 2. Поточний(здійснюється у ході повсякденної навчальної діяльності учнів).3.періодичний(полягає у визначенні рівня та обсягу надуття учнями знань).4.підсумковий(перевірка рівня засвоєння знань).Форми організації контролю:самоконтроль, індивідуальна(з’ясувати рівень засвоєння певних знань), фронтальна(з’ясувати рівень засвоєння певних знань за короткий термін). Основні методи перевірки успішності учнів: побіжне спостереження, усне опитування, практичні роботи і вправи, письмові роботи, дидактичні тести.

69.Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання.

Оцінка—процес порівняння ступеня засвоєння учнями знань, навичок і вмінь з еталонними уявленнями, описаними в навчальних програмах та ін.. нормативних документах. Основні вимоги до перевірки та оцінки успішності учнів: індивідуальність, систематичність, достатня кількість даних для оцінки, тематична спрямованість, об’єктивність, умотивованість оцінок, дієвість та гуманність. Під час оцінки знань слід враховувати: 1. Обсяг володіння поняттями та фактами, 2. Якість засвоєння учнями навчального предмету;3. Дієвість знань, наявність постих умінь та їх застосування під час вирішення практичних завдань.

Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.

12-бальна шкала оцінювання побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів. Початковий рівень(1-3бали)—відповідь учня при відтворенні матеріалу елементарне. Середній(4-6 бали)—учень відтворює навчальний матеріал, здатний вирішувати завдання за зразком. Достатній(7-9)—учень робить висновки, виправляє допущені помилки, відповідь учня правильна, логічно обґрунтована. Високий(10-12)—учень має глибокі міцні знання, може самостійно оцінювати життєві ситуації.