- •1 Предмет та завдання курсу.
- •3. Первісна людина на території України: світогляд, релігійні вірування, неолітична революція.
- •4. Трипільці: археологічна культура чи цивілізація. Проблема витоків української культури.
- •7. Антична культура.
- •8 . Культура давніх слов*ян. Давньо слов*янське язичництво.
- •11. Київська Русь: писемність і літературна традиція
- •12. Мистецтво Київської Русі: архітектура, живопис, прикладне мистецтво
- •15. Архітектура й образотворче мистецтво українських земель у XIII-XV ст.
- •16. Розвиток книжкової справи та літератури укр. Земель у XIII – xVст.
- •17. Передумови і труднощі культурного піднесення XVI – XVII ст.
- •18. Розвиток освіти і наукових знань у XVI – перша половина XVII cт. Братські школи.
- •19. Розвиток літератури в Україні (XVI – XVII ст.). Полемічна література. І. Вишенський.
- •20. Архітектура і живопис в українських землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої
- •21. Виникнення і розвиток книгодрукування 16 – перша пол. 17
- •22. Українське козацтво як культурно – історичний феномен.
- •23. Особливості релігійної ситуації в Україні 16 – 17 ст.
- •24. Освіта і наука 2 пол. 17 - 18
- •25. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії
- •26.Літерат у 2 половині 17-18 ст
- •27.Архітект і живопис.Козацьке бароко
- •28.Мазепа як меценат і культурний діяч
- •29.Виникнення театру у 18 ст
- •30.Філософ думки сковороди
- •31. Особливості українського національно-культурного відродження
- •35. Тарас Шевченко: семантика символів в поезії та живописі.
- •36. Українська література другої пол. XIX – поч. XX ст.
- •37. Український театр XIX ст.: історія становлення, суспільно-політична функція, мистецькі орієнтири.
- •38. М.П. Драгоманов та його місце в історії укр. Культури.
- •39. Іван Франко: філософські, етичні та естетичні погляди.
- •40. Галичина – «укр. П’ємонт». Переміщення центру національно-кульрутного руху в Галичину у другій половині XIX ст.
- •41.Мистецтво в Україні: театр, архітектура, живопис, музика (друга пол. Хіх – поч. Хх ст.)
- •42 Модернистські течії в укр. Культурі на межі хіх-хх ст.
- •43 Національно-культурне піднесення 20-х років в Україні як передумова розбудови освіти і науки
- •Література й театр на тлі нових національних та соціальних реалій
- •44) Культура и духовне життя в Україні в 1917-1920
- •45) Політика українізації і її вплив на культуру. Культурне піднесення 1920 -х років.
- •46. Освіта та наука в Україні в 1920-1930
- •47. Украінська література 1920-1930. Л-рна дискусія: пошуки мистецьких орієнтирів
- •48. Українське мистецтво 1920-1930: театр, кіно, архітектура, живопис
- •49. Тоталітаризм та його вплив на розвиток культури в України. «Розстріляне відродження»
- •50. Українська культура в роки Великої Вітчизняної війни
- •51. Культурне життя в Укаїні у другій половині 40-х – на початку 50-х рр. Хх ст. Культурно – ідеологічні процеси.
- •52. Культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської «відлиги»: основні тенденції та характерні ознаки
- •53. Українська культура в 70-80-х рр. Ідеологічний диктат
- •54. Захист національних культурних традицій та української історичної спадщини (1950-1980-ті роки). Дисидентський рух.
- •55. Українська культура в роки «перебудови». Діяльність неформальних громадських об’єднань.
- •57. Стан освіти та науки в Україні за роки незалежності.
- •58. Характерні ознаки релігійного життя в Україні за роки незалежності.
- •60. Внесок діаспори в українську культуру хх ст.
60. Внесок діаспори в українську культуру хх ст.
Українська діаспора — це концентровані та розпорошені розселення українців за межами України. Під східною діаспорою розуміють поселення українців у республіках колишнього Радянського Союзу та Азії, під західною - поселення українців у Європі, Америці, Австралії.
Значна частина українців опинилась за межами батьківщини в результаті еміграцій: політичної, економічної (трудової). Початок політичної еміграції був покладений у XVII- XVIII ст., а трудової — в XIX ст. На сьогодні за межами Української держави проживає близько 11 млн. українців. З них у східній діаспорі близько 8 млн. Найбільша українська діаспора в Росії (4,5 млн. чол.). Тут вони є другою за чисельністю Казахстані — 900 тис. чол. та Молдові — 650 тис. чол.
Характерною рисою східної діаспори стала поступова асиміляція. Тут відсутні українські школи та інші навчально-виховні заклади. Тільки завдяки зусиллям ентузіастів робляться перші спроби по збереженню української самобутності і відродженню духовності.
Найорганізованіші та найактивніші громади західної діаспори зосереджені в Канаді, США, Польщі. Хоча українці складають лише 3 % населення Канади, однак вони досягли значних успіхів у соціально-економічній, політичній та культурній сферах.
У США у 1915 р. створена Федерація українців Америки, яка вже у 1916 р. була прийнята в Конгресі і президентом США. Тут діє ряд відомих організацій українців зарубіжжя, є молодіжні, ветеранські, фахові (напр., лікарів, інженерів, істориків) організації. У 1964 р. у столиці США м. Вашингтоні відкрито пам'ятник Т.Шевченку. Ряд університетів у США мають кафедри української мови та українознавства.
У Канаді понад 10 університетів мають курси україністики, при Альбертському університеті засновано Канадський інститут українознавчих студій (КІУС), при Торонтському університеті - Центр українознавства. В Канаді, як і в США, діють українські музеї, бібліотеки, архіви, школи українознавства, встановлені пам'ятники Т.Шевченку, князеві Володимиру, Іванові Франкові, Лесі Українці, Василю Стефанику, Маркіяну Шашкевичу.
У західних країнах діють українські суботні та недільні школи, культурно-освітні установи, хори, ансамблі, танцювальні колективи. Функціонують політичні партії, громадські та молодіжні організації і об'єднання, організується видавнича діяльність.
Українські поселенці в західному світі, зокрема за океаном, завжди прагнули до зріднення з землею, яку полишили перші емігранти і яку не бачила більшість їхніх нащадків. Це прагнення відбилося у рухах солідарності й допомоги українському народові. Вони були започатковані ще у перші десятиліття перебування в діаспорі.
Окремої уваги заслуговує питання культурних зв'язків діаспори з Україною, які практично не припинялися ніколи. З 80-х років ми маємо змогу познайомитися з виступами представників діаспори на українській сцені, їхня майстерність з усією виразністю засвідчує, як можна не лише зберігати національну пісню, танок далеко від землі походження батьків, нерідко в багатоетнічній країні, але й плекати, розвивати їх.
Зв'язок української діаспори з історичною батьківщиною здійснюється через товариство "Україна", різноманітні громадські й культурні організації. Помітну роль у зміцненні цих зв'язків відіграє часопис "Українська діаспора", що видається Інститутом соціології Національної академії наук України та Редакцією Енциклопедії української діаспори при НТШ (США). Важливого значення для взаємодії різних частин українського етносу набули Всесвітні форуми української діаспори.
Діаспора - це посол нашої Батьківщини в країнах поселення українців. Зарубіжні українці є носіями знань про Україну. Вони внесли і до сьогодні вносять вагомий вклад у загальний розвиток культури, науки, мистецтва, літератури українського народу. В цьому сенсі слід говорити про феномен "світового українства". Важливий внесок діаспори – розповсюдження української культури, зберігання її поза межею України, та її розвиток.