43. Основи управління інвестиціями банків у цінні папери

Найпоширенішими вважаються два напрями аналізу:

фундаментальний аналіз включає чотири рівні дослідження:

• макроекономічний аналіз;

• галузевий аналіз;

• аналіз фінансового стану та перспектив розвитку конкретного підприємства-емітента;

• прогнозування (моделювання) ціни фінансового інструменту.

Кінцева мета фундаментального аналізу — це прогнозування ціни фінансового інструменту. Визначивши ціну для майбутніх періодів, аналітики фірм обчислюють теперішню вартість фінансового інструменту, користуючись схемою дисконтування.

Технічний аналіз – це сукупність методів і прийомів прогнозування тенденцій зміни цін на ліквідних ринках цінних паперів на підставі виключно технічних характеристик ринку – динаміки цін і обсягів операцій з купівлі та продажу цінних паперів. При цьому ігноруються фундаментальні фактори, що є основою формування ціни на той чи інший інвестиційний інструмент. Основні завдання технічного аналізу:

• розкриття закономірностей у реальному русі цін;

• виявлення моментів зміни тенденцій у русі цін на ринку (цінового піку), тобто моментів, коли зростання ціни змінюється на падіння, або навпаки.

44. Формування портфеля цінних паперів банку

Сукупність різних інвестиційних інструментів для досягнення конкретної мети вкладника — це інвестиційний портфель. Портфель цінних паперів — це сукупність придбаних (отриманих) банком цінних паперів, право на володіння, користування та розпорядження якими належить банку та які згруповані за їх типами і призначенням. У портфель можуть входити як папери одного типу, так і різні інвестиційні цінності, наприклад, акції, облігації, депозитні та ощадні сертифікати тощо.

Віднесення цінного папера до певного портфеля залежить від таких чинників:

• намір інвестора під час придбання: тривалість періоду та мета придбання;

• характеристики цінного папера, такі як ліквідність, доходність та наявність активно діючого ринку для даного папера;

• фактичний період зберігання у портфелі банку: цінні папери після календарного року зберігання у портфелі банку на продаж переводяться до портфеля інвестицій.

Метою управління портфелем цінних паперів є оцінка та визначення напрямків підвищення його ефективності на підставі удосконалення структури цінних паперів, покращання якості інвестицій та активізації брокерської діяльності на фондовому ринку.

Дослідження цінних паперів передбачає такі стадії управління:

• загальний аналіз;

• оцінка відповідності джерел придбання цінних паперів напрямкам вкладень;

• оцінка ризику, доходу і доходності цінних паперів;

• оцінка вартості цінних паперів.

45. Інформаційне забезпечення фінансово-економічного аналізу банків.

Оцінка банківської діяльності передбачає проведення комплексного aнaлізу, який дає можливість оцінити всі аспекти роботи банку. Основою інформаційного забезпечення фінансово-економічного аналізу банків є фінансова звітність, яка складається як для потреб менеджменту, так і для зовнішніх користувачів.

До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції в національній та іноземній валютах, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банківські операції. Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є достовірність та реальність інформації, порівнянність, можливість зіставлення показників звітного періоду з аналогічними показниками минулих періодів. Лише на цій основі можна зробити відповідні висновки про зміни у фінансовому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківських операцій. За звітним періодом розрізняють такі форми звітності банків: 1) щоденні: 2) щомісячні; 3) квартальні; 4) річні. Баланс- банку це бухгалтерський баланс, який відображає стан активів, пасивів та власного капіталу у грошовій формі на певну дату. Актив і пасив балансу поділяються за окремими статтями. Кожна стаття характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх формування. Статті балансу групуються за економічним змістом і розміщуються згори донизу в міру зниження ліквідіності (активні рахунки) і збільшешія строків зобов'язань (пасивні рахунки). Найбільш вичерпною і змістовною є річна фінансова звітність, яка подається у такому складі: балансовий звіт; звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки. Активи балансового звіту банку включають такі основні статті: валюта, монета і банківські метали; дорожні та інші чеки; кошти на кореспондентських рахунках у НБУ та в інших банках; депозити та кредати в банках; цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції; кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам; інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. Зобов язання в балансовому звіті відображені за такими статтями: 1. Кореспондентські рахунки НБУ та інших банків. 2. Депозити та кредити, отримані від інших банків. 3. Кредати, отримані від НБУ. 4. Строкові депозити клієнтів та кошти до запитання. 5. Власні цінні папери. 6. Інші зобов'язання. Згідно з вимогами нормативних актів НБУ призначенням фінансової звітності банків є створення бази даних, яка дозволяє реально оцінити показники ліквідності, платоспроможності та дохідності банків і на цій основі визначити їх фінансовий стан - як комплексне поняття, що відображає різні напрями банківської діяльності.