20. Характеристика банківських послуг

Банківські послуги – це дії банку, які спрямовані на зростання його прибутковості, або це надані клієнтам різноманітні види банківської діяльності, які супроводжують і оптимізують банківські операції. Банківська послуга ще може розглядатися як переміщення банківської інформації.

Комісійно-посередницькі послуги – операції консультаційного характеру, що виконуються банками за рахунок їх високої інформованості, глибоких професійних знань персоналу, володіння новітніми технологіями, а також операції де банки діють за рахунок та в інтересах клієнтів.

До даної групи відносять операції, які приносять дохід але не потребують додаткового залучення.

Для надання банківських послуг не потрібні додаткові ресурси. Найбільшу частину доходів банки отримують у вигляді комісії. При наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних та фактичних дій, які безпосередньо не пов»язані з матеріальними наслідками.

Виділяють такі банківські послуги:

Посередницькі послуги - це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона (банк), що виступає посередником між замовником і виконавцем.

Консультаційні послуги банки надають з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності та інших вцдів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Інформаційні послуги - одержання, тобто набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами, державою; використання, поширення, зберігання інформації.

Трастові послуги - послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа - засновник (установник управління), передає своє майно у розпорядження іншій особі - довіреному власнику (управителю), для управління в інтересах третьої особи.

Факторинг - це послуга банку, яка полягає у викупі платіжних вимог у постачальника товарів (послуг).

Форфейтинг - це купівля на безповоротній основі у кредитора боргу, вираженого у оборотному документі.

21.Сутність розрахункових відносин

Грошовий оборот – сукупність грошових розрахунків незалежно від способу та форми їх здійснення.

Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні ВВП, які об’єднують у такі групи: фірми, домашні (сімейні) господарства, держава та інші державні структури, фінансові посередники.

Взаємовідносини між суб'єктами грошового обороту здійснюються такі ринки: ринок продуктів, ринок ресурсів, фінансовий ринок, світовий ринок.

Основну частину грошового обороту становить платіжний оборот, у якому гроші функціонують як засіб платежу, використовуються для погашення боргових зобов’язань. Він здійснюється як у готівковій, так і безготівковій формах. У сфері готівкового грошового оборогу рух грошей здійснюється у вигляді готівкових грошових знаків. Дані гроші беруть участь у щоденних операціях при виплатах і внесеннях сум, при здійсненні обмінних операцій. Дані гроші вимагають витрат пов»язаних з транспортуванням, придбанням, охороною та зберіганням.

В розвинених країнах готівка станов. 5-7% від загальної грошової маси, яка залучена в грошовий оборот. В нашій країні 30 і більше % грошового обороту.

Безготівковий грошовий оборот – рух грошових коштів без використання готівкових грошей шляхом списання сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог.

Переваги безготівкового обороту над готівковим: прискорюється обіг грошових коштів господарських суб’єктів; значно скорочуються витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери.