1. Походження та розвиток банків

Виникнення банків і банківської справи історично пов’язане з потребою ринку у посередницькій діяльності з розміну та обміну цінностей, що виконували функцію грошей при обмінних та торговельних операціях. На окремих етапах розвитку та розширення ринку посередниками виступали, з одного боку, перекупники, купці або система торговельних послуг, а з іншого міняйли, банкіри та фінансово-кредитна система.

На українських землях формування банківської системи пов’язують із появою мережі установ Державного банку Російської імперії. У 1860 році його контори відкрили в Києві, Харкові, Одесі, а також відділення у Полтаві.

Сформована фінансово-кредитна система України ХІХ-XX ст. охоплювала: державні, іпотечні, акціонерні, приватні, сільські, міські, громадські банки, товариства взаємного кредитування, позичково-ощадні каси, ломбарди.

За часів Радянського Союзу розвиток банківської справи не відбувалось, причина – повна підконтрольність банків в державі.

2. Поняття, призначення та класифікація банків

Сучасний банк – це універсальне фінансове підприємство, що здійснює професійне управління грошовими ресурсами суспільства й виконує відповідні специфічні функції в економіці на законній підставі та під юрисдикцією державних органів, що забезпечують регулювання та контроль банківської діяльності.

Функції, що виконують банки, об’єднані в такі групи:

 платіжно-розрахункова – суть якої полягає у посередництві банків при платежах і розрахунках;

 ощадно-капіталотворча – полягає у залученні тимчасово вільних ресурсів суспільства, в мобілізації грошових доходів і заощаджень та перетворює їх у реально діючий капітал;

 кредитно-інвестиційна – проявляється в тому, що банки мобілізуючи ресурси різних розмірів та різної строковості повернення мають можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів одних суб’єктів господарювання за рахунок тимчасового їх надлишку інших, причому в необхідних сумах і на потрібні терміни.

Це здійснюється за допомогою кредитних засобів обігу, за допомогою регулювання обов’язкових резервів.

M = 1/R - мультиплікатор

Крім того банкам забороняється займатися діяльністю у сфері матеріального

виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх

видів страхування, крім виконання функцій страхового посередника,

забороняється використовувати союзи та інші об’єднання для згоди

спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, встановлення

монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції в

банківській справі.

Банки класифікують за такими критеріями:

1. За формою власності банки поділяються на: унітарні та колективні.

2. Залежно від організаційної форми банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого та закритого типу, кооперативними банками.

3. За походженням капіталу розрізняють банки: з вітчизняним капіталом; за участю іноземного капіталу; зі стовідсотковим іноземним капіталом.

4. Залежно від розміру активів банки поділяються на малі (менше 0,4 млрд. грн.), середні (0,4 – 1,3 млрд. грн.), великі (1,3 – 2,5 млрд. грн.) та найбільші (більше 2,5 млрд. грн.).

5. Залежно від діапазону операцій: універсальні – широкий спектр операцій; з клієнтською спеціалізацією – кооперативні банки, біржові банки, страхові; з галузевою спеціалізацією – обслуговують переважно юридичних та фізичних осіб у межах певного виду діяльності; функціональною спеціалізацією – виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій – інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні, облікові, депозитні, земельні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, лізингові, торговельні, експортно-імпортні.

6. за територіальною ознакою: регіональні, міжрегіональні, національні, міжнародні