12.Джерела формування та напрями використання капіталу банку.

Порядок формування статутного капіталу залежить від організаційно-правової форми створення банку. Джерела формування: емісія власних акцій, відрахування від прибутку.

Статутний капітал банку, створеного у формі акціонерного товариства, формується шляхом випуску та продажу двох видів іменних акцій – звичайних і привілейованих.

Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банку і поділяють з ним усі його доходи , збитки та ризики. Якщо банк не одержує прибутку, власники звичайних акцій не отримують дивідендів, їм нічого не гарантується і при ліквідації банку. Власники звичайних акцій вкладають свій капітал на весь період функціонування банку.

Привілейовані акції дають право їхнім власникам на отримання фіксованого розміру дивідендів, що не залежить від одержаного банком прибутку. Власники привілейованих акцій у разі ліквідації банку та розподілу його майна мають переваги порівняно з власниками звичайних акцій: їм повертається вартість привілейованих акцій, однак після того, ж будуть задоволені грошові вимоги кредиторів банку.

Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні банком.

Усі випуски цінних паперів банками - відкритими акціонерними товариствами, незалежно від розміру випуску та кількості інвесторів, підлягають державній реєстрації у Міністерстві фінансів України.

Згідно з чинним законодавством банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл спричинить порушення нормативу адекватності капіталу.

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобов'язаннями. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5% від прибутку банку до досягнення ним 25% розміру регулятивного капіталу банку.

Банки зобов'язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів НБУ, а саме:

• фонд емісійних різниць;

• фонди економічного стимулювання.

Резерви створюються за рахунок прибутку під можливі втрати від активних операцій банків (кредитних, інвестиційних). Основною метою формування цих резервів є відшкодування збитків, що можуть виникати у банків від неповернення наданих кредитів та процентів за ними, від операцій з цінними паперами та іноземною валютою.

Таким чином, власний капітал банку - це першооснова його ство­рення та ефективного функціонування. Розмір та структура капіталу впливає на стійкість, надійність і стабільність окремого банку.

13. Залучені ресурси банку, їх суть та класифікація.

Найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази банків виступають депозитні операції.

Депозитними є пасивні операції банків із залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах у формі вкладів (депозитів) шляхом їх зарахування на відповідні рахунки на певних умовах.

На формування депозитних операцій впливають такі чинники :

> політичні охоплює державну політику, спрямовану на забезпечення політичної стабільності та сталий розвиток національної економіки, запобігання кризовим ситуаціям, сприяння розвитку підприємництва;

> економічні пов'язані з динамікою основних економічних показників рівня інфляції, процентних ставок, безробіття тощо, а також з економічним розвитком регіонів та їх інфраструктури;

> фінансові стосується розвитку банківської системи та системи кредитно-фінансових інститутів;

> фактор довіри торкається довіри до банків та інших кредитно-фінансових інститутів, ступеня поінформованості населення про їхню діяльність;

> соціальні визначається демографічною ситуацією в країні (практика доводить, що рівень національних заощаджень вищий там, де більша частка молоді).

Практично усі клієнтські рахунки, на яких зберігаються їх грошові кошти, є депозитними.

Депозит (вклад) – це грошові кошти в національній та іноземній валюті, передані їх власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах.

Розрахунковий рахунок – рахунок, на якому зберігаються в банку кошти юридичних осіб.

Згідно Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами виділяють такі види класифікацій даних операцій:

1. Залежно від категорії вкладників:

>вклади (депозити) фізичних осіб;

>вклади (депозити) юридичних осіб.

2. Залежно від строку та порядку повернення коштів:

>вклади (депозити) на вимогу;

>строкові вклади (депозити);

>накопичувальні вклади (депозити);

>умовні вклади (депозити).

3. За характером сплати процентів:

>авансом;

>щомісяця;

>щокварталу;

>після закінчення року;

>після закінчення строку дії договору; та інші класифікації.

4. Залежно від виду валют:

- націон. і іноземній валюті;

- банківські метали.

14. Види депозитів банку.

Основними видами депозитних операцій є:

1) Вклади (депозити) на вимогу (до запитання) – це грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку.

Характеристика вкладів (депозити) до запитання:

- розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта;

- на вимогу клієнта кошти з поточного рахунку в будь-який час можуть вилучатися через видачу готівки, виконання платіжного доручення, сплату чеків або векселів;

- вклади до запитання є нестабільними,

- власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім;

- для покриття операційних витрат, пов'язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду.

Формою залучення банком вкладів до запитання є також поточний рахунок з овердрафтом. За режимом функціонування цей рахунок подібний до контокорентного. Проте цей рахунок носить нерегулярний характер і для цього рахунку характерний кредитовий залишок.

2) Вклади (депозити) строкові – це грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на визначений договором строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період.

Дані вклади є:

- стабільними та зручними в банківському плануванні;

- за даним вкладом сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, тощо;

- деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу.

Ощадні вклади слугують власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного вкладу видається іменне посвідчення про внесок у формі ощадної книжки, в якій відбиваються всі операції на рахунку. Зняття грошей з ощадного рахунку здійснюється за попереднім повідомленням власника внеску. Ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовуються в активних банківських операціях. За ощадними вкладами банки нараховують проценти.

3) Умовні вклади (депозити) – вклад, який клієнт робить на певних умовах. Умови за вкладом не можуть суперечити законодавству України. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) визначено договором, то такі вклади (депозити) обліковуються як строкові. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) договором не визначено, то вони обліковуються як вклади (депозити) до запитання.