Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект гроші.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.09.2019
Размер:
151.56 Кб
Скачать

36. Суть, значення та класифікація банківських інвестицій

Інвестиції - це довгострокове вкладання капіталу в будь-яку галузь економіки з метою отримання доходу чи прибутку або в будь-яку поточну діяльність, яка збільшує здатність економіки відтворюватись на розширеній основі.

Інвестиції класифікують за різними ознаками:

1) за формою власності:

  • державні;

  • приватні;

  • іноземні;

  • спільні;

2) за суб'єктами інвестування:

> інвестиції юридичних осіб;

> інвестиції фізичних осіб;

3) за об'єктами вкладання коштів:

  • реальні;

  • фінансові;

  • споживчі;

4) за характером участі в інвестуванні:

  • прямі - безпосередня участь інвестора у виборі об'єкта інвестування;

  • непрямі - опосередкована участь інвестора у виборі об'єкта інвестування.

Під прямими інвестиціями насамперед розуміють безпосередню участь інвестора при виборі об'єкта інвестування коштів. Пряме інвестування здійснюють, в основному, підготовлені інвестори, які мають достатньо точну інформацію про об'єкт інвестування і добре обізнані з механізмом інвестування. Якщо прямі інвестиції мають форму вкладів у цінні папери, то, як правило, ними забезпечується контрольний пакет акцій або інша форма контрольної участі.

Портфельні (непрямі) інвестиції здійснюються у формі створення портфелів цінних паперів, які належать різним емітентам і не забезпечують контрольну участь і пряме управління об'єктом інвестицій. Мета портфельних інвестицій (на відміну від прямих) - отримання прибутків від зростання курсової вартості портфеля, від створення ними стабільних грошових потоків (дивідендів, процентів) при диверсифікації ризику.

5) виходячи із спрямованості інвестицій у господарській діяльності:

  • нетто-інвестиції, які пов'язані із заснуванням проекту, підприємства, їх ще називають початковими;

  • екстенсивні - ті, які направлені на розширення або збільшення виробничого потенціалу чи господарської діяльності загалом;

  • реінвестіщії, які здійснюються за рахунок прибутку, одержаного від первинного вкладання капіталу (повторні інвестиції);

>брутто - інвестиції, які складаються із нетто - інвестицій і реінвестицій;

6) залежно від характеру здійснення:

>пасивні;

- активні.

7) за регіональною ознакою:

  • внутрішні або національні;

  • зовнішні або закордонні.

37. Інвестиційний портфель банку: суть, порядок, принципи формування та класифікація.

Інвестиційний портфель банку - це сукупність здійснених банком інвестицій з метою одержання прибутку та диверси­фікації ризиків.

Залежно від поведінки інвесторів інвестиційний портфель може бути таких типів:

> агресивний (ризиковий) - націлений переважно на отримання доходу від приросту курсової вартості цінних паперів (в основному акцій), які входять до портфеля цінних паперів.

> поміркований (ринковий) - дохід буде складатися за рахунок приросту курсової вартості, процентів за дохідними державними цінними облігаціями, а також із дивідендних виплат.

  • консервативний портфель формується з державних облігацій. Інвестор схильний до меншого ступеня ризику. Інвестор, який дотри­мується консервативної стратегії управління портфелем, зацікавлений в отриманні стабільного доходу протягом тривалого періоду часу. Тому для нього кращим є безперервний потік платежів у вигляді процентних виплат на цінні папери. Його задовольняє менша дохідність, яка компенсується високою надійністю одержання доходів.

Інвестиційні портфелі банку класифікують за різними ознаками на такі види:

1. За метою інвестування розрізняють портфелі:

  • одержання прибутку;

  • збереження капіталу;

  • забезпечення резервів;

  • забезпечення ліквідності;

  • розширення сфери впливу;

  • спекулятивні.

2. За ступенем досягнення інвестиційних цілей розрізняють:

  • інвестиційний портфель прибутковості;

  • інвестиційний портфель зростання;

  • венчурний інвестиційний портфель;

  • збалансований інвестиційний портфель;

  • гарантійний інвестиційний портфель;

  • незбалансований інвестиційний портфель;

  • інвестиційний портфель, що вимагає диверсифікації.

3. За видом інструментів інвестування розрізняють:

  • портфель цінних паперів;

  • портфель реальних інвестицій;

  • депозитарний портфель;

  • іпотечний портфель;

  • позичковий портфель;

  • валютний портфель;

  • комбінований портфель.

4. За рівнем ризику фінансових інструментів інвестиційні портфелі поділяють на:

•неризиковий;

  • з мінімальним ризиком;

  • з середнім ризиком;

  • високоризиковий;

  • спекулятивний.

5. За стратегією формування інвестиційний портфель може бути:

• короткостроковий;

  • середньостроковий;

  • довгостроковий.

6. За рівнем управління розрізняють портфель:

•фіксований;

  • з пасивним управлінням;

  • середній за рівнем контролю;

  • що вимагає щоденного контролю.

При розробці своєї інвестиційної стратегії банк може дотримуватися відповідної класифікації і формувати інвестиційні портфелі.

Тип портфеля – це його інвестиційна характеристика, яка базується на співвідношенні доходу і ризику.

Банки можуть формувати такі типи портфелів.

Портфель зростання - зорієнтований на цінні папери та інші інвестиційні об'єкти, ринкова вартість яких швидко зростає. Метою портфеля такого типу є зростання капіталу не за рахунок отримання дивідендів і процентів, а за рахунок зростання курсової вартості. По іншому такий портфель назрівають курсовим.

Залежно від співвідношення очікуваного зростання капіталу і ризику можна виділити види портфелів зростання: агресивного, консервативного і середнього.

Портфелі агресивного зростання орієнтуються на максимальний приріст капіталу.

Портфель консервативного характеризується хоча й невисокими, але стійкими темпами зростання курсової вартості.

Портфель середнього зростання має одночасно інвестиційні властивості агресивного й консервативного портфелів.

Змішаний портфель (збалансований портфель з урахуванням зростання і доходу інвестованого капіталу) формується, щоб уникнути можливих втрат на фондовому ринку як від падіння курсової вартості, так і від низьких процентних виплат.

У спеціалізованому портфелі або інші об'єкти інвестицій об'єднані не за загальним цільовим критерієм, а за більш частковими критеріями (за ризиком, цінним папером, галузевою або регіональною належністю тощо).

При формуванні інвестиційного портфеля інвестор повинен чітко сформувати свою стратегію управління і визначити майбутній тип портфеля.

Основною метою інвестиційної діяльності банку є забезпечення збереження коштів, доходності і ліквідності. Водночас, більш високий дохід досягається за рахунок зниження ліквідності і пов'язаний, як правило, з вищим рівнем ризику, тому інвестиції повинні бути диверсифіковані.