- •1. Дипломатія та зовнішня політика. Роль і місце дипломатії у проведенні зовнішньої політики держави.
- •2.Визначення понять „дипломатія”, „дипломат”
- •3.Роль дипломатії на початку ххі ст. У вирішенні глобальних проблем сучасності
- •4. Поняття дво- і багатосторонньої дипломатії.
- •5. Основні етапи формування дипломатичної служби як державної іституції
- •6. Загальна характеристика сучасної дипломатичної служби.
- •7. Становлення та розвиток української дипломатичної (консульської) служби
- •8. Здобутки, завдання та перспективи дипломатичної служби незалежної України
- •10. Система державних органів зовнішніх зносин : загальні принципи її організації
- •12. Спеціалізовані органи зс : поняття, особливості функціонування
- •13.Закордонні органи зовнішніх зносин: їх види та особливості діяльності.
- •15. Координуюча роль мзс України в системі державних органів зовнішніх зносин.
- •16. Система підготовки кадрів для дипломатичної сліжби в Україні
- •17. Принципи організації і структура дипломатичної служби Франції
- •18. Особливості організації та функціонування британської дипломатичної служби.
- •Структура
- •Руководство
- •Дипломатична служба і сучасна зовнішньополітична система сша.
- •20. Сучасна дипломатична служба фрн.
- •21. Особливості східної дипломатії та вироблення зовнішньополітичних рішень. Становлення дипломатичних служб Японії та кнр
- •Структура і функції дипломатичної служби Російської Федерації.
- •Структура мзс Росії
- •Територіальні департаменти
- •Функціональні департаменти
- •23. Дипломатичні структури та особливості формування спільної зовнішньої політики Європейського Союзу.
- •24. Основні нормативно-правові документи, що визначають та унормовують діяльність української дипломатичної (консульської) служби
- •25.Віденський регламент 1815 року і Аахенський протокол 1818 року.
- •26. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961
- •27. Віденська Конвенція про консульські зносини 1963
- •28. Конвенція про Спеціальні місії 1969 р.
- •29. Віденська конвенція 1975р. Про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру.
- •30. Консульський статут України.
- •31.Закон України „Про дипломатичну службу” 2001-
- •32. Закон України „Про дипломатичні ранги” 2002р.
- •33. Політико-правові основи для встановлення дипломатичних відносин між державами. Дипломатичні відносини де-факто та де-юре
- •34. Процедура призначення глави дп
- •35. Поняття „агреман”. Запит на агреман
- •36. Поняття вірчі, відкличні грамоти. Процедура їх вручення
- •37. Порядок призначення та вступу на посаду членів дипломатичного персоналу
- •38. Процедура нотифікації
- •39. Порядок призначення військових аташе.
- •40.Класи глав дипломатичних представництв.
- •41. Поняття „дипломатичні посади” та „дипломатичні ранги”
- •42. Персонал дипломатичних представництв. Категоризація та питання чисельності
- •43. Внутрішня структура посольства
- •44.Порядок проходження дипломатичнох служби та призначення дипломата в закордонне представництво.
- •45. Поняття „ротація кадрів дипломатичної служби”
- •46.Основні функції дипломатичних представництв
- •47. Представницька функція.
- •48. Функція дипломатичного захисту дп
- •49. Функція ведення переговорів дп
- •50. Інформаційна функція.
- •52. Вимоги до посилення економічної складової у дипломатичній діяльності.
- •53. Ускладнення та розширення завдань дипломатичних представництв в сучасній дипломатичній практиці.
- •54.Внутрішня охорона посольства. Функції, завдання, правовий статус.
- •55. Засоби здійснення дипломатичних функцій.
- •56. Свобода зносин посольств і консульств із своєю державою
- •57. Дипломатична пошта
- •58. Дипломатичні кур’єри. Функції, обов’язки, привілеї та імунітети.
- •59.Командирська пошта.
- •60. Свобода пересування дипломатів і консулів по території країни перебування.
- •61. Військова дипломатія.
- •62. Специфічні галузі диломатії
- •63. Економічна дипломатія.
- •Здійснюється економічна дипломатія в першу чергу через торгівельно-дипломатичні місії, які мають наступні функції:
- •64. Статус та функції торговельно-економічної місії у складі дп Здійснюється економічна дипломатія в першу чергу через торгівельно-дипломатичні місії, які мають наступні функції:
- •65. Дипломатія в культурній сфері
- •66. Гуманітарні аспекти дипломатії і фактор релігії. Досвід дипломатичної діяльності Святого престолу.
- •67. Особливості дипломатії спеціалістів в сучасній дипломатичній практиці
- •68. Завершення дипломатичної місії.
- •69.Дипломатичний корпус.
- •70. Дуайєн (декан) дипломатичного корпусу та його функції
- •71. Поняття „дипломатичні привілеї та імунітети”. Національні законодавства про дпі закордонних дипломатичних представництв.
- •72. Поняття persona grata та persona non-grata.
- •74. Недоторканність приміщень дп
- •75. Особисті привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва
- •76. Поняття “родина дипломата”.
- •77. Поняття „акредитаційні картки”: дипломатичні, консульські, службові
- •78. Історія виникнення та становлення консульського інституту
- •79. Процедура призначення глави консульської установи
- •80. Класи глав консульських установ
- •81. Категорізація персоналу консульських установ
- •82.Консульська екзекватура.
- •83. Консульський патент
- •84. Консульський округ.
- •Стаття 58
- •85. Інститут почесних (нештатних) консулів.
- •86. Консульська легалізація.
- •87.Консульські привілеї та імунітети, їх відмінність від дипломатичних.
- •88. Особисті привілеї та імунітети консульських співробітників
- •89. Головні консульські функції
- •Функції консула щодо суден україни
- •90. Засоби здійснення консульських функцій.
- •91. Завершення консульської місії.
- •92. Становлення та еволюція консульських служб провідних держав сучасного світу: спільне та особливе.
- •93.Ad hoc дипломатія.
- •94. Спеціальні місії як форма дипломатії : історія
- •95. Порядок призначення, склад, повноваження та функції спеціальних місій
- •96. Привілеї та імунітети спеціальних місій
- •97. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях структура, персонал та особливості діяльності
- •98. Порядок призначення глави постійного представництва
- •99. Основні функції постійного представництва при міжнародних організаціях
- •100. Привілеї та імунітети постійних представницт при організаціях
- •101. Поняття „дезавуювання”
- •102. Міжнародні (міжурядові) конференції як форма багатосторонньої дипломатії. Правовий статус, функції, компетенція.
- •104. Особливості організації служби державного протоколу в Україні
- •105. Види візитів
- •106.Головні вимоги до ведення дипломатичного листування.
- •107. Вербальна нота
- •108.Особиста нота
- •109. Пам”ятна записка
- •110. Меморандум
- •111. Приватний лист напівофіційого характеру
- •113. Документи внутрішньовідомчого листування
110. Меморандум
Меморандум - документ, у якому розглядається фактична сторона того чи іншого питання, дається аналіз його окремих аспектів, аргументація на захист своєї позиції та дискусія щодо позиції протилежної сторони. Меморанду може бути додатком до особистої та вербальної ноти чи самостійним документом, який передається особитсо або кур”єром.
На думку відомого британського спеціаліста в галузі дипломатичного протоколу Рональда Барстона, існує чотири основних види документів для ведення дипломатичного листування. Це — ноти, листи, меморандуми та пам 'ятні записки.
Меморандум може фігурувати як самостійний документ дипломатичного листування або як додаток до особистої чи вербальної ноти. У другому випадку меморандум розвиває та обґрунтовує зміст ноти. Відмітною рисою меморандуму є детальне викладення фактичного або юридичного боку того чи іншого питання.
Характеризуючи меморандум, Е. Сатоу зауважує, що цей вид дипломатичного документа нерідко являє собою детальне викладення фактів та аргументів, що з них випливають, і нічим, по суті, не відрізняється від ноти, за винятком того, що меморандум не починається і не завершується формулою ввічливості і не повинен мати підпису. Іноді меморандум доречно супроводжувати короткою пояснювальною нотою. В минулому меморандум часто називали по-французьки «deduction» (висновок) або «expose des motifs» (викладення мотивів, мотивування).
Слушне зауваження щодо призначення меморандуму в системі дипломатичної переписки міститься у книзі відомого австрійського дипломата X. Вільднера «Техніка дипломатії». На його думку, форма меморандуму має ту перевагу, що дає змогу в суб'єктивній формі викласти завдяки певній кількості фактів об'єктивну точку зору з того чи іншого важливого питання.
111. Приватний лист напівофіційого характеру
Приватні листи напівофіційного характеру надсилаються знайомим офіційним особам у випадках, пов'язаних із наданням певної особистої послуги (подяка за запрошення, прохання про сприяння), або з питань, порушення яких у офіційній обстановці є небажаним з тих чи інших причин.
Таким чином, якщо коротко підсумувати характеристику головних видів документів дипломатичного листування, то можна констатувати: особиста нота пишеться від імені першої особи, вербальна — від третьої, пам'ятна записка — в безособовій формі; особиста та вербальна нота починаються та закінчуються формулою ввічливості, а в пам'ятних записках та меморандумах такі формули відсутні. Що стосується приватних листів напівофіційного характеру, то вони юаіалі не відіграють самостійної ролі в дипломатичній практиці.
Приватний лист напівофіційного характеру посилається знайомим офіційним особам у випадках, коли потрібне яке-небудь сприяння в розв'язанні питань, що є предметом офіційноїлистування або переговорів, з метою підкреслити зацікавленість автора в даній справі або прискорити розв'язання якого-небудь питання шляхом використання впливу особи, якомупрямує лист.
Приватні листи пишуться на звичайному папері (в пів-аркуша), іноді на бланку з надрукованими друкарським способом в лівому верхньому кутку ім'ям і прізвищем або офіційним титулом відправника. Зворотна сторона листа не використовується. Звертання в такому листі буває наступним: "Шановний пан Н".
Заключний комплімент обов'язковий. Номер на листі не вказується, дата і особистий підпис необхідні. Адреса пишеться тільки на конверті.
112. Нові види дипломатичної документації (послання глав держав та законодавчих органів, ноти та заяви МЗС, заяви для преси тощо).+109,108
послання глав держав та законодавчих органів
Щорічні послання глав держав до вищих законодавчих органів (подібний жанр спілкування першої особи держави з елітою суспільства) мають вікову історію. Суспільство очікує від цього заходу оцінок главою держави поточної ситуації в країні, визначення стратегічних пріоритетів її розвитку на перспективу, чітких відповідей на злободенні питання. Серед розвинених країн світу така практика укорінилася, мабуть, лише в США. В Європі ж набула поширення інша практика, за якою до вищого законодавчого органу держави звертається, як правило, голова уряду. Навіть у Франції, де президент наділений значно більшими повноваженнями, аніж, наприклад, в Німеччині або Італії, до депутатів Сенату (верхня палата парламенту) і до Національних зборів (нижня палата) звертається не президент, а глава уряду. Відбувається це дійство не обов’язково кожного року, а лише після того, як сформовано новий уряд або ж у зв’язку з виникненням внутрішньополітичної або міжнародної кризи. У Великій Британії із щорічним посланням до Палати громад і Палати лордів звертається королева. Точніше, вона лише зачитує послання, підготовлене в канцелярії прем’єр-міністра.
Звісно, не можна механічно, так само як і концептуально, порівнювати послання глав різних держав світу – різних за економічним потенціалом, індексом людського розвитку, партійно-політичними, історико-культурними ознаками тощо. Водночас, не можна не помітити схожості тих проблем (поширення бідності, енергетичні, екологічні та інші проблеми, техногенні катастрофи), які характеризують нинішню соціально-економічну ситуацію, наприклад, в США і Україні, або в Україні й Росії (в інших варіантах). На фоні нестійкого розвитку світової економіки спостерігається погіршення економічної ситуації в ряді посткомуністичних країн. Впевнено ж можна стверджувати, що перераховані вище проблеми набули на сьогодні глобального характеру.
Зрозуміло також, що в чомусь схожі, на перший погляд, проблеми, з якими на сьогодні стикаються як в Америці, так і в Україні та в інших країнах світу є різними за природою походження, спричинені неоднаковими чинниками. Відтак, безумовно, мають відрізнятися шляхи, підходи до їх розв’язання з урахуванням специфіки, традицій історичного розвитку кожної країни. Водночас, за обставин, коли ряд соціально-економічних проблем набув глобального характеру зростає значимість необхідності кооперування зусиль, налагодження співпраці між різними за економічним потенціалом країнами світу в їх позитивному розв’язанні. Показовим прикладом може слугувати, зокрема, прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови “Про укладення Меморандуму про взаємопорозуміння між урядом України та урядом Сполучених Штатів Америки про участь у заходах з реформування тарифів на комунальні послуги та реструктуризації комунальних підприємств в Україні”.