94. Спеціальні місії як форма дипломатії : історія

Що стосується історії започаткування спеціальних місій як форми дипломатії, то неспростовні факти підтверджують, що саме вони — спеціальні місії були першоосновою сучасної дипломатичної структури. На початку зародження циві­лізації в контексті розвитку перших міждержавних та міжна­родних відносин взагалі не існувало ніяких інших форм дипломатичної діяльності, крім спеціальних місій. Адже не­достатній розвиток засобів зв'язку та сполучень, крайня відособленість держав, а головне — відсутність більш-менш регулярних економічних, торговельних, культурних та інших контактів призводили до того, що усталеної системи дипло­матичних зносин із характерною для неї практикою засну­вання постійних дипломатичних представництв за кордоном не існувало й узагалі не могло ще тоді бути.

Спеціальні місії за тих часів, так само як сьогодні це роблять постійні дипломатичні представництва, вели перего­вори з найрізноманітніших питань, що викликали взаємний міждержавний інтерес. Були серед цих питань і такі, що мали церемоніальний характер (наприклад, участь послів інших держав в урочистостях з нагоди монархічних шлюбів, сходження на престол тощо). Про те, що функції спеціальних місій до XVI—XVIII ст. та їхня організація по суті не від­різнялись від звичайного кола питань, що вирішуються в дипломатичному порядку, свідчить практика не лише бага­тьох європейських країн, а й українських державотворень, які в боротьбі за національне самовизначення надавали дипло­матії, зокрема спеціальним дипломатичним місіям, особли­вою значення.

Головною відмінністю стародавніх спеціальних дипло­матичних місій від сучасних було те, що в ті часи акредитуюча держава не була зобов'язаною отримувати згоду від країни перебування на прийом спеціальної місії. Це пояснювалось причинами об'єктивного характеру, насамперед, відсутністю регулярних, надійних систем зв'язку. Звичайно, здебільшого такі місії відправлялися за кордон на свій страх і ризик, а поняття дипломатичних імунітетів і привілеїв мали досить умовний характер. Ще однією важливою особливістю спеціальних дипло­матичних місій вказаного періоду була, в силу відомих при­чин, обмежена кількість їхніх учасників.

Таким чином, можна зробити висновки, що за всіх своїх особливостей та специфічних рис спеціальні дипломатичні місії протягом первісного етапу створення універсальної сис­теми світових міжнародних відносин, тобто в давні та середні віки, були, по суті, єдиною всеохоплюючою і відносно ефективною формою дипломатії. Важливо наголосити, що з настанням періоду так званої регулярної дипломатії (XVI— XVIII ст.) та переходом його в епоху класичної дипломатії (початок XIX—XX ст.) спеціальні місії не припинили свого існування.

Звичайно, в наш час центр дипломатичної роботи змістився в бік регулярної дипломатії, тобто постійних дипло­матичних представництв держав за рубежем. Тому в діяль­ності спеціальних місій також відбулися певні функціональні зміни: здебільшого вона зводиться до моментів церемоніаль­ного характеру. Хоча, звичайно, на них покладається в окремих випадках виконання конкретних, важливих дипло­матичних доручень. Особливо часто спеціальні місії застосо­вувались протягом XX ст. у випадках, коли та чи інша держава боролася за своє самовизначення, досягнення суверенітету і, не маючи при цьому постійних дипломатичних представ­ництв за кордоном, змушена була користуватися спеціаль­ними місіями для захисту своїх інтересів на міжнародній арені.