- •1. Дипломатія та зовнішня політика. Роль і місце дипломатії у проведенні зовнішньої політики держави.
- •2.Визначення понять „дипломатія”, „дипломат”
- •3.Роль дипломатії на початку ххі ст. У вирішенні глобальних проблем сучасності
- •4. Поняття дво- і багатосторонньої дипломатії.
- •5. Основні етапи формування дипломатичної служби як державної іституції
- •6. Загальна характеристика сучасної дипломатичної служби.
- •7. Становлення та розвиток української дипломатичної (консульської) служби
- •8. Здобутки, завдання та перспективи дипломатичної служби незалежної України
- •10. Система державних органів зовнішніх зносин : загальні принципи її організації
- •12. Спеціалізовані органи зс : поняття, особливості функціонування
- •13.Закордонні органи зовнішніх зносин: їх види та особливості діяльності.
- •15. Координуюча роль мзс України в системі державних органів зовнішніх зносин.
- •16. Система підготовки кадрів для дипломатичної сліжби в Україні
- •17. Принципи організації і структура дипломатичної служби Франції
- •18. Особливості організації та функціонування британської дипломатичної служби.
- •Структура
- •Руководство
- •Дипломатична служба і сучасна зовнішньополітична система сша.
- •20. Сучасна дипломатична служба фрн.
- •21. Особливості східної дипломатії та вироблення зовнішньополітичних рішень. Становлення дипломатичних служб Японії та кнр
- •Структура і функції дипломатичної служби Російської Федерації.
- •Структура мзс Росії
- •Територіальні департаменти
- •Функціональні департаменти
- •23. Дипломатичні структури та особливості формування спільної зовнішньої політики Європейського Союзу.
- •24. Основні нормативно-правові документи, що визначають та унормовують діяльність української дипломатичної (консульської) служби
- •25.Віденський регламент 1815 року і Аахенський протокол 1818 року.
- •26. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961
- •27. Віденська Конвенція про консульські зносини 1963
- •28. Конвенція про Спеціальні місії 1969 р.
- •29. Віденська конвенція 1975р. Про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру.
- •30. Консульський статут України.
- •31.Закон України „Про дипломатичну службу” 2001-
- •32. Закон України „Про дипломатичні ранги” 2002р.
- •33. Політико-правові основи для встановлення дипломатичних відносин між державами. Дипломатичні відносини де-факто та де-юре
- •34. Процедура призначення глави дп
- •35. Поняття „агреман”. Запит на агреман
- •36. Поняття вірчі, відкличні грамоти. Процедура їх вручення
- •37. Порядок призначення та вступу на посаду членів дипломатичного персоналу
- •38. Процедура нотифікації
- •39. Порядок призначення військових аташе.
- •40.Класи глав дипломатичних представництв.
- •41. Поняття „дипломатичні посади” та „дипломатичні ранги”
- •42. Персонал дипломатичних представництв. Категоризація та питання чисельності
- •43. Внутрішня структура посольства
- •44.Порядок проходження дипломатичнох служби та призначення дипломата в закордонне представництво.
- •45. Поняття „ротація кадрів дипломатичної служби”
- •46.Основні функції дипломатичних представництв
- •47. Представницька функція.
- •48. Функція дипломатичного захисту дп
- •49. Функція ведення переговорів дп
- •50. Інформаційна функція.
- •52. Вимоги до посилення економічної складової у дипломатичній діяльності.
- •53. Ускладнення та розширення завдань дипломатичних представництв в сучасній дипломатичній практиці.
- •54.Внутрішня охорона посольства. Функції, завдання, правовий статус.
- •55. Засоби здійснення дипломатичних функцій.
- •56. Свобода зносин посольств і консульств із своєю державою
- •57. Дипломатична пошта
- •58. Дипломатичні кур’єри. Функції, обов’язки, привілеї та імунітети.
- •59.Командирська пошта.
- •60. Свобода пересування дипломатів і консулів по території країни перебування.
- •61. Військова дипломатія.
- •62. Специфічні галузі диломатії
- •63. Економічна дипломатія.
- •Здійснюється економічна дипломатія в першу чергу через торгівельно-дипломатичні місії, які мають наступні функції:
- •64. Статус та функції торговельно-економічної місії у складі дп Здійснюється економічна дипломатія в першу чергу через торгівельно-дипломатичні місії, які мають наступні функції:
- •65. Дипломатія в культурній сфері
- •66. Гуманітарні аспекти дипломатії і фактор релігії. Досвід дипломатичної діяльності Святого престолу.
- •67. Особливості дипломатії спеціалістів в сучасній дипломатичній практиці
- •68. Завершення дипломатичної місії.
- •69.Дипломатичний корпус.
- •70. Дуайєн (декан) дипломатичного корпусу та його функції
- •71. Поняття „дипломатичні привілеї та імунітети”. Національні законодавства про дпі закордонних дипломатичних представництв.
- •72. Поняття persona grata та persona non-grata.
- •74. Недоторканність приміщень дп
- •75. Особисті привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва
- •76. Поняття “родина дипломата”.
- •77. Поняття „акредитаційні картки”: дипломатичні, консульські, службові
- •78. Історія виникнення та становлення консульського інституту
- •79. Процедура призначення глави консульської установи
- •80. Класи глав консульських установ
- •81. Категорізація персоналу консульських установ
- •82.Консульська екзекватура.
- •83. Консульський патент
- •84. Консульський округ.
- •Стаття 58
- •85. Інститут почесних (нештатних) консулів.
- •86. Консульська легалізація.
- •87.Консульські привілеї та імунітети, їх відмінність від дипломатичних.
- •88. Особисті привілеї та імунітети консульських співробітників
- •89. Головні консульські функції
- •Функції консула щодо суден україни
- •90. Засоби здійснення консульських функцій.
- •91. Завершення консульської місії.
- •92. Становлення та еволюція консульських служб провідних держав сучасного світу: спільне та особливе.
- •93.Ad hoc дипломатія.
- •94. Спеціальні місії як форма дипломатії : історія
- •95. Порядок призначення, склад, повноваження та функції спеціальних місій
- •96. Привілеї та імунітети спеціальних місій
- •97. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях структура, персонал та особливості діяльності
- •98. Порядок призначення глави постійного представництва
- •99. Основні функції постійного представництва при міжнародних організаціях
- •100. Привілеї та імунітети постійних представницт при організаціях
- •101. Поняття „дезавуювання”
- •102. Міжнародні (міжурядові) конференції як форма багатосторонньої дипломатії. Правовий статус, функції, компетенція.
- •104. Особливості організації служби державного протоколу в Україні
- •105. Види візитів
- •106.Головні вимоги до ведення дипломатичного листування.
- •107. Вербальна нота
- •108.Особиста нота
- •109. Пам”ятна записка
- •110. Меморандум
- •111. Приватний лист напівофіційого характеру
- •113. Документи внутрішньовідомчого листування
65. Дипломатія в культурній сфері
Культурна дипломатія:
зовнішня культурна політика, мета якої полягає у збереженні національної культури, обстоювання національної ідентичності в міжнародному співробітництві; поєднує політику держави щодо певних сфер культурної діяльності, культуру зовн.-політ.діяльності.
врахування в дипломатичній діяльності держави культурних факторів
використання різноманітних чинників культури, мистецтва й освіти з метою захисту й просування на міжнародній арені національних інтересів
в умовах глобалізації політичної системи світу, концентрації власності та бізнесу, трансформації ключових позицій національних урядів у міжнародних відносинах особливого значення для Європи набуває політика міжкультурного співробітництва. Воно є одним із найбільших викликів для європейської інтеграції, яка потребує розробки основних принципів та узгодження на всіх рівнях культурної діяльності в регіоні. Стратегічна мета європейських міжнародних організацій – прискорений розвиток єдиного європейського суспільства за умови збереження багатокультурності й національної самобутності. Об’єднана Європа має стати ефективною структурою для забезпечення міжкультурного діалогу, розвитку політичної ідеології полікультурності як чинника зовнішньої та внутрішньої політики європейських країн, а культурна дипломатія країн Європи – важливим інструментом політичного впливу на міжнародні відносини, зокрема в рамках європейської політики сусідства.
Використовуючи такий специфічний інструмент досягнення політичних цілей, як культурна дипломатія, держава може підвищити не лише ефективність зовнішньої політики, а й престиж власної країни, уряду, політики як у міжнародному політичному середовищі, так і серед світової громадськості; подолати упередженість щодо країни, зменшити вплив негативних тенденцій політико-ідеологічного походження, зміцнити міжнародний авторитет держави, продемонструвати відкритість суспільства та його демократичні цінності; вплинути на формування багатополюсної системи міжнародних відносин, яка відтворює культурно-політичне розмаїття та взаємозалежність сучасного світу; сформувати позитивний економічний клімат для іноземних інвестицій, сприяти розвитку туристичної індустрії; представити культуру як складову формування державного бренда; позиціонувати політику держави, що має великий науковий, інтелектуальний та культурний потенціал.
66. Гуманітарні аспекти дипломатії і фактор релігії. Досвід дипломатичної діяльності Святого престолу.
Дипломатия Святого Престола как фактор мировой политики
Традиционно папское государство ведет весьма активную внешнюю политику и считается влиятельным "игроком" на международной арене. Как отмечают ватиканисты, главные цели папской дипломатии заключаются в распространении и защите христианских ценностей в мире, сохранении и укреплении идейных позиций Римско-католической церкви /РКЦ/, расширении ее богатств и материального могущества.
Важнейшим инструментом внешнеполитической деятельности Ватикана новейшего времени стали зарубежные поездки римских понтификов. Павел VI с 1967 по 1972 год совершил 9 апостольских визитов /в том числе на Святую землю, в ООН, в Африку и Азию/. Его преемник Иоанн Павел II, получивший прозвище "летающий папа", в ходе 104 зарубежных поездок облетел почти весь мир. Сменивший его в 2005 году на троне Святого Петра Йозеф Ратцингер продолжает традицию и, несмотря на возраст, уже 22 раза выезжал в разные страны и континенты. Последний по времени визит состоялся в ноябре 2011 года в западно-африканскую республику Бенин, на март 2012 года намечено посещение Бенедиктом ХVI Кубы и Мексики.
Самым заметным выглядит отсутствие в этих маршрутах России и Китая. Не состоявшийся до сих пор визит Папы Римского в Москву обусловлен отсутствием договоренностей с Русской Православной церковью /официальное приглашение по государственной линии у понтифика имеется/. Развитию связей с Китаем препятствуют разногласия с властями Пекина по вопросам назначения китайских католических епископов и сохранение дипотношений Ватикана с Тайванем.
Сегодня администрация Святого Престола поддерживает дипломатические отношения с 179 государствами мира /в их число в июле 2011 года вошла Малайзия/. По этому показателю папская дипломатия уступает только США. 79 стран, включая Россию, представлены чрезвычайными и полномочными послами, имеющими постоянную резиденцию в Риме. Другие держат своих послов по совместительству в разных европейских столицах. По традиции, Святой Престол отказывает в аккредитации послам-"совместителям", состоящим при Квиринальском дворце, то есть, представляющим интересы своей страны в Италии.
Дипломатическое ведомство Ватикана числит в своем штате сто апостольских нунциев – папских послов в зарубежных странах, некоторые служат более, чем в одной. Святой Престол имеет статус наблюдателя при ООН и поддерживает дипотношения с Евросоюзом и Суверенным Мальтийским орденом.
За годы понтификата Бенедикта XVI своими резиденциями в Риме обзавелись послы Австралии, Камеруна, Восточного Тимора и Бенина, при этом Ирландия отменила постоянную аккредитацию своего посла в связи с проблемами в отношениях с руководством РКЦ. В Апостольской столице специальным статусом располагает постпредство Организации Освобождения Палестины.
Аналогичный уровень связей в течении 20 лет существовал между Ватиканом и Москвой, но после установления полноформатных дипломатических отношений, о чем было объявлено в ходе рабочего визита президента РФ Дмитрия Медведева в Ватикан в декабре 2009 года, состоялся обмен посольствами. Следует напомнить, что Советский Союз и Святой Престол установили дипломатические отношения в марте 1990 года, за год до распада СССР и вскоре после того, как 1 декабря 1989 года Ватикан посетил Михаил Горбачев. В январе 1992 года Святой Престол признал Российскую Федерацию в качестве правопреемницы СССР.
Ватикан оформил свое членство в 7 организациях и агентствах системы ООН, статус наблюдателя в 8 других и 5 региональных структурах. 5 декабря 2011 года в Женеве совет Международной Организации по проблемам миграции /МОМ/ признал за Святым Престолом статус полноправного участника МОМ. В прошлом году Ватикан подписал важные соглашения с Азербайджаном /29 апреля/, Черногорией /24 июня/ и с Мозамбиком /7 декабря/.
Официально Святой Престол неизменно выступает "за сохранение мира на земле, за социальную справедливость и равноправие народов". Так охарактеризовал свою внешнюю политику Папа Римский Бенедикт ХVI на традиционной новогодней аудиенции в честь аккредитованных при Ватикане послов иностранных государств, состоявшейся 9 января в тронном зале Апостольского дворца.
В условиях углубления экономического кризиса понтифик потребовал от мирового сообщества принятия "новых правил, гарантирующих всем достойную жизнь и реализацию собственных возможностей в интересах общего блага". По мнению предстоятеля Римско-католической церкви, кризис зародился на Западе, но затронул и развивающиеся страны.
Суверен Ватикана, обращаясь к зарубежным дипломатам, с горечью отметил, что "религиозно мотивированный терроризм" породил и в ушедшем году множество жертв, особенно в Азии и Африке". Он сослался при этом на пример Пакистана и Нигерии. Есть немало стран, где христиане лишены основных прав и задвинуты на обочину общественной жизни, сказал понтифик, напомнив о нападениях на христианские церкви, о преследованиях последователей веры Христовой, часто вынужденных покидать свои страны.
Папа с гордостью заявил, что на его родине, в Германии, в основу современных государственных институтов положено христианское видение мира, то же относится и к принципам, вдохновлявшим отцов-основателей объединенной Европы.
Йозеф Ратцингер высказал надежду на скорейшее прекращение кровопролития в Сирии и на начало плодотворного диалога между сторонами, при поддержке независимых наблюдателей. Папа Бенедикт особо коснулся "арабской весны", которая должна развиваться "в условиях уважения достоинства каждой личности". Не беря на себя труд оценивать предварительные результаты "арабской весны", Папа ограничился констатацией того, что "на Севере Африки и на Ближнем Востоке, где молодые люди страдают от бедности, безработицы и отсутствия перспектив, они положили начало широкому движению за реформы и доступ к участию в политической и социальной деятельности". Он добавил, что "начальный оптимизм здесь уступил место признанию немалых трудностей".
Говоря о проблемах Африки, Папа также вспомнил, что на юге Судана мирным путем образовалось новое государство, и призвал найти решения и для Сомали и других "горячих точек" – бывшего Берега Слоновой кости, района Великих озер и Африканского Рога, при обязательном соблюдении принципов религиозной свободы.
Папа подчеркнул, что напряженность на Святой земле отражается на равновесии во всем ближневосточном регионе, и потому "ответственные политики призваны принимать смелые и дальновидные решения в интересах мира". Римский первосвященник выразил удовлетворение в связи с возобновлением, по инициативе Иордании, израильско- палестинских переговоров.
Возвращаясь к проблемам этики и христианской морали, он также приветствовал решение Европейского суда, запретившего патентные действия в отношении эмбриональных стволовых клеток человека, и резолюцию Парламентской ассамблеи Совета Европы, осудившую практику дородовой гендерной селекции.
Бенедикт XVI высоко оценил стабильный характер отношений между Ватиканом и Италией, "отметившей 150-летие своего государственного единства". Служба печати Святого Престола сообщила в этой связи, что новый итальянский премьер Марио Монти приглашен на аудиенцию к Папе Ратцингеру. Суверен Ватикана и глава "технического" правительства Италии встречались до этого лишь однажды – 18 ноября 2011 года, когда только что назначенный премьер прибыл в римский аэропорт Фьюмичино специально для того, чтобы пожелать счастливого пути Бенедикту XVI, отправлявшемуся с апостольским визитом в Бенин.
Во встрече с понтификом приняли участие 115 глав иностранных миссий, в том числе посол РФ при Ватикане Николай Садчиков. Приветственный новогодний адрес зачитал дуайен дипкорпуса, аккредитованного при Святом Престоле, посол Гондураса Алехандро Эмилио Валладарес Ланца, сообщила папская служба печати.