7. Організація аудиту фінансової звітності

Зміст терміну "організація" походить від латинського "organiso", що означає в перекладі влаштовувати, впорядковувати. Організація - це сукупність прийомів чи дій, які впливають на утворення і вдосконалення взаємозв'язку між окремими частинами цілого (системи).

Це стосується і організації проведення аудиту, де його окремими діями є послідовні етапи організаційних моментів аудиторського процесу, дії клієнтів-замовників та аудиторів (аудиторських фірм).

На аудиторських фірмах складають графік аудиторських перевірок та послуг, де вказуються підприємства-клієнти, види робіт, виконавці та ін. Графік сприяє здійсненню контролю за ритмічністю аудиторської діяльності фірми.

Аудиторська фірма ______________________

Графік виконання аудиторських перевірок та послуг у 200_ році

№ з/п	Підприємство-клієнт	Вид робіт	Термін виконання	Виконавці	Форма представлення результатів	Отримувач результатів перевірки	Контроль виконання
1	2	3	4	5	6	7	8

Для здійснення аудиту фінансової звітності аудитор (аудиторська фірма) повинен отримати від замовника письмове звернення, у якому висвітлити мету аудиторської перевірки, масштаб (період перевірки), форму подання звіту перевірки, методи перевірки, місце і строки перевірки. Письмове звернення оформляється у вигляді "Листа-замовлення".

Перш ніж дати згоду на здійснення аудиту аудитори повинні провести аналіз інформації щодо потенційного клієнта, оскільки за умови особливих обставин ця діяльність може бути ризикованою.

Крім того, необхідно врахувати спеціальні вимоги до аудиторів щодо їх незалежності, зважити реальну можливість задовільнити потреби замовника.

Підтвердженням згоди аудитора (аудиторської фірми) на здійснення аудиту є "Лист-зобов'язання", де вказується згода щодо завдань, масштабу аудиту. Згідно з МСА 310 "Умови домовленості про аудит" погодженість сторін необхідно підтвердити документально. "Лист-зобов'язання" може містити положення, які стосуються меж відповідальності аудиторської фірми перед клієнтом, форми подання аудиторського звіту (висновку), розцінки та інші моменти, щодо яких аудиторська фірма вважає за необхідне домовитися до початку перевірки. Наданню "Листа-зобов'язання" може передувати етап обстеження об'єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитори вважають за необхідне проведення такого обстеження.

Керівник аудиторської фірми зобов'язаний проінформувати керівництво замовника про сутність аудиторської перевірки та пов'язаними з нею проблемами, а також про відповідальність сторін.

Після обміну інформації на основі "Листа-замовлення" та "Листа-зобов'язання" замовником та виконавцем складається "Договір на проведення аудиту". Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх прав та обов'язків.

Договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Крім укладення договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Після складання договору керівництво аудиторської фірми вирішує питання призначення відповідального за проведення аудиторської перевірки та складу аудиторської бригади.

Перед початком перевірки аудитори вивчають систему бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, статутні та установчі документи, документ про державну реєстрацію, встановлюють наявність наказу про облікову політику підприємства, та ознайомлюються з його змістом.

Аудитор може отримувати інформацію про галузь економічної діяльності підприємства з різних джерел. Це й співбесіди з керівництвом, спеціалістами, обізнаними особами, а також ознайомленими з документацією підприємства (протоколи засідань правління, фінансові звіти, посадові інструкції, акти перевірок державних контрольних органів, штатний розклад, основні господарські договори , статут, засновницький договір тощо).

Важливою процедурою для планування аудиту та обрання методики перевірки є визначення аудиторського ризику. Аудиторський ризик пов'язаний з ризиком внутрішнього контролю. Аудитор повинен оцінити ефективність системи внутрішньогосподарського контролю підприємства (тобто спроможності попереджати і виявляти помилки) і на підставі цього обрати найважливіші напрямки аудиту.

Розподіл праці аудиторів, обсяги аудиторських послуг значною мірою залежать від наявності і рівня внутрішнього контролю на підприємстві. Якщо рівень діяльності внутрішнього контролю високий у аудиторів скорочується термін проведення різних розрахункових робіт.

Наступним етапом здійснення аудиторських перевірок є планування, оскільки аудиторські фірми повинні так організувати свою діяльність, щоб забезпечити її високу якість та бути впевненими, що у кожній конкретній ситуації використовуються найбільш ефективні процедури аудиту. Планування забезпечує формування відповідної думки аудитора щодо об'єкту перевірки з мінімальними витратами. Тому на цьому етапі аудиторські фірми складають загальний план перевірки та програму аудиту.

Ефективність аудиторських робіт під час аудиту фінансової звітності залежить у великій мірі від дотримання принципів наукової організації праці (НОП). Загальне керівництво аудиторською перевіркою здійснює її керівник групи, якого призначено від аудиторської фірми. Він відповідає за дотримання графіку виконання аудиторських перевірок і послуг, за своєчасне виконання загального плану аудиту, своєчасного подання аудиторського висновку. Керівник групи відповідає за добір аудиторів та спеціалістів для у проведення аудиту, здійснює розподіл роботи з аудиту між членами групи, здійснює контроль за складанням аудиторської програми аудиту та якістю його виконання.

Наступним організаційним етапом є проведення безпосередньо самої перевірки відповідно до умов договору. Методика, технологія і техніка проведення перевірки залежить від багатьох чинників, один з них - це рівень визначеного аудиторами аудиторської ризику. Аудитори на цьому етапі виконують різні аудиторські процедури для здійснення контролю, збирають інформацію, отримують аудиторські докази, складають робочі документи.

Раціональна організація праці аудиторів передбачає створення належних умов для їх роботи і використання комп'ютерної техніки. Це сприяння скороченню витрат праці та часу на здійснення аудиту, а також впровадженню передових форм розподілу і кооперування праці, вивченню передового досвіду інших аудиторів (аудиторських фірм).

Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" замовник зобов'язаний створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якісного виконання аудиту. Замовник зобов'язаний: створити аудитору умови для ефективного, своєчасного і якісного проведення аудиту, подавати йому всю необхідну документацію, пояснення в усній та письмовій формі; не заважати діяльності аудитора з метою обмеження кола питань, які підлягають перевірці, якщо інше не передбачено договором; своєчасно виправляти виявлені аудитором порушення щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Під час невиконання замовником цього обов'язку аудитор вправі вимагати відшкодування понесених збитків, включаючи додаткові витрати, що виникли внаслідок простою чи перенесення строків виконання робіт.

Закон України "Про аудиторську діяльність" передбачає, що аудитори (аудиторські фірми) мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду. Але замовник вправі в будь-який час перевірити хід і якість роботи виконавця, не втручаючись у його діяльність.

Етичні норми аудиторської діяльності передбачають повне безумовне дотримання конфіденційності всієї інформації, яка стала відома аудитору в процесі здійснення перевірки. У відповідності до чинного законодавства аудитори зобов'язані зберігати в таємниці інформацію, отриману під час проведення аудиту, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

Законодавством щодо аудиторської діяльності передбачено можливість залучення до участі в аудиторській перевірці фахівців різного профілю. У таких випадках доцільно отримати згоду замовника та закріпити її в договорі, оскільки це тісно пов'язано з проблемою збереження конфіденційності інформації.

Для отримання аудиторських доказів аудитори застосовують різні процедури, вид яких залежить від конкретних об'єктів перевірки. Отримані в ході аудиту докази необхідно обов'язково документувати, тобто відображати в робочих документах аудитора. Вимоги до змісту, оформлення і порядку зберігання робочих документів визначені у МСА № 230 "Документація".

Для надання об'єктивного висновку щодо фінансової звітності аудитори повинні отримувати достатньо інформації, що є необхідною умовою його якості. Необхідно впевнитися, що фінансова інформація правильно підготовлена.

Замовник має право отримувати від аудитора вичерпну інформацію щодо вимог законодавства, які стосуються проведення аудиту, також нормативних документів, на яких ґрунтуються зауваження та вказівки аудитора. Аудитор зобов'язаний надати замовнику таку інформацію.

Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність інформації, яка представлена аудитору на перевірку.

Аудиторська перевірка не звільняє суб'єкт господарювання від відповідальності за порушення порядку здійснення господарської діяльності, невідповідності фінансової звітності законодавчим актам.

На завершальному організаційному етапі аудиту фінансової звітності аудитори здійснюють обробку отриманої в ході перевірки інформації та складають аудиторський висновок. Крім того аудитори складають звіт щодо використання робочого часу (де вказують назву замовника та кількість годин роботи), а також звіт щодо витрат (де вказують назву витрат, місце та дані підтверджу вальних документів).

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про аудиторську діяльність" виконання аудитором (аудиторською фірмою) договору на проведення аудиторської перевірки визначається "Актом прийому-здачі аудиторського висновку" або іншого офіційного документа.