Управлінський облік Сутність управлінського обліку і етапи його розвитку

Розробка та реалізація ринкових принципів і впровадження нових механізмів системи спричинили необхідність перегляду підходів до формування інформаційної системи, на основі якої приймаються управлінські рішення.

В економічно розвинених країнах така система відома як управлінський облік.

В законі України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” дається визначення управлінського обліку як синонім внутрішньо – господарського обліку, тобто системи обробки і підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів в процесі управління підприємством.

Деколи управлінський обліку визначають лише як складову бухгалтерського обліку і сприймають його як облік витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції. Таке визначення відповідало сутності ранніх етапів розвитку управлінського обліку.

Управлінський облік – процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, передачі інформації, яка використовується менеджерами різних рівнів управління підприємством для планування, оцінки і контролю його діяльності для прийняття управлінських рішень.

В процесі формування і розвитку управлінського обліку виділяють чотири етапи:

1. Початок XIX –початок XX ст.. – цей період характеризується збільшенням кількості великих підприємств, що зумовило зростання потреби в нових методах обліку і управління. Почали визначатися такі показники як вартість часу обробки сировини, собівартість одиниці продукції, витрати на одного робочого. На підприємствах „Корнегі” впроваджено контроль витрат на підставі щоденної звітності про витрати матеріалів, енергій та праці на одиницю продукції. На підприємствах компанії „Du Pont” впроваджено систему операційних і капітальних бюджетів та оперативної звітності про витрати і доходи, розроблено показники прибутковості інвестицій. Цей етап назвали зародженням управлінського обліку.

2. Перша половина ХХ ст. (30-і - 50-ті роки) – характеризується загостренням конкуренції, ускладненням технологій та організації виробництва, що зумовило необхідність посилення контролю за витратами. Внаслідок цього на підставі розробки методів нормування праці (системи Тейлора, Ганта, Черча) впроваджено систему калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилення.

З 1925 до 1950 року розроблено принципово нові методи калькулювання та обліку витрат:

• Директ – костинг;

• Метод однорідних секцій;

• Облік за центрами відповідальності

У 1923 р. Джон Кларк обґрунтував необхідність поділу витрат на змінні і постійні.

Внаслідок запровадження цих систем сформувалась окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка орієнтувалася на дані про витрати і результати діяльності підприємства;

3. 50 – ті – початок 70–х років ХХ ст. – подальший розвиток управлінського обліку. До цього періоду відноситься розробка методу „Тариф – година - машина”, що посилило контроль за кожним технологічним процесом в межах виробничого центру відповідальності (Спенсер).

4. Середина 70–х р.р. – кінець ХХ ст.. – запропонована система управління комп’ютерами Тойота – „Якраз вчасно”, калькулювання шляхом зворотного потоку, цільове калькулювання.