1. Суть завдання та види аудиту.

Розвиток аудиту в Україні почався після прийняття закону „Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року.(нова редакція 14.09.2006). Згідно цього закону була створена АПУ.

Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність» (від 14.06.2006.р) аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил згідно із вимогами користувачів.

Відповідно до цього Закону обов’язковому аудиту підлягають всі юридичні та фізичні особи. Обов’язковий аудит в Україні було здійснено протягом 1994-1995 рр. усіма суб’єктами підприємницької діяльності.

На сьогоднішній момент є випадки обов»язкового аудиту лише для:

• підтвердження достовірності річної фінансової звітності акціонерних товариств;

• підприємств-емітентів облігацій, ринку цінних паперів, фондових бірж;

• перевірка фінансового стану засновників банку.

Аудитор – це той хто може зробити відповідну перевірку бухгалтерського, екологічного та іншого характеру, тобто спеціаліст своєї справи відповідного рівня - бухгалтерського, екологічного.

Слово „аудит” походить від латинського слова аудіо, що означає „він чує”, „слухати”. Тому процес перевірки звітів, які потім заслуховувались власниками і отримали назву аудит.

Аудит – це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами , а також щодо фінансового і управлінського обліку та фінансової звітності.

На підприємствах аудит проводиться на договірній, платній основі, і виявлені

В Україні крім аудиту існують різні види контролю:

Контроль – це поняття, яке розглядається як функція управління в системі функцій менеджменту, як система методів контролю, як система органів контролю.

Основною метою контролю є вивчення фактичного стану справ у різних галузях суспільного і державного життя, виявлення тих фактів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети.

Державний контроль здійснюють органи законодавчої влади (парламентський контроль, який здійснюється ВРУ.

Муніципальний контроль здійснюють місцеві ради народних депутатів і місцеві регіональні органи відповідно до Закону України «Про місцеві ради народних депутатів і місцеве регіональне самоврядування»

Незалежний контроль здійснюють за діяльністю господарюючих суб»єктів незалежними спеціалізованими аудиторськими фірмами, або приватними особами, які зареєстровані як суб»єкт и аудиторської діяльності.

Контроль власника поділяється на внутрішньо системний та внутрішньогосподарський і регулюється самим власником.

Господарський контроль поділяють на:

- попередній контроль – здійснюється до проведення господарських операцій та прийняття управлінських рішень. Його мета – попередити протизаконні дії посадових осіб;

- поточний контроль – здійснюється у процесі виконання господарських операцій з метою оперативного виявлення порушень та відхилень від виробничих завдань та нормативів. Проводиться керівниками підприємств, фахівцями, а також контрольно - ревізійними підрозділами.

- наступний контроль – проводиться після завершення господарських операцій на підставі даних, зафіксованих у первинних документах, регістрах бухгалтерського обліку та бухгалтерській звітності. Його здійснюють органи відомчого та позавідомчого контролю при проведенні ревізій та перевірок.

- документальний контроль – полягає у перевірці первинної документації, облікових регістрів та звітності з метою встановлення законності та достовірності господарських операцій. Основним прийомом документального прийому є: економічний аналіз, перевірка документів за формою і змістом, математична перевірка, зіставлення документів, пояснення та запити;

- фактичний контроль – передбачає визначення фактичного стану, наявності та використання майна підприємства шляхом обстеження, огляду, обчислення, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу, експертної оцінки, тестування;

- ревізія - це спосіб наступного, переважно документального контролю, який здійснюється за дорученням керівника вищестоящого органу управління, ревізійною групою, з метою встановлення законності, достовірності;

- експертиза - специфічний спосіб контролю, який використовують правоохоронні органи при наявності ознак фактів зловживань для доказу вини окремих осіб та визначення розміру матеріального збитку,0 завданого підприємству.