- •Державна цільова програма розвитку туризму і курортів на 2011–2015 роки Мета програми
- •Шляхи і способи розв’язання проблеми
- •Завдання і заходи
- •1. Реалізація туристичної політики держави
- •2. Оптимізація системи управління туризмом
- •3. Удосконалення нормативно-правової бази
- •4. Забезпечення оптимального середовища сталого розвитку туризму в Україні
- •5. Інноваційний підхід до управління конкурентоспроможністю національного туристичного продукту
- •6. Просвітницька діяльність та науково-освітнє забезпечення сталого розвитку туризму
- •7. Формування і просування туристичного іміджу України та регіонів на ринку міжнародного туризму
- •Очікувані результати, ефективність Програми
Державна цільова програма розвитку туризму і курортів на 2011–2015 роки Мета програми
Програма розроблена відповідно до чинного законодавства України і враховує основні вимоги законів України „Про туризм”, „Про курорти” та спрямована на реалізацію положень „Стратегії розвитку туризму і курортів в Україні”, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008р. N 1088-р.
Метою програми є удосконалення державної політики у сфері туризму і діяльності курортів, оптимізація використання туристичних ресурсів держави, формування національного туристичного продукту, конкурентоспроможного на внутрішньому та міжнародному туристичних ринках, забезпечення зростання надходжень до бюджетів усіх рівнів, сприяння соціально-економічному розвитку держави та зростанню якості життя населення.
Шляхи і способи розв’язання проблеми
Дана Програма спрямована на розв’язання істотних проблем розвитку туризму і діяльності курортів:
- відсутність чітко визначеної державної політики з розвитку туризму;
- низька економічна, соціальна та екологічна ефективність функціонування сфери туризму і діяльності курортів;
- нераціональне використання туристичних ресурсів держави, зокрема природно-рекреаційних ресурсів та об’єктів історико-культурної спадщини;
- відсутність сформованих національного та регіональних туристичних продуктів держави;
- невідповідність об’єктів туристичної інфраструктури та туристичних послуг сучасним вимогам щодо технічної та функціональної якості;
- низький туристичний імідж держави на міжнародному туристичному ринку, слабка ефективність заходів, спрямованих на перерозподіл світових туристичних потоків на користь України;
- недосконалість системи державного управління туризмом і діяльністю курортів, низька ефективність взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, приватного сектору та громадськості в управлінні розвитком туризму і діяльності курортів тощо.
Подальший розвиток сфери туризму і діяльності курортів в Україні може бути реалізований за трьома варіантами.
Перший варіант, інерційний, передбачає збереження наявної практики управління сферою туризму і діяльності курортів.
Переваги: економія коштів державного та місцевих бюджетів на перших етапах розвитку; стимулювання підприємств сфери туризму та діяльності курортів до пошуку ефективних шляхів господарської діяльності в умовах високої конкуренції; відносна економічна ефективність.
Недоліки: втрата найцінніших туристичних ресурсів внаслідок нераціональності їх використання; неконтрольованість туристичного навантаження на природне середовище та об’єкти історико-культурної спадщини; скорочення кількості робочих місць; необхідність залучення значних обсягів коштів державного та місцевих бюджетів на подальших етапах розвитку на подолання наслідків нераціонального використання туристичних ресурсів; низька соціальна та екологічна ефективність.
Другий варіант передбачає впровадження ефективного державного регулювання розвитку туризму і діяльності курортів.
Переваги: впорядкування використання туристичних ресурсів; забезпечення доступності туристичних послуг для всіх категорій населення; збереження або зростання кількості робочих місць; висока соціальна та екологічна ефективність.
Недоліки: значні витрати коштів державного та місцевих бюджетів на реалізацію заходів державного регулювання на початкових етапах розвитку; зниження рівня конкуренції на внутрішньому туристичному ринку; відносна економічна ефективність.
Третій варіант передбачає суттєве посилення регулятивної ролі держави в поєднанні з упровадженням європейської моделі державно-приватного партнерства.
Переваги: контроль за використанням національних туристичних ресурсів; зростання кількості робочих місць; формування позитивного туристичного іміджу країни; збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів; висока економічна ефективність, відносно висока соціальна та екологічна ефективність.
Зважаючи на відповідність поставленій меті та ефективність розв’язання існуючих проблем, оптимальним є третій варіант. У разі його реалізації створюються найсприятливіші можливості для забезпечення сталого розвитку сфери туризму і діяльності курортів держави.
Основними напрямами реалізації Програми є:
реалізація політики держави у сфері туризму і діяльності курортів;
оптимізація системи управління сферою туризму і діяльності курортів;
удосконалення нормативно-правової бази сфери туризму і діяльності курортів;
забезпечення оптимального середовища сталого розвитку сфери туризму і діяльності курортів;
впровадження інноваційного підходу до управління конкурентоспроможністю національного та регіональних туристичних продуктів;
забезпечення просвітницької діяльності та наукового супроводу сталого розвитку сфери туризму і діяльності курортів;
забезпечення ефективного просування національного та регіональних туристичних продуктів на міжнародному та внутрішньому туристичному ринках.