86.Сутність і форми міжнародного руху капіталів.

Міжнародна міграція капіталів - це рух капіталів з однієї країни в іншу з метою отримання прибутку. Причини експорту капіталів:

• відносний надлишок капіталів у даній країні (відносно прибутковості вкладення);

• можливість монополізації ринку;

• наявність у країні - імпортера дешевих ресурсів;

• сприятливий інвестиційний клімат.

Експорт капіталів можна звести до трьох видів: 1) експорт підприємницького капіталу; 2) експорт позичкового капіталу; 3) міжнародна економічна допомога.

Експорт підприємницького капіталу - це довгострокові закордонні інвестиції у вигляді створення філій, дочірніх компаній, спільних підприємств, участь у капіталі. Даний вид експорту має дві форми:

1. Прямі інвестиції надають право контролю за об'єктом і відповідний дохід.

2. Портфельні інвестиції, надають право на відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами.

Експорт позичкового капіталу реалізується через міжнародний кредит це відносини між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання і погашення позики. Міжнародний кредит має три субформи : пільговий кредит, звичайний, портфельні інвестиції у частині вкладень у боргові цінні папери.

Міжнародна економічна допомога - надання капіталу у грошовій або товарній формі суб'єктами однієї країни у власність суб’єктам інших країн на умовах безоплатності, неповернення. Іноземні інвестиції мають як позитивні ( корисні), так і негативні ( шкідливі) наслідки Користь від імпорту капіталу: отримання нових технологій при порівняно низьких витратах; легше здійснення і розширення науково - дослідних і дослідно конструкторських робіт; підвищення рівня кваліфікації працівників; нові робочі місця; розширення експорту; - розвиток сфери послуг; наповнення національного бюджету; набуття іноземного досвіду господарювання.

Негативні риси імпорту капіталу: конкуренція з місцевим виробником, що може призвести до згортання деяких видів національного виробництва; захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки, що може призвести до однобокого розвитку національної економіки; втрата контролю над частиною національного ринку з боку вітчизняних виробників; можливе вивезення сировини; вивезення прибутків з країни; деякі втрати політичної свободи (насамперед це стосується країн, що розвиваються).

87. Міжнародні валютні відносини.

Одну із ключових ролей у системі міжнародних економічних відносин виконують міжнародні валютні відносини сукупність економічних відносин, пов'язаних з функціонуванням грошей як світових грошей. Вони обслуговують світові ринки товарів і послуг, капіталів і робочої сили, науково-технічних розробок і технологій.

Валютні відносини здійснюються на національному та міжнародному рівнях. На національному рівні вони охоплюють сферу національної валютної системи (Національна грошова (валютна) одиниця, золотовалютні резерви країни, режим ринку валют, режим ринку золота, умови конвертованості національних валют, статус національних установ, що регулюють валютні відносини країни). Міжнародна валютна система є формою організації валютних відносин у межах світового господарствами структурними елементами є: форми міжнародних засобів платежу ( світові гроші), режим валютних курсів; умови взаємної конвертованості валют; валютні ринки, міжнародні валютно-фінансові організації МВФ, Світовий банк, ЄБРР та ін.).

Міжнародна валютна система виникла у результаті еволюції світового господарства і юридично закріплена міждержавними угодами. Вона пройшла ряд етапів розвитку: 1). золотий стандарт; 2) золотодоларовий стандарт; 3) Ямайська валютна система вступила в силу в 1978 р.

Складовою міжнародної валютної системи є валюта - це будь-який товар здатний виконувати функцію засобу обігу на міжнародній арені.

Зв'язоючою ланкою між національними валютами є валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни. Пропорції обміну однієї валюти на іншу називається котирування.

Метод и. котирування:

• непряме котирування — вираження одиниці іноземної валюти у національній (1 дол = 5,0. грн)

• пряме котирування - вираження одиниці національної валюти в іноземній (1 грн = 0,2 дол)

• кросс-котирування - вираження курсів двох валют один до одного через кожної із них по відношенню до третьої валюти.

В залежності від того як встановлюється валютний курс, від ступеня гнучкості валютні курси поділяються на:

фіксований валютний курс – офіційно встановлюється співвідношення між національними валютами плаваючий валютний курс - вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції.

Фактори, які визначають валютний курс:

Зміни національного доходу:

а) збільшення експорту продукції підвищує курс національної валюти;

б) збільшення внутрішнього попиту на іноземні товари через зростання доходів населення призводить до зниження валютного курсу національної грошової одиниці.

Співвідношення темпів зростання цін: чим вищий рівень цін, тим нижчий курс національної валюти

3. Зміна реальних процентних ставок: зростання процентних ставок на вклади в гривнях робить національну валюту більш привабливою і більш вигідно давати позику в гривнях під відсоток, що збільшує попит на гривню і курс національної валюти зростає. Але коли високі номінальні процентні ставки через інфляцію або у результаті збільшення дефіциту державного бюджету, то курс національної валюти падає.

4. Очікувані зміни валютного курсу ( прогноз), які залежать від очікуваної зміни грошової маси, очікуваної урядової політики у відношенні приватних активів і наслідків офіційних інтервенцій на валютному ринку.

5.Стан торгового балансу країни.

Здатність національної грошової одиниці обмінюватись на інші валюти називається конвертованість валюти.

Режими конвертованості:

1. повна конвертованість - можливість здійснювати усі валютні операції фізичним і юридичним особам без будь-яких обмежень;

2. часткова конвертованість — передбачає певні обмеження на обмінні валютні операції:

2.1) зовнішня конвертованість - надання повної свободи іноземним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій;

2.2) внутрішня конвертованість - надання права здійснювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту тільки фізичним і юридичним особам даної країни. Платіжний баланс - статистичний звіт за певний проміжок часу ( місяць, квартал, рік), який показує співвідношення між сукупними надходженнями із-за кордону та платежами за кордон.;Платіжний баланс складається з кредитних і дебетових рахунків. Кредитні рахунки забезпечують надходження іноземної валюти, дебетні - витрати іноземної валюти , різниця між кредитом і дебетом утворює сальдо платіжного балансу.