77. Безробіття, його види і наслідки

Ринок праці як один із підвидів ринкової системи узгоджує потребу економіки в праці з наявними трудовими ресурсами, врівноважує попит на робочі місця з їхньою пропозицією.

Проте в дійсності, як правило, співвідношення попиту і пропозиції робочої сили чи робочих місць щоразу проявляє їхню кількісну і якісну невідповідність:

• частина економічно активного населення виявляє попит на робочі місця і не знаходить відповідної пропозиції;

• залишаються незайнятими робочі місця, що характеризуються особливими вимогами до кваліфікації, економічного і соціального статусу власників робочої сили.

З цих диспропорцій в умовах сучасного ринку кількісно переважає перша — проблема працевлаштування бажаючих працювати, або проблема безробіття.

Безробіття — соціально-економічне явище, пов'я­зане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економіч­но активного населення.

Важливою ознакою безробіття є його закономірний характер. Повно зайнятості в розумінні працевлаштування абсолютно всього економічно активного населення в ринковій

економіці взагалі не існує й існувати не може в силу динамічності процесів суспільного буття та об'єктивної неможливості абсолютного і швидкого системного узгодження їх.

Досягнення рівноваги між попитом і пропозицією через їхню постійну нерівновагу, зумовлюється внутрішніми властивостями та принципами організації ринкової системи. Порушення рівноваги ринкових сил стає головною умовою її власне існування, оскільки спонукає іманентно властиві їй імпульси до самоорганізації та саморозвитку.

Безробіття як поверхневий прояв диспропорції на ринку праці (серед різноманітних явищ недовикористання й інших виробничих ресурсів) у принципі становить момент, умову ринкового процесу, бо є лише зовнішньою ознакою його внутрішньої суперечливої природи.

За визначенням МОП, безробітною вважається особа, яка досягла законодавчо встановленого віку, не працює за грошову винагороду і докладає активних зусиль її знайти. Для розрахунку параметрів безробіття це визначення уточнюєть­ся з урахуванням конкретних особливостей країни.

В Україні згідно із Законом "Про зайнятість" безробітними визначені громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до праці.

Рівень безробіття визначається процентним відношенням числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення.

Р, =^-100%,

де Р₆ — рівень безробіття; Б — чисельність безробітних; Н_{е а} — чисельність економічно активного населення.

Для аналізу економічного стану країни використовуються розрахунки рівня безробіття в часовому, територіальному, віковому, тендерному та інших аспектах.

Фактичний, існуючий на кожний певний момент у національній економіці, рівень безробіття формується під впливом багатьох факторів. Систематизовані певним чином, вони розглядаються як причини виникнення відповідних типів (видів) безробіття Найпоширенішим у сучасній економічні теорії є виділення фрикційного, структурного і циклічного безробіття.

Фрикційне безробіття зумовлене динамічністю ринку праці: рухом робочої сили через невідповідність рівня заробітної плати або умов праці вимогам робітників, регіональними переміщеннями населення та переміщеннями, пов'язаними зі зміною виду діяльності, скороченням робочої сили у зв'язку із закриттям фірм або зменшенням масштабів їхньої діяльності, спричинених факторами випадкового характеру; необхідністю певного часу для пошуку відповідного робочого місця або певного робітника, що відповідав би визначеним вимогам; недосконалістю інформаційних потоків.

Структурне безробіття виникає через невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили внаслідок змін попиту на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці, а також існуючими територіальними диспропорціями в попиті та пропозиції робочої сили.

Визначення фрикційного та структурного безробіття як природного (абсолютного або такого, що об'єктивно існує) за умов динамічності економічних процесів і недосконалості інформації уточнює сучасне розуміння повної зайнятості. Вона вважається повною, якщо рівень безробіття по перевищує його природної норми (в 90-ті роки — 6—7 %).

Циклічне безробіття пов'язане зі спадами ділової активності в умовах циклічних коливань. Воно виникає в результаті зниження сукупного попиту на працю внаслідок падіння сукупного попиту на продукцію і негнучкості реальної заробітної плати в бік її зниження.

Перехідна економіка породжує такі додаткові причини безробіття:

• трансформаційний спад;

• надмірна зайнятість в адміністративно-командній економіці;

• масштабна структурна трансформація;

— зниження рівня державного патерналізму. Безробіття є серйозною соціально-економічною проблемою, оскільки породжує цілий ряд негативних наслідків:

економічних:

— недовиробництва ВВП. Американським дослідником Артуром Оукеном було доведено існування взаємозв'язку між рівнем безробіття і падінням обсягу ВВП. За А. Оукеном, збільшення фактичного безробіття на 1 % призводить до скорочення реального ВВП на 3 % (у пізніших дослідженнях — 2 %).

• потребує коштів на утримання безробітних; соціальних:

• зниження життєвого рівня;

• декваліфікація робочої сили;

— зростання показників "соціальної патології".

Дослідниками доведено, що збільшення безробіття викликає кумулятивний ефект зростання показників "соціаль­ної патології": уже в перші три роки збільшується число психічних захворювань, злочинності, самогубств і вбивств; у наступні три роки зростають так звані хронічні реакції (хвороби та смертність).

Сумний перелік наслідків безробіття зрозумілий, адже, як зазначає К. Еклунд, праця дає почуття єдності й товариства; вона забезпечує дохід, який водночас є свідченням значущості того, чим ми зайняті. Робота дає нам статус, престиж і професійну придатність, крім того, організує день і створює умови для правильного способу життя.