4.Функції політичної економії. Позитивна і нормативна політ. Ек. Пол. Ек. І обгрунтування економ. Політики.

В якості універсальної науки політична економія виконує ряд важливих функцій: теоретико-пізнавальну, аналітичну, практичну, прогностичну, виховну і методологічну.

• Теоретична, або пізнавальна, функція полягає у поясненні закономірностей. принципів, процесів і явищ економічного життя:

• аналітична —у аналізі економічних явищ і процесів;

• прогностична — у прогнозуванні шляхів і напрямів економічного розвитку;

• практична — у визначенні мети і напрямів економічного зростання, рекомендацій для економічної поведінки суб'єктів економічної системи, пріоритетів і цілей економічної політики держави;

• виховна — у вихованні раціонального економічного мислення, визначенні правил ринкової економічної поведінки;

• методологічна функція полягає у створенні теоретичної основи для системи конкретних економічних наук.

В предметі політ. Економія треба розрізняти 2 сторони : позитивну і нормативну.

Позитивна – проведення теоретичного аналізу економ. системи та її елементів. Вона має справу з фактами вільна від оціночних суджень і вивчає фактичний стан економіки. Нормативна – підготовка загальних рекомендацій для раціональної економ. поведінки суб’єктів економ. Системи у формуванні уявлень про цілі і напрямки економ. Розвитку. Нормативна економіка свідчить про оціночні твердження окремих людей відносно того яка повинна бути економіка, або яку політику слід рекомендувати спираючись на певну економ. теорію Вона є науковою основою для розробки економ. Політики держави.

Практичне значення політ. економії полягає у тому, що знання, одержані нею, ведуть до передбачення, а передбачення — до дії .Політ. економія повинна лежати в основі економічної політики, а через неї — пронизувати усю сферу господарської практики. Дія (практика) веде до знання, знання — до передбачення, передбачення — до правильної дії.

Політичну економію слід відрізняти від економічної політики. Загальна економічна теорія розвивалась у пошуках відповіді на питання, поставлених господарською політикою, але вони залишаються лише інструментом осмислення економічної дійсності і прогнозування її розвитку.

Економічна політика — цілеспрямована система заходів держави у сфері суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ. Вона покликана відображати економічні інтереси суспільства, усіх соціальних груп і спрямована на зміцнення національної економіки.

5.Закони, принципи і категорії політекономії. Система економічних законів.

Логічні, теоретичні поняття що відображають найбільш загальні і суттєві сторони господарського життя суспільства називають ЕКОНОМІЧНИМИ КАТЕГОРІЯМИ. Економ. категоріями є зокрема: ціна, гроші, попит, пропозиція, кредит, власність. Економ категорії поділяються на загальні (характеризують економ. явища в усіх економ. системах) і специфічні (хар-ють сторони господарського життя окремої економ. системи). Нарпиклад категорії ринок,конкуренція є специфічними, вони хар-ють лише ринкову економіку.

Економ. процеси у суспільстві управляються внутрішніми властттивими їм законами, або економ. законами. Не можна ототожнювати економ. закони із законами природи.

1.Природні закони – це закони природи. Економ. закони – закони господарської діяльності людей. 2. Природні закони вічні. Економ. закони мають історичний характер хоча вони як і природні є об”єктивними (не залежать від волі і свідомості людей). Економ. закони у своїй сукупності утворюють систему економічних законів розвитку суспільства яка включає різні групи і види законів. Розрізняють загальні (діють в усіх економ. системах, до них відносять закон безмежного зростання потреб), особливі (діють в частині економ. систем, сюди відносять закони попиту і пропозиції) специфічні (діють в окремій економ. системі: закони конкуренції). Економічні принципи – це як закони узагальнення , але навідміну від законів вони містять значні припущення, усереднення, вказують на загальні тенденції економ. розвитку. У ринковій економіці діють економ. принципи раціонального використання ресурсів і доходності пілприємницької діяльності, але це не означає що так воно і є. тут діє лише загальна тенденція.

Система економ. законів включає 4 їхтипи. 1 тип – це загальні економ. закони, тобто закони, які властиві всім суспільним способам виробництва (закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо). Загальні економ. закони відображають внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв”язки, властиві технологічному способу виробництва ,процесу взаємодії людини з природою, між різними елементами у процесі праці, однаковими для усіхсоціально-економічних формацій. До другого типу належать закони, що діють у кількох суспільно-економічних формаціях : закон вартості, закон попиту і пропозиції. Вони діють з моменту виникнення товарного виробництва, тобто з часу розпаду первісно-общинного ладу. Третій тип – специфічні економічні закони, тобто закони, що діють у межах лише одного способу суспільного виробництва. Наприклад таким законом в умовах капіталізму є виробництво прибутку як основної мети суб”єктів підприємницької діяльності. До 4-го типу належать закони, що діють лише на одній їз стадій (висхідній абонизхідній) суспільного виробництва. Це, наприклад, закон утворення монополії концентрацією виробництва,який діє на вищій стадії розвитку капіталізму, тобто з початку ХХст.