48. Структура права

Право складає собою певну цілісну і узгоджену систему. Система права – це об»єктивно зумовлена система суспільних відносин; внутрішня будова права, яка складається зі взаємозалежних норм, логічно розподілених за галузями і інститутами права.

Систему права складають: норми права, інститути права, галузі права та підгалузі права. Норма права – це обов»язкове формально визначене правила поведінки загального характеру, що у встановленому порядку приймається, змінюється, чи відміняється, здійснюється і забезпечується відповідними державними органами в межах їх компетенції, спрямоване на регулювання різних сфер суспільних відносин і захист соціальних цінностей, шляхом встановлення юридичних прав і обов»язків суб»єктів права від порушень заходами державного примусу. Інститут права – це група взаємопов»язаних норм права, що регулюють окремий вид суспільних відносин. Розрізняють інститути права: галузеву і міжгалузеві; регулятивні і охоронні. Галузь права – це порівняно автономна система права, сукупність норм і інститутів, якими регулюються однорідні суспільні відносини. Розрізняють такі галузі: профілюючі (мають чіткий предмет і метод), спеціальні (утворюються на основі певних інститутів профілюючих галузей), комплексні (утворюються на межі профілюючих і спеціальних). Підгалузь права – це частина певної галузі права, яка об»єднує правові норми і інститути, які регулюють суспільні відносини і мають пене самостійне значення.

49. Суб’єктивне право.

Суб»єктивне право – це індивідуалізоване право, яким визначається вид і міра можливої поведінки суб»єкта права, що забезпечується, охороняється і захищається відповідними державними органами. Термін «суб»єктивне» означає, що правами і свободами, закріпленими в нормативно-правових актах, суб»єкт за своїм розсудом може скористатися чи не скористатися усе залежить твід його волі і свідомості. Щоб здійснити свої права і свободи, суб»єкт зазвичай має бути визнаним державою юридично правоздатним і дієздатним, тобто стати носієм суб»активного юридичного права. Суб»активне право деталізує і конкретизує норми об»активного права стосовно конкретного суб»єкта, який опинився в конкретній життєвій ситуації.

50. Об’єктивне право

Об’єктивне право – система абстрактних правових норм, що містяться в усіх формальних джерелах права, стосуються персонально не визначеного кола суб»єктів. Усі норми права в сукупності становлять об»активне право і забезпечуються державою як регулятори суспільних відносин. Термін «об»єктивне» означає, що норми права не залежать від індивідуального інтересу і свідомості суб»єкта права.

51. . Публічне право та приватне право: порівняльна характеристика

Публічне право – сукупність погоджених норм, об»єднаних у галузі права, що регулюють публічні (державні, міждержавні і суспільні) відносини підпорядкованих суб»єктів. Тут провідним є публічний інтерес. Це такі галузі: конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове, адміністративно-процесуальне, кримінально-процесуальне. Приватне право – сукупність погоджених норм, об»єднаних у галузі права, що регулюють майново-вартісні відносини і немайнові відносини юридично рівних суб»єктів. Тут провідним є приватний інтерес. Це такі галузі: цивільне, сімейне, торговельне, земельне, трудове.

Відмінності:

• за предметом регулювання

Публічне: відносини між державними органаим або між державою і приватними особами; сфера устрою і діяльності держави як публічної влади.

Приватне: відносини приватних осіб між собою; сфера статусу вільної особи, приватної власності тощо.

• за методом регулювання

Публічне: імперативний метод, владно-авторитарний, суворо обов»язковий, побудований на засадах влади і підпорядкування, метод централізованого регулювання. Передбачає заборони, обов»язки, покарання.

Приватне: диспозитивний метод, побудований на засадах юридичної рівності суб»єктів, угоді сторін, метод децентралізованого регулювання. Передбачає дозволи, заохочення, рекомендації.

Публічне право

Орієнтується на задоволення публічних інтересів;

Характеризується однобічним виявленням волі держави;

Передбачає ієрархічні відносини між суб»єктами права;

Приватне право:

Орієнтується на задоволення приватних інтересів;

Характеризується вільним виявленням волі усіх сторін;

Передбачає юридично рівні відносини між суб»єктами права;