
- •Методи теорії держави і права
- •Призначення теорії держави і права у відношенні до галузевих юридичних дисциплін
- •6. Співвідношення теорії держави і права з іншими суспільними науками, що вивчають державу і право: філософією, політологією, соціологією тощо.
- •7. Структура теорії держави і права.
- •11. Основні теорії походження держави.
- •12. Сутність формаційного підходу до з’ясування історичних типів держави.
- •13. Сутність цивілізаційного підходу до з’ясування історичних типів держави.
- •15. Функції держави.
- •16. Класифікація функцій держави.
- •17. Форми здійснення функцій держави.
- •18. Форма держави: поняття та елементи.
- •19. Форма державного правління: поняття і види.
- •20. Президентська республіка та її особливості.
- •21. Парламентська республіка та її особливості.
- •22. Змішана республіка, її особливості та види.
- •23. Республіканська форма правління.
- •29. Механізм держави.
- •31. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •32. Значення держави в політичній системі суспільства.
- •33. Політична система суспільства та її елементи.
- •34. Орган держави: поняття та види.
- •35. Соціальна, правова держава: загальна характеристика.
- •36. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •37. Ознаки правової держави.
- •38. Загальна характеристика правового статусу особи.
- •39. Співвідношення прав людини та прав громадянина в Україні.
- •40. Форми демократії
- •41. Поняття та основні ознаки народовладдя
- •Ознаки:
- •Ознаки права:
- •44. Основні типи праворозуміння.
- •45. Функції права.
- •48. Структура права
- •49. Суб’єктивне право.
- •52. Матеріальне та процесуальне право: їх співвідношення
- •53. Принципи права та їх класифікація.
- •56. Норма права: поняття та види
- •59. Диспозиція правової норми: поняття і види
- •60. Санкція правової норми: поняття та види
- •63. Принципи правотворчості. Принципи правотворчості:
- •70. Джерела (форми) права: поняття та види.
- •73. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та види.
- •79. Порядок опублікування та набрання чинності нормативно-правових актів в Україні.
- •80. . Співвідношення норм національного та міжнародного права
- •81. Система права та її елементи.
- •83. Критерії поділу права на галузі.
- •84. Інститут права. Класифікація інститутів права
- •92. Правові відносини :поняття та сутність.
- •93. Зміст правовідносин.
- •94. Суб’єктивне право та юридичний обов’зок як елементи змісту правових відносин
- •95.Суб’єкти правовідносин: поняття та види.
- •97. Дієздатність
- •98. Деліктоздатність
- •99 Правоздатність фізичних та юридичних осіб в Україні
- •100. Дієздатність фізичних та юридичних осіб в Україні.
- •101. Об’єкти правовідносин: поняття та види
- •103. Реалізація норм права: поняття та форми.
- •112.Тлумачення норм права: поняття та види.
- •114. Функції тлумачення норм права
- •116. Неофіційне тлумачення норм права та його види.
- •117.Акт тлумачення норм права
- •126. Сутність ретроспективної юридичної відповідальності.
- •127. Принципи юридичної відповідальності.
- •128. Мета і функції юридичної відповідальності.
- •129. Законність та правовий порядок: порівняльна характеристика.
- •130. Державна дисципліна та її види.
- •131. Гарантії законності.
- •134. Види правосвідомості.
- •135. Функції правосвідомості.
- •136. Правова ідеологія.
- •137. Правова психологія.
- •140. Правова культура: поняття та зміст.
- •141. Правове виховання: поняття, форми, методи.
- •142. Механізм правового регулювання: поняття та елементи.
- •143. Способи правового регулювання.
- •144. Юридична техніка: поняття та види.
- •145. Види юридичного процесу.
- •146. Правова система: поняття та елементи.
- •147. Поняття типу правової системи та критерії об’єднання правових систем держав у правові сім’ї.
- •148. Правова система: поняття та ознаки.
- •149. Романо-германський тип правових систем: загальна характеристика.
- •150. Англо-американський тип правових систем:загальна характеристика.
48. Структура права
Право складає собою певну цілісну і узгоджену систему. Система права – це об»єктивно зумовлена система суспільних відносин; внутрішня будова права, яка складається зі взаємозалежних норм, логічно розподілених за галузями і інститутами права.
Систему права складають: норми права, інститути права, галузі права та підгалузі права. Норма права – це обов»язкове формально визначене правила поведінки загального характеру, що у встановленому порядку приймається, змінюється, чи відміняється, здійснюється і забезпечується відповідними державними органами в межах їх компетенції, спрямоване на регулювання різних сфер суспільних відносин і захист соціальних цінностей, шляхом встановлення юридичних прав і обов»язків суб»єктів права від порушень заходами державного примусу. Інститут права – це група взаємопов»язаних норм права, що регулюють окремий вид суспільних відносин. Розрізняють інститути права: галузеву і міжгалузеві; регулятивні і охоронні. Галузь права – це порівняно автономна система права, сукупність норм і інститутів, якими регулюються однорідні суспільні відносини. Розрізняють такі галузі: профілюючі (мають чіткий предмет і метод), спеціальні (утворюються на основі певних інститутів профілюючих галузей), комплексні (утворюються на межі профілюючих і спеціальних). Підгалузь права – це частина певної галузі права, яка об»єднує правові норми і інститути, які регулюють суспільні відносини і мають пене самостійне значення.
49. Суб’єктивне право.
Суб»єктивне право – це індивідуалізоване право, яким визначається вид і міра можливої поведінки суб»єкта права, що забезпечується, охороняється і захищається відповідними державними органами. Термін «суб»єктивне» означає, що правами і свободами, закріпленими в нормативно-правових актах, суб»єкт за своїм розсудом може скористатися чи не скористатися усе залежить твід його волі і свідомості. Щоб здійснити свої права і свободи, суб»єкт зазвичай має бути визнаним державою юридично правоздатним і дієздатним, тобто стати носієм суб»активного юридичного права. Суб»активне право деталізує і конкретизує норми об»активного права стосовно конкретного суб»єкта, який опинився в конкретній життєвій ситуації.
50. Об’єктивне право
Об’єктивне право – система абстрактних правових норм, що містяться в усіх формальних джерелах права, стосуються персонально не визначеного кола суб»єктів. Усі норми права в сукупності становлять об»активне право і забезпечуються державою як регулятори суспільних відносин. Термін «об»єктивне» означає, що норми права не залежать від індивідуального інтересу і свідомості суб»єкта права.
51. . Публічне право та приватне право: порівняльна характеристика
Публічне право – сукупність погоджених норм, об»єднаних у галузі права, що регулюють публічні (державні, міждержавні і суспільні) відносини підпорядкованих суб»єктів. Тут провідним є публічний інтерес. Це такі галузі: конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове, адміністративно-процесуальне, кримінально-процесуальне. Приватне право – сукупність погоджених норм, об»єднаних у галузі права, що регулюють майново-вартісні відносини і немайнові відносини юридично рівних суб»єктів. Тут провідним є приватний інтерес. Це такі галузі: цивільне, сімейне, торговельне, земельне, трудове.
Відмінності:
за предметом регулювання
Публічне: відносини між державними органаим або між державою і приватними особами; сфера устрою і діяльності держави як публічної влади.
Приватне: відносини приватних осіб між собою; сфера статусу вільної особи, приватної власності тощо.
за методом регулювання
Публічне: імперативний метод, владно-авторитарний, суворо обов»язковий, побудований на засадах влади і підпорядкування, метод централізованого регулювання. Передбачає заборони, обов»язки, покарання.
Приватне: диспозитивний метод, побудований на засадах юридичної рівності суб»єктів, угоді сторін, метод децентралізованого регулювання. Передбачає дозволи, заохочення, рекомендації.
Публічне право
Орієнтується на задоволення публічних інтересів;
Характеризується однобічним виявленням волі держави;
Передбачає ієрархічні відносини між суб»єктами права;
Приватне право:
Орієнтується на задоволення приватних інтересів;
Характеризується вільним виявленням волі усіх сторін;
Передбачає юридично рівні відносини між суб»єктами права;