22. Змішана республіка, її особливості та види.

Республіка - форма правління, за якої всі вищі органи державної влади чи обираються громадянами на певний строк, чи формуються представницькими установами. Переважна більшість держав світу сьогодні мають республіканську форму правління.

Глава держави (президент) пропонує склад уряду, який підлягає обов'язковому затвердженню парламентом. Виконавча влада належить не лише президенту, але й прем'єр-міністру, який очолює уряд. Президент має вправо головувати на засіданнях уряду. Президент обирається позапарламентським шляхом (Україна, Фінляндія, Франція).

Президент у змішаній республіці, яка поєднує у собі елементи президентської і парламентської республіканських форм правління, є верховним головнокомандувачем, як у президентській республіці, проте не у всіх країнах наділений повноваженнями глави виконавчої влади, нерідко поділяє її з прем'єр-міністром. Відсутня посада віце-президента, як і в парламентській республіці.

Одна з особливостей парламентсько-президентської республіки України полягає в обмежених повноваженнях уряду в законодавчому процесі, що її відрізняє, наприклад, від Франції, яка також є державою зі змішаною формою правління. Якщо уряд Франції має право вносити поправки до законопроектів, може наполягати на голосуванні своїх поправок і в будь-який момент відкликати законопроект, то уряд України має слабкий вплив на законодавчий процес і прийняття законодавчих рішень (право законодавчої ініціативи у прем'єр-міністра не забезпечене комплексом правових заходів).

23. Республіканська форма правління.

Республіка - форма правління, за якої всі вищі органи державної влади чи обираються громадянами на певний строк, чи формуються представницькими установами. Переважна більшість держав світу сьогодні мають республіканську форму правління.

Загальними ознаками республіканської форми правління є:

- виборність глави держави та інших верховних органів державної влади на певний строк;

- здійснення державної влади не за власним правом, а за дорученням народу;

- юридична відповідальність глави держави у випадках, передбачених законом;

- обов'язковість рішень верховної державної влади для всіх інших органів державної влади;

- переважний захист інтересів громадян держави, взаємна відповідальність людини і держави.

Відомі три основні види республік; парламентська, президентська та квазіпрезидентська (напівпрезидентська, або змішана).

Парламентарна (парламентська) республіка характеризується тим, що парламент є повновладним органом, який формує уряд, що несе перед ним політичну відповідальність, і обирає главу держави, який фактично виконує лише представницькі функції. Головною ознакою парламентарної республіки є реальне формування уряду парламентом і політична відповідальність уряду перед парламентом.

Президентська (дуалістична) республіка характеризується тим, що глава держави - президент - обирається непарламентським шляхом і водночас є главою виконавчої влади. У президентській республіці найбільш послідовно проводиться в життя принцип поділу влади, а відносини між законодавчою та виконавчою гілками влади будуються відповідно до принципу стримувань і противаг. Головною ознакою президентської форми правління є відсутність відповідальності виконавчої влади перед парламентом.

Квазіпрезидентська (напівпрезидентська, або змішана) республіка характеризується рисами як парламентської, так і президентської республіки з превалюванням ознак останньої. Найбільш поширеними приклади такого поєднання є:

1) президент обирається громадянами, він поєднує функції глави держави і глави виконавчої влади, але виконавчу владу здійснює не одноосібно, а спільно з урядом, який має самостійний конституційно-правовий статус і повинен отримати довіру парламенту;

2) всенародно обраний президент формує (за певної участі парламенту) уряд, що відповідальний перед ним, але безпосередньо не входить до законодавчої, виконавчої та судової гілок влади і займає в системі поділу влади окреме, особливе місце. Уряд за такої моделі наділяється статусом вищого органу в системі органів виконавчої влади та підзвітний і підконтрольний парламенту.

З практики державного будівництва інших країн відомі також вестмінстерські (Індія, Пакистан) та спотворені республіки: суперпрезидентські, теократичні, президентсько-моністичні, президентсько-мілітаристські тощо республіки.

24. Форма державного устрою: поняття та види.

Держава – це політико-терит-на орг-ція громадянс сусп-ва, яка виражає інтереси всіх його соц груп, має апарат упр-ня і примусу для приведення в життя своєї волі

Форма державного устрою характеризує державу з точки зору її територіального поділу та відповідної організації державних органів. Державний устрій може виявитись у простій і складній формі. Простою формою державного устрою є унітарна (єдина) держава.

Унітарна держава – це єдина централізована держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають ознак суверенітету (Балтії, Польща, Білорусія та багато ін).

Найважливіші юридичні ознаки унітарної держави:

-до складу унітарної держави не входять державні утворення, наділені ознаками суверенітету;

-єдина система державних органів;

-в унітарній державі діють єдина конституція і єдина система законодавства;

-єдине громадянство;

-у міжнародних стосунках унітарна держава виступає як єдиний представник.

Федерація – це складна союзна держава, що містить державні утворення (суб’єкти федерації), які мають юридично визначену політичну самостійність.

До юридичних ознак федерації належать:

-двохрівнева система законодавства (законодавство федерацій і законодавство суб’єктів федерації);

-двохрівнева система державних органів (федеральних і суб’єктів федерації).

-подвійне громадянство.

-у міждержавних стосунках суб’єкти федерацій виступають від свого імені .

Конфедерація – союз держав, об’єднаних для досягнення певних цілей одним або кількома органами (наприклад військовим) при збереженні в інших питаннях повної самостійності. Конфедерація – це досить нестійка, перехідна форма від співіснування повністю незалежних держав до їх федерації або до утворення нової унітарної держави

Ознаки конфедерації:

-відсутність загальних для всієї конфедерації законодавчих органів;

-відсутність загальних для всієї конфедерації законодавства, громадянства, судової та фінансової системи;

-рішення загально конфедеративних органів для членів конфедерації не є обов’язковим, і їх невиконання не тягне за собою ніяких санкцій;

-наявність безумовного права виходу із складу конфедерації у кожного з її суб’єктів.

25. Унітарна держава: поняття та особливості.

Держава – це політико-терит-на орг-ція громадянс сусп-ва, яка виражає інтереси всіх його соц груп, має апарат упр-ня і примусу для приведення в життя своєї волі

Форма державного устрою – порядок поділу території держави на певні складові частини і співвідношення влади між ними і державою вцілому.

Унітарна держава - проста єдина держава, частинами якої є адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних прав

Основні ознаки унітарної держави

1) єдина конституція

2) єдина система вищих органів державної влади -- глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію усієї країни;

3) єдине громадянство і єдина державна символіка;

4) єдина система законодавства і єдина судова система;

5) адміністративно-територіальні одиниці не можуть мати будь-яку політичну самостійність;

6) в міжнародних відносинах виступає одноособово. Частини, унітарної держави мають різні назви: в Україні - області.

Україна - унітарна державами з елементами федералізму - Крим

26. Федеративна держава: поняття та особливості.

Держава – це політико-терит-на орг-ція громадянс сусп-ва, яка виражає інтереси всіх його соц груп, має апарат упр-ня і примусу для приведення в життя своєї волі

Форма державного устрою – порядок поділу території держави на певні складові частини і співвідношення влади між ними і державою вцілому

Федерація - складова союзна держава, частинами якої є державні утворення, що мають суверенні права

Ознаки федерації (США, Росія, Австрія - 24 федеративні держави.

1) наявність єдиної території, яка у політико-адміністратив-ному відношенні не є одне ціле, а складається із територій

2) загальної конституції федерації і конституцій її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації установчою владою;

3) наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів,

4) наявність федерального двопалатного парламенту і парла ментів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;

5) наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єктів;

6) можливість суб'єктів федерації мати власну правову і судову системи (США);

7) наявність загальнофедеральної податкової і грошової системи;

8) суб,'єкти федерації не мають суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права, проте в договірних міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожний із її суб'єктів.

Класифікація федерацій:

1. За способом створення: Договірні, конституційні, договірно-конституційні

2. За способом взаємовідносин федерації та її суб'єктів:

На основі союзу, основі автономії

3. За способом розподілу і здійснення владних повноважень:

централізовані, відносно централізовані

4. За принципом переваги або поєднання національного і територіального підходів

-- територіальний підхід (США, Індія, Мексика);

-- національний підхід ;

-- поєднання національно-територіальноцо і територіального підходів (Росія).

27. Політичний режим та його види.

Держаний режим – порядок здійснення держ. влади в певні способи і певними методами.

Основою для кваліфікації державних є: ступінь розвиненості демократії і політико- правовий статус людини.

Види політичних режимів:

1.Демократичні - демократична конституція, реалізується принцип «поділу влади», участ громадян і їх об'єднань в управлінні державою, легальна діяльність різних партій, гарантується здійснення прав і свобод громадян. Характерний для правової держави.

ліберально-демократичний ,-консервативно –демократичний,-радикально-демократичний

2.Антидемократичні - не реалізується (найчастіше юридичне не закріплений) принцип «поділу влади», припиняється вплив громадян і їх об'єднань на управління державою, відсутня формальна виборність, заборона опозиційних партій, застос політ репресії, звужуються або порушуються політичні права громадян. Реальна влада - в руках групи осіб або однієї особи, неконт-рольованих народом.

а) авторитарний - поєднує риси тоталітарного і демократичного. Зберігає автономію особи і,суспільства в сферах, що не належать до політики; допускає економічний, соціальний, культурний плюралізм; обмежується жорстким політичним контролем; може грунтуватися на праві, моральних засадах.

- революційний спрямований на зміну типу суспільно-політичного розвитку

- стабілізаційний орієнтований на збереження існуючого суспільно-політичного ладу

б) тоталітарний — крайня форма антидемократичного режиму. Повне панування держави над дюдиною, одержавлення усіх громадських організацій; заборона демократичних організацій; фактична ліквідація формально проголошених конституційних прав і свобод; усепроникаючим контролем за діяльністю громадян і громадських організацій; політичною цензурою; репресіями відносно опозиції та інакомисля; мілітаризацією суспільного життя; прагненням до зовнішньої експансії.Ідеологія тоталітарних режимів завжди є революційною (або псевдореволюційною) расистський,фашистський,військово-диктаторський

3. Перехідні

За формою державного (політичного) режиму Україна є демократичною державою. Конституційний лад України ґрунтується на принципі пріоритету прав і свобод людини і громадянина. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Народ здійснює влад\ безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самовряд» вання.

28. Демократичний політичний режим, його сутність та роль в побудові правової держави.

Демократичний режим — стан політичного життя суспільства, при якому державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у фор­муванні державної політики, утворенні і діяльності державних органів, дотримання праві свобод людини.

Політичний режим є демократичним настільки, наскільки держава гарантує людині прояви її свободи у трьох аспектах: як індивіду (особистості); як соціальному суб'єкту (члену громадських і професійних груп, інших інститутів суспільства); як громадянинові (підданцю держави), міра свободи якого конституційно визначена і гарантована. Він здатний не тільки нести в собі необхідні гарантії свобод, але й забезпечувати оптимальні умови сполучення різних інтересів, їх гармонію.

До основних ознак демократичного режиму належать:

а) рівність громадян перед законом, гарантованість державою їх прав і свобод;

б) виборність представницьких органів влади населенням;

в) юридично визначена строковість повноважень представницьких органів;

г) розвинена система демократичних інститутів;

ґ) пряма участь громадян у вирішенні загальних справ;

д) реальне здійснення поділу державної влади;

є) політичний плюралізм із врахуванням інтересів меншин.

Різновиди демократичного режиму: ліберально-демократичний, радикально-демократичний, національно-демократичний та ін.

Демократичний режим характерний для правової держави. Його способи і методи здійснення державної влади реально забезпечують вільний розвиток людини; участь у здійсненні державної влади; свободу в економічній діяльності; захищеність прав і законних інтересів; врахування інтересів більшості і меншостей (меншин); легальна дія опозиційних партій; формування уряду тими партіями, що перемогли на відповідних виборах; домінування переконання, узгодження, компромісу; виборність і змінюваність центральних і місцевих органів державної влади тощо.