![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.Предмет і метод ідпзк.
- •3 Державний лад рабовласницької демократичної республіки в Афінах.
- •5. Джерела римського права на різних етапах його розвитку.
- •6. Реформа Сервія Туллія.
- •7. Суспільно-політичний лад рабовласницької Спарти
- •8. Закони Ману.
- •9.Організація управління в державі Мауріїв
- •11. Суд і процес у стародавньому Римі.
- •12. Закони XII таблиць.
- •14. Характеристика державного ладу держав Стародавнього Сходу.
- •15. Закони Хаммурапі
- •16. Державний лад Риму в період імперії.
- •17. Суспільний лад давньосхідних рабовласницьких держави.
- •18. Етапи розвитку римської рабовласницької держави.
- •19. Характеристика "Салічної правди".
- •20. Суспільний та державний лад Франків. Реформа Карла Мартела.
- •22. Князівський абсолютизм і його особливості.
- •23. Особливості суспільно-політичного розвитку князівської Німеччини. Золота Булла 1356 року.
- •24. Основні положення «Великої хартії вольностей» 1215 р.
- •25. "Славна революція" 1688 року.
- •26. Суд і процес за законником Стефана Душана
- •29. Веймарська Конституція 1919 року
- •32. Ідея Єдиної Європи та її реалізація в історичному аспекті.
- •33. Міжнародне право і процеси глобалізації
- •34. Кримінальний кодекс Наполеона 1810 року.
- •35. Консульство та імперія Наполеона Бонапарта.
- •37. Листопадова революція 1918 року в Німеччині.
- •38. "Білль про права" 1791 року (сша).
- •39. Історичні перспективи марксистсько-ленінської концепції держави і права.
- •40. Пролетарська революція в Парижі 18 березня 1871 року і утворення Паризької Комуни.
- •43. Декларація прав людини і громадянина 1789 р. (Франція)
- •44. Звичаєво-правова основа виникнення держаи і пава каїн третього світу
- •45. Основні школи мусульманського правознавства
- •46. Етапи загальної кризи капіталізму
- •47. Правові основи виходу з кризи сша у 1933-1935 рр.
- •48. Фашистська диктатура у Німеччині
- •50. Буржуазна революція в Англії 17 ст.
- •49.Національно-державне розмежування в Середній Азії
- •50. Характеристика Конституції п’ятої республіки 1958 р. (Франція)
- •52. Криваве законодавство в Англії
- •53. Держава і право соціалістичних країн Азії і Куби ( питання розкрито неповністю).
- •54. Хабеас корпус акт 1679 р. Та його характеристика
- •55. Державний лад Паризької комуни
- •60. Франція у 2-їй світовій війні. Режим Віші
- •57. Корпоративна держава в Італії.
- •58. Встановлення фашистської диктатури в Німеччині.
- •59. Якобінська диктатура 1793 року у Франції
- •61. Основні тенденціі в сучасному праві Китаю
- •62. Особливості глобалізації та інтеграції на межі 20 та 21 століть
- •65.Особливості формування основних принципів міжнародного права
- •63.Війна за незалежність сша. Декларація незалежності 1776 р.
- •64. Конституція Японії 1946 р.
- •66. Конституція Четвертої республіки у Франції 1945р.
- •67. Кодифікація Юстиніана (Візантія)
- •68. "Кароліна" (1532р.)
- •70. Характеристика просвіченого абсолютизму
- •71. Основні зміни в розвитку буржуазного права в період загальної кризи капіталізму.
- •72. Виникнення та розвиток парламенту в Англії (хііі-хv).
- •73.Генеза міжнародного гуманітарного права.
- •74.Особливості формування міжнародного гуманітарного права збройних конфліктів у хіх-хх ст.
- •75.Міжнародне право і проблеми глобалізації.
- •76. Політичний режим у сша після другої світової війни.
- •78. Виникнення міжнародного гуманітарного права: передумови та особливості
- •79. Генеральні Штати у Франції.
- •80. Основні зміни в розвитку буржуазної держави в період загальної кризи капіталізму.
- •81.Громадяська війна Півночі та Півдня та її вплив на наступний розвиток законодавства сша.
- •82.Четверта республіка у Франції.
- •85. Цивільний кодекс Наполеона 1804 р.
- •87.Уряд народного фронту Франції та його заходи у політичній та соціальній галузі.
- •89.Шлюбно-сімейне право за Кораном.
- •88.Шаріат. Злочини і покарання.
- •90.Джерела мусульманського права.
- •Державний лад рабовласницької демократичної республіки в Афінах.
- •28. Велика французька буржуазна революція.
- •2) 1794—1799.Від страти Робесп'єра до приходу до влади Наполеона Бонапарта. В цей час країною керувала Директорія.
- •3) 1799—1804.Від приходу Наполеона до влади до відновлення монархії після проголошення 1804 року Французької імперії.
29. Веймарська Конституція 1919 року
- осн. закон Німеччини, ухвалений Установчими зборами 31 .VII 1919 у Веймарі. Закріпила ліквідацію монархії та перетворення Німеччини на парлам. республіку у формі федерації з 15 земель і 3 вільних міст. Найвищим органом держ. влади визнавався рейхстаг (державні збори), передбачався і пост президента країни. В. к. запровадила пропорц. систему виборів. Країна була поділена на 35 виб. округів. Партії, які брали участь у виборах, виступали зі своїми списками кандидатів. Депут. місця розподілялися відповідно до кількості голосів, поданих за той чи той список.
Парламент був двопалатним: рейхстаг -нижня, рейхсрат (державна рада) — верхня палата. Рейхсрат складався з представників земель. У разі розбіжностей між палатами рішення приймав президент: він або підтримував позицію рейхсрату, або виносив спірне питання на референдум. Кожна із земель мала свою конституцію, складену відповідно до осн. закону д-ви, а також свій уряд та законод. орган (ландтаг — Земельні збори). За В. к. президент, як і рейхстаг, обирався шляхом загальних виборів і мав значні повноваження: призначав уряд, вищих посад., військ, та цив. осіб; контролював керівництво збройними силами; міг розпустити рейхстаг і ввести надзв. стан з використанням збройних сил. Уряд, підзвітний рейхстагу, очолював канцлер з досить широкими повноваженнями.
В. к. проголосила певні дем. права та свободи: виборів, слова, совісті, преси тощо. Школа була відокремлена від церкви. Згідно з В. к. стало можливим створення виробничих рад на підприємствах та в округах. Конституція закріпила приватну власність як «соціальний обов'язок». Примусове відчуження власності дозволялося лише для потреб сусп-ва, на закон, підставах та за відповідну винагороду. В цілому В. к. була кроком уперед на шляху демократизації нім. сусп-ва. Однак вона містила й антидем. положення, якими не забарилися скористатися певні політ, сили для встановлення фашист, диктатури в Німеччині. Після гіт-лерів. перевороту 1933 В. к. було скасовано.
32. Ідея Єдиної Європи та її реалізація в історичному аспекті.
В історичному аспекті однією з перших інтеграційних концепцій, що ставила за мету підведення теоретичного підґрунтя під процеси європейського об'єднання, був саме федералізм. Намагаючись запобігти міждержавним конфліктам у Європі, відомі європейські мислителі й політичні діячі все частіше схилялися до думки про необхідність обмеження державного суверенітету. Розглядаючи державу та її інтереси як першопричину міждержавних суперечностей, що спричинюють воєнні конфлікти, прихильники "єдиної Європи" висловлювались за необхідність утворення наднаціонального об'єднання, яке керувалося б, в першу чергу, спільними інтересами, а не інтересами окремих держав. Ця мета залишалася незмінною протягом століть. Змінювалися лише задачі, форми та методи досягнення такого об'єднання. Серед перших відомих політичних проектів об'єднання європейських держав виділяється розроблений на початку XIV ст. легістом короля Франції Філіпа XIII П'зром Дюбуа план "Повернення святої землі". Проект проголошував ідею поновлення на релігійній основі втраченої єдності європейських народів і передбачав утворення церковного собору та арбітражного трибуналу, які мали підтримувати мирне співіснування між християнськими державами та вести спільну боротьбу проти мусульман.
Найвідомішими також е пангерманські проекти богослова Поля де Лагарда, історика Генріха фон Трітцке та економіста Фредеріка Ліста, що передбачали об'єднання Європи навколо міцного економічного центру на чолі з Німеччиною. Новий економічний союз мав об'єднати навколо Німеччини такі держави та території, як Австрія, Швейцарія, Нідерланди, Фландрія, Чехія, Угорщина і, згідно деяким планам, Франція. Один з таких проектів, опублікований у 1893 р. у вигляді памфлету, змальовував майбутнє Європи в середині XX ст. як митний союз держав - Мійеіеигора. Ядром союзу мала стати Німеччина, яка поновила свої "природні кордони від Трієста до Ейдера та від Іпра до Мемеля", разом із Польщею, Рутенієм, Прибалтійськими країнами, Румунією, Сербією, можливо, Албанією, Болгарією та Грецією.
Формально датою народження Європейського співтовариства можна вважати 18 квітня 1951 р., коли шість західноєвропейських держав - Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція й ФРН підписали в Парижі Договір про заснування Європейського співтовариства вугілля й сталі (ЄСВС). Європейський Союз базується на трьох засадах: 1) Європейське співтовариство (ЄОВС, ЄЕС, Євратом) з доповненнями та формами співробітництва, передбаченими угодою про Європейський Союз (Маастрихтська й Амстердамська угоди);
2) спільна зовнішня політика і політика у сфері міжнародної безпеки;
3) співробітництво у внутрішній та правовій політиці.