78. Виникнення міжнародного гуманітарного права: передумови та особливості

Термін «міжнародне гуманітарний право» вперше був запропонований в 50- x рр. Поняття «міжнародне гуманітарний право» означає сукупність обов'язкових для держав правових норм, спрямованих право на захист жертв збройних конфліктів міжнародного і немеждународного характеру і обмеження засобів і методи ведення войны. Початок розвитку міжнародної гуманітарного права в XX в., як правило, пов'язують із прийняттям 22 серпня 1864 р. на дипломатичної конференції у Женеві Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих воїнів під час сухопутної війни (далі — Женевська конвенція 1864 г.). У Женевської конвенції 1864 р. утримувалося всього 10 статей, але де вони заклали фундамент, що послужив підвалинами її подальшого розвитку міжнародного гуманітарного права. Ці статті торкалися суттєві моменти: військові санітарні візка і госпіталі було визнано нейтральними, їм забезпечувалися захист і повагу; нейтральність поширювалася на армійських священиків, виконуючих свої обов'язки; якщо вони потрапляли в руки противника, повинні були звільнені і повернуті в власний табір; потрібно було з повагою ставитися до мирногог населення, який прийшов допоможе пораненим; пораненим і хворим воїнам необхідно забезпечити те що, незалежно від того, на чиєму боці вони боролися; знак червоного хреста на білому полі мав позначати госпіталі і медперсонал задля забезпечення їм захисту. Сама ідею, чи концепція, поширення міжнародного гуманітарного права й не народилася разом із Женевської конвенцією 1864 р., де ще згадувалося необхідність ознайомлення населення з її положеннями. Міжнародне гуманітарний право передбачає різницю між міжнародними і немеждународными збройними конфликтами:Під міжнародним збройним конфліктом (війною) розуміється збройне протистояння між двома або кількох державами. У цьому випадку застосовуються численні норми міжнародного гуманітарного права, які у чотирьох Женевських конвенціях 1949г, і Додатковому протоколі I 1977 р. Вони набирають чинності від воєнних дій незалежно від причин виникнення й правничого характеру конфлыкта.

Кодекс Лібера містив докладні правила, що відносяться до усіх аспектів сухопутної війни, від способів ведення бойових дій, як таких та звернення із громадянським населенням до роботи з особливими категоріями осіб, такі як військовополонені, поранені, партизани (франтиреры) тощо. Міжнародне гуманітарний право є, свого роду, документом, який регламентує основні правила ведення великої війни, що актуальним до нашого часу.

79. Генеральні Штати у Франції.

1285р.Філіп IV вступає  в конфлікт з Римом. Вирішує скликати Генеральні штати-приймають рішення вирішити проблеми з церквою на користь короля. Починають діяти місцеві штати з 12ст. Спочатку консиліум, потім парламент, потім Генеральні штати-дорадчий орган. Склад: 1/3-представники місцевих родів;1/3-призначав король;1/3-обирались.Вибори не постійні – двоступеневі (на рівні міст та сіл),триступеневі(на рівні більш широких округів). Всі три палати засідали разом.

Отже, генеральні шта́ти у Франції (фр. États Généraux) — вища станово-представницька установа в 1302—1789 рр. Генеральні штати були дорадчим органом, скликуваним з ініціативи королівської влади в критичні моменти для надання допомоги уряду. Основною їхньою функцією було вотування податків. Значення Генеральних штатів зросло під час Столітьної війни 1337—1453, коли королівська влада особливо мала потребу в грошах. У період народних повстань XIV в. (Паризьке повстання 1357—58, Жакерия 1358) Генеральні штати претендували на активну участь у керуванні країною (подібні вимоги виразили Генеральні штати 1357 в «Великому березневому ордонансі»). Однак відсутність єдності між містами і їхньою непримиренною ворожнечею із дворянством робили марними спроби французькими Генеральними штатами домогтися прав, які зумів завоювати англійський парламент. Наприкінці XIV в. Генеральні штати скликалися усе рідше й часто замінялися зборами нотаблів.

Діяльність: созваны 1302, высший орган сословного представительства, обладавший тогда лишь совещательными функциями. В 1484-1560 и 1614-1789 они не созывались. 17 июня 1789 депутаты генеральных штатов от третьего сословия (горожане) объявили себя национальным собранием.