- •1 Трипільська культура
- •2 Ліквідація Запорозької січі
- •3 Визволення України від німецько-фашистських загарбників
- •4 Основні етапи розвитку державності Київської Русі
- •5 Діяльність Малоросійської колегії
- •6 Лютнева революція в Росії
- •7 Основні етапи формування Українського народу
- •8 Конституція Пилипа Орлика
- •9 Масові репресії
- •10 Київська Русь за князювання Ігоря
- •11 Причини національно-визвольної війни б. Хмельницького
- •12 Встановлення радянської влади на Україні
- •13 Становлення державності в Київській Русі за князювання Олега і Ольги
- •14.Військові походи укр. Козацтва
- •15. Причини поразок Червоної Армії в початковий період війни:
- •16. Теорії походження Київської Русі
- •17.Скасування кріпосного права в Російській імперії
- •18. Розгром військ Врангеля. Встановлення радянської влади
- •19.Походження та розселення слов’ян.
- •20. Кирило-Мефодіївське братство
- •21. Велика Вітчизняна війна на Україні
- •22. Соціально-економічний розвиток к/р
- •23. Буржуазні реформи 60-80х рр. Та їх значення на Україні
- •24. Фашистський окупаційний режим на Україні
- •25. Гайдамацький рух. Коліївщина
- •28. Розквіт Київської Русі за часів Ярослава Мудрого
- •29. Створення і розвиток укр. Козацтва
- •30. Україна на завершальному етапі війни (1943 – 1945)
- •31. Політична система в Київській Русі
- •32. Загострення соц. Суперечностей на початку хх ст.
- •33. Голодомор 1946-47 рр.
- •34. Реформи Володимира Великого в Київській Русі
- •35. Початок національного відродження на початку хіх ст.
- •36. Запровадження неПу
- •37. Зовнішня політика Київської Русі
- •38. Революція 1905-1907 рр. Її розвиток на Укр.
- •39. Внутрішня і зовнішня політика директорії
1 Трипільська культура
Найбільш яскравою археологічною культурою доби енеоліту на території України є трипільська культура, відкрита наприкінці XIX ст. В.В. Хвойкою поблизу с Трипілля на Київщині (звідси її назва). Поширювалась трипільська культура на Правобережній Україні, Молдові. Основні заняття трипільців: 1)землеробство, 2)скотарство, 3)ремесла, 4)ткацтво, 5)гончарство, 6)рибальство. Трипільці вірили у потустороннє життя, своїх богі зображували у вигляді жінок. Трипільська культура проіснувала 15 ст.
Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур мідного віку. Трипільські племена займали простори Східної Європи від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова. Розвивалася ця культура в IV–III тис. до н. е. і пройшла в своєму розвиткові три етапи — ранній, середній та пізній. В Україні виявлено величезну кількість — понад тисячу пам'яток трипільської культури. Вони згруповані у трьох районах: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Надбужжі, менше у Наддніпрянщині. Так, очевидно, були розселені об'єднання племен.Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія поширення (близько 190 тис. км.).
2 Ліквідація Запорозької січі
Ліквіда́ція Запорі́зької Січі́ 1775 ро́ку — насильницьке знищення московськими військами українського козацького утворення — Запорізької Січі.Вже в другій чверті XVIII століття було зрозуміло, що царизм не має жодних намірів щодо збереження української автономії, передбаченої ще Березневими статтями 1654 року. Після двірцевого перевороту 1762 року на московський імператорський престол зійшла Катерина II, дружина імператора Петра III, яка одразу спрямувала всі зусилля на посилення влади самодержавства у величезній імперії. Важливим аспектом у політиці імператриці стало так зване «зросійщення ополячених окраїн» (під «окраїнами» царизм вбачав українські та білоруські землі). Такі плани Катерини II не передбачали ні існування козацької держави Гетьманщини, ні козацьких вольностей, ні Запорізької Січі. Коли 1764 року було ліквідовано гетьманщину, а ще через рік — полково-сотенний устрій на Слобожанщині, останнім оплотом української свободи залишалася Запорізька Січ, яку в панівних колах Росії бачили як «кубло бунтівників та бандитів». Царизм лише чекав слушної нагоди для ліквідації козацької вольниці.Така нагода припала на 1775 рік, коли закінчилася Російсько-турецька війна (1768—1774), яку Москві допомогли виграти запорожці, і козаки стали непотрібні. На початку червня 1775 року російські війська під командуванням Текелій Петро Абрамович, які поверталися з турецького походу, раптово оточили Січ. Козаки не чекали на такий розвиток подій, а тому на Запоріжжі тоді перебувало зовсім мало вояків. Більшість запорожців ще не встигли повернутися з турецьких походів, або перебували на промислах. На Січі зібралася рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським, яка вирішила не проливати християнської крові та добровільно склала зброю перед московитами. 16 червня 1775 року російськими військами було повністю зруйновано Січ, а все майно та козацькі архіви було вивезено до Петербурга. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги.Лише 3 серпня 1775 року імператриця Катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі Січ зображувалася як «кубло пияк та розбишак», які жили в неуцтві та заважали царизму вести торгові та культурні зв'язки з сусідами. Про пролиту козацьку кров за царську Росію в ньому не було ні слова.Після ліквідації Січі козаки, прагнучи уникнути переслідування з боку царизму, переселилися в пониззя Дунаю, де на турецьких землях ними була заснована Задунайська Січ, яка з перервами та численними переїздами з місця на місце проіснувала до 1828 року.