29. Створення і розвиток укр. Козацтва

У причорноморських степах півдня України після розпаду Золотої Орди господарями почувалися татари. Українські землі зазнавали їхніх постійних спустошливих набігів, що особливо посилилися після встановлення зверхності Туреччини над Кримським ханством у 1478 р.Постійна боротьба з нападниками виробила з хлібороба, ремісника, священика особливий тип воїна —який добре володів різними видами зброї, сповненого волелюбності. Такими воїнами були козаки.Спочатку козаки мешкали здебільшого на півдні Київщини — в районі Канева, Черкас, Чигирина, а також на Східному Поділлі. Поступово просуваючись у глиб степів, вони звичайно селилися понад Дніпром і Південним Бугом, Кальміусом та їхніми численними притоками.Вони активно освоювали нові землі, піднімаючи цілину, прокладаючи шляхи, споруджуючи мости тощо. Понад берегами річок, на островах, у балках чи байраках козаки закладали свої поселення.Постійна загроза нападів ординців спонукувала козаків до створення надійної системи укріплень. Основу її становили січі.Відомо 8 дніпрових січей. Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця. Вона була зведена 1556 р. українським православним князем Дмитром Вишневецьким і служила опорною військовою базою козацтва на пониззі Дніпра.Запорозька Січ мала ряд ознак держави: вона контролювала величезну територію степової України, мала свій уряд, військово-адміністративний устрій, власний суд, самостійні дипломатичні відносини з іншими країнами.Кошовому отаману належала вища військово-адміністративна та судова влада на Січі.Найближчими помічниками кошового були військовий писар, військовий суддя, військовий осавул та інші старшини. Військовий суддя чинив суд на Січі, був охоронцем норм закону й права. За відсутності кошового його обов'язки виконував, тобто був наказним кошовим отаманом. Писар очолював січову канцелярію, вів усю документацію та дипломатичне листування. Помічником кошового у військових та адміністративних справах був осавул.Козацька християнська республіка Запорозька Січ відіграла винятково важливу роль в історії українського народу, насамперед у його національно-визвольній боротьбі, в розвитку збройних сил України та військового мистецтва, в освоєнні та заселенні степових просторів Центральної й Південної України.

30. Україна на завершальному етапі війни (1943 – 1945)

18 грудня 1942 р. визволили перший населений пункт УРСР – с. Півнівка. З того дня розпочалося визволення території Укр. від гітлерівських окупантів. 5 липня-23 серпня 1943 р.Відбулася Курська битва, у ході якої було визволено Лівобережну Укр. та Донбас (23 серпня 1943 р. остаточно звільнено Харків). Вересень-листопад 1943 р. – героїчна битва за Дніпро. 6 листопада 1943 р. – визволення Києва. 24 грудня 1943 р. – 29 лютого 1944 р. – Житомирсько-Бердичівська, Кіровоградська, Корсунь-Шевченківська, Рівненсько-Луцька, Нікопольсько-Криворізька операції. У результаті наступальних операцій 1944 р. було звільнено Правобережну й Південну Укр. 8 квітня-12 травня 1944 р. – кримська наступальна операція, яка завергилась визволенням Криму. 8 жовтня 1944 р. – визволення останнього окупованого фашистами населеного пункту УРСР – с. ЛавочнеДорогобицької області. 28 жовтня 1944 р. – повне визволення Закарпаття, остаточне вигнання фашистських окупантів з укр. земель. 29 червня 1945 р. між СРСР та Чехословаччиною укладено угоду про возз’єднання Закарпаття з Українською РСР.