3 Визволення України від німецько-фашистських загарбників

Восени 1942 року на Волзі в районі Сталінграда розпочалася одна з найбільших битв Другої світової війни. У результаті наступу радянської армії 19-23 листопада в оточенні опинилося 330-тис. німецьке угруповання. 2лютого 1943 року фашистські війська капітулювали. Перемога під Сталінградом відкрила можливість для наступу радянських військ в Україні. 18 грудня 1942 року фашистів вибили із с. Півнівка Ворошиловградської області. Того ж дня від нацистів звільнено ще декілька населених пунктів України. Улітку 1943 року (5 липня - 23 серпня) радянським військам удалося завдати поразки гітлерівським арміям на Курській дузі, у ході якої було визволено Лівобережну Україну та Донбас. Загальний наступ під Курськом дав можливість визволити місто Харків (23 серпня 1943 року).У вересні-листопаді 1943 р. відбулася героїчна битва за Дніпро. 6 листопада 1943 р. – визволеноКиїв, 11 жовтня – Запоріжжя, 25 жовтня – Дніпропетровськ, у вересні – Суми, Чернігів та Полтаву. 24 грудня 1943 р. – 29 лютого 1944 р. – Житомирсько-Бердичівська, Кіровоградська, Корсунь-Шевченківська операції. 4 березня – сер. квітня 1944 р. – Проскурово-Чернівецька, Одеська операції, у результаті яких було звільнено Правобережну й Південну Україну. 8 квітня – 12 травня 1944 р. – Кримська наступальна операція, яка завершилася визволенням Криму. 27 липня 1944 р. звільнено Львів, Перемишль. 8 жовтня 1944 р. – визволення орстаннього окупованого фашистами населеного пункту УРСР – с.Лавочне Дрогобицької області. 28 жовтня 1944 р. – повне визволення Закарпаття, остаточне вигнання фашистських окупантів з укр. земель.

4 Основні етапи розвитку державності Київської Русі

Ранньофеодальна держава Київська Русь сформувалась на кінці IX ст. у східних слов’ян з центром у Києві.Існування Київської Русі поділяється на три етапи: 1) IX-перша половина Х ст. –утворення Київської Русі (Дір, Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав); У 882 р. Олег силою підкорив Київ, вбивши Аскольда і Діра.Князь Олег(882–912 рр.) за кілька років в результаті численних війн і походів підкорив своїй владі племена полян,древлян,сіверян,радимичів. З метою закріпитись у Києві і домогтись міжнародного визнання, він здійснив походи на Константинополь (907, 911 рр.) і уклав вигідні торговельні угоди.911 р.– підписав першу міжнародну угоду з Візантією, яка дозволяла безкоштовно торгувати. Після смерті Олега київський престол перейшов до сина Рюрика Ігоря (912-945).Він здійснював походи на сусідні племена, Візантію, проти хозар. 941,944 рр. – походи Ігоря на Константинополь. При збиранні данини з підвладних племен (древлян) Ігор потрапимв у засідку і загинув. Ставши на престол після смерті свого чоловіка, Ольга (945-964 рр.) помстилась древлянам (спалила їхнє місто Іскоростень). Провела реформи, спрямовані на запобігання конфліктів, впорядкувала систему збирання данини (повоз), заклала основи у створення державного апарату і 957 р. вона охрестилась. У 964 р. на чолі держави стає Святослав. Головним завданням Святослав вбачав знищення Хозарського каганату. 966р. – знищення Хозарського каганату. Святославу вдалося заволодіти багатими придунайськими землями. При поверненні з важкого походу на Святослава напали печеніги і вбили його. 2) кінець Х – ХІ ст. – розквіт Київської Русі (В.Великий, В.Мономах, Я.Мудрий); В.Великий розширив територію К/Р, побудував оборонні споруди проти печенігів, створив систему освіти (школи, училища), у 988 р. охрестив К/Р. Я.Мудрий сприяв зміцненню феодального ладу в К/Р, зупинив міжусобні війни, написав закони «Руська правда», сприяв розвитку культури (будував церкви, відкрив бібліотеки, друкував книги, відкрив школи для дівчат), зміцнив міжнародне становище К/Р. Володимир Мономах(1113-1125). З цим правителем пов'язують зустріч князів у Любечі в 1097 році з питання припинення міжусобних воєн, переможні походи на половців (за легендою, Мономах ходив на половців 83 рази) та останні часи згоди на Русі. 3) ХІІ –поч. ХІІІ ст. – феодальна роздробленість, занепад Київської Русі. Причини: 1) великі простори держави та етнічна неоднорідність населення, 2) зростання великого феодального землеволодіння, 3) відсутність чіткого незмінного механізмуспадкоємності князівської влади, 4) зміна торговельної кон’юнктури і занепад торгівлі, 5) постійні напади кочівників (печенігів, половців, татар).Уже в ХІІ ст. на теренах Русі з’являються окремі самостійні князівства і землі.