18. Розгром військ Врангеля. Встановлення радянської влади

З квітня 1920 р. головнокомандуючим Добровольчою армією став П.Врангель, який з метою забезпечення підтримки населення в боротьбі з більшовиками запропонував ряд заходів: розробка «Закону про землю» (частина поміщицбких земель передавалася селянам за викуп); видання «Закону про волосні земства та сільські общини»; надання обласної автономії козацьким землям; розробка нового фабричного законодавства, яке б дійсно захищало права робітників. 10 вересня 1920 р. делегація УНР зустрілась з П.Врангелем із метою визнання незалежності України та координації дій проти більшовиків. Врангель дає обіцянку «політичного порозумітися з Україною», яка не була реалізована у зв’язку з наступом Червоної армії. 7-12 листопада 1920 р. Червона армія форсувала Сиваш та взяла Перекопське і Чонгарське укріплення. 17 листопада Крим було остаточно звільнено від військ П.Врангеля.

Встановлення більшовицької радянської влади в Україні відбулося при зовнішньому збройному втручанні з боку комуністичної Росії. Після ультиматуму 4 грудня 1917 р. Центральній Раді більшовицькі війська наступного дня розпочали наступ на територію УНР і 8 грудня зайняли Харків. Там, під захистом московських багнетів, зібрався I Всеукраїнський з'їзд Рад, повністю контрольований Москвою, і 12 грудня 1917 р. резолюцією "Про організацію влади в Україні" проголосив в Українській Народній Республіці радянську владу. Одночасно обрано вищий розпорядчий і законодавчий орган влади на період між з'їздами Рад - Центральний виконавчий комітет (ЦВК) на чолі з Ю. Медведєвим. ЦВК 17 грудня сформував уряд - Народний Секретаріат у складі 11 секретарств, який очолив М. Скрипник.

19.Походження та розселення слов’ян.

Є різні теорії вчених про походження словян.

1.автохтонна теорія твердить,що словяни – автохтонне( місцеве, корінне) населення.

2. міграційна теорія твердить, що словяни пришли з Передньої або Малої Азії на сучасну територію України.

Прабатьківщина словян – територія між річками Одер, Дніпро і Карпатськими горамию

Розселення словян у V- VII ст.

II- IV ст. Унаслідок просування готів з Прибалтики в Причорноморські степи словянські племена було розділено ними на дві частини – східних і західних.

Під час Великого переселення народів (IV- VII ст.) територію України розділено на 2 частини: у лісах і лісостепу осіли слов’яни, у степовій частині оселилися різні тюрські народи.

Наприкінці V ст.. слов’яни просунулися до Дунаю тв. Причорномор’я і поклали початок південним слов’янам.

Таким чином , під час Великого переселення народів слов’яни просунулися далеко на захід і на південь, оселилися там,що привело до створення трьох гілок слов’ян – східних, західних, і південних.

VII ст.. слов’яни вже займали велику територію від Ельби на заході до середньої течії Дніпра на сході, від Балтійського моря на півночі до Дунаю і Чорного моря на півдні.

20. Кирило-Мефодіївське братство

Кирило-Мефодіївське братство – українська таємна політична організація, що виникла в січні 1846- кінець 1847 рр. Засновники: П. Куліш, М. Костомаров, м.Гулак та ін. Мета: створення демократичної федерації слов’янських народів; знищення царизму і скасування кріпосництва; зрівняння прав всіх народів.

Українську державу члени товариства вбачали у федеративній спілці незалежних слов'янських держав, кожна з яких мала б становити штат або розмежовувалася б на кілька штатів. Київ повинен був стати центральним містом цієї федеративної спілки, в якому раз на чотири роки збирався б найвищий спільний консультативно-регулюючий орган — собор (або сейм). Для захисту федерації від зовнішніх ворогів передбачалося мати невелике регулярне військо, а кожний штат, окрім того, мав би і свої збройні сили. Ідею визволення слов'янських народів з-під іноземного гніту та їх єднання передбачалося поширювати головним чином літературно-просвітницькою діяльністю. Вони прагнули перебудувати суспільство на засадах християнської моралі. Програму діяльності Товариства було викладено в історико-публіцистичному творі "Книга буття українського народу", або "Закон Божий" та «Статут слов’янського братства св. Кирила і Мефодія».

Значення Кирило-Мефодіївського братства полягає в тому, що це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби; братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала прикладом для його наступників.