7 Основні етапи формування Українського народу

В етногенетичних і етнокультурних процесах, що відбувалися в Україні, можна виділити кілька етапів:І. Трипільська доба (V — ІІІ тисячоліття до н.е.) ІІ. Післятрипільська доба (ІІ тисячоліття до н.е.)Найбільш поширюється в Східній Європі у цей час набуває бронзоливарне виробництво, яке знали вже на пізньому етапі трипільці.В Україні це переважно поселення Нижнього Подніпров’я і Південного Побужжя.Таким чином епоха бронзи принесла в Україну деякі етнічні зміни, переорієнтацію господарства на скотарство як провідну галузь, але не знищила й землеробства. ІІІ. Скіфо-сарматська доба (VІІ ст. до н.е. — ІІІ ст. н.е.)Держава скіфів у різний час простягалася від степів України до Волги й Уралу, а їхні кургани є навіть на Алтаї.Скіфи мешкали в покритих соломою будинках із глиняною підлогою і печами, мали господарські ями-погреби для зберігання харчових запасів, збіжжя. Вони розводили домашніх тварин, переважно корів, овець, коней.У культурі скіфів яскраво виділяються риси, які успадкували українці. Скіфи шанували гостей, подаючи їм хліб-сіль, їм було властиве побратимство, яке побутувало ще й у Запорозькій Січі. ІV. Слов’янська доба (І тисячоліття н.е.)в межиріччі Бугу й Дністра виникає черняхівська культура, генетично споріднена із зарубинецькою. Корені слов’янської культури можна віднайти вже у бронзовому віці. Найбільше пам’яток, що засвідчують безперервність етногенетичних процесів формування слов’ян, знаходять на території Польщі й сусідніх з нею держав. V. Доба Русі — України (від VІІ ст. н.е.).

8 Конституція Пилипа Орлика

Конститу́ція Пили́па О́рлика — договір гетьманаВійська ЗапорозькогоПилипа ОрликазістаршиноютакозацтвомВійська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписавкошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений1710року. ЗатвердженийшведськимкоролемКарлом XII. Написанийлатиноюістароукраїнською. Складається зпреамбулита 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейськихконституційнового часу^[1].Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.

9 Масові репресії

Масовів репресії в Україні можна поділити на три хвилі: І хвиля (1928-1931 рр.) – «Шахтинська справа» (1928 р.) над 53 спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, які нібито займалися шкідницькою діяльністю; сфабрикований процес над «Спілкою визволення України» (СВУ) у 1930 р. був спрямований проти «мтарої» національної еліти; сфальсифікована справа «Українського національного центру» (УНЦ) у 1931 р. – процес над колишніми провідними діячами УНР, серед яких були М.Грушевський, В.Голубович та ін.; боротьба з УАПЦ (із 34 єпископів заарештовано 24, ще 8 зникли без суду і слідства). ІІ хвиля (1932-1935 рр.) – голодомор 1932-1933 рр.; самогубство М.Хвильового та наркома освіти М.Скрипника; арешт і смерть О.Шумського; справа «Української військової організації» (УВО), «Блоку укр. націоналістичних партій» тощо; прийняття закону про покарання членів сімей «ворогів народу»(виселення у віддалені райони, обмеження в правах). ІІІ хвиля (1936-1938 рр.) – Доба «великого терору» – боротьба з укр. націоналізмом, боротьба з ухилами в партії, чистка партійної верхівки, репресії проти членів КП(б)У, репресії в армії (серед репресованих були відомі радянські полководці Й. Якір – командуючий київським військовим округом, І.Дубовий – командуючий харківським військовим округом, Є.Ковтюх, І.Федько, Д.Шмідт тощо), гоніння проти укр. діячів культури – «розстріляне відродження».