49.Національно-державне розмежування в Середній Азії

12 червня 1924 р. ЦК РКП(б) ухвалило постанову "Щодо національного розмежування народів Середньої Азії" і відразу на місцях розгорнулися, з одного боку, агітаційна робота, спрямована на переконання населення у доцільності здійснюваних заходів, а з іншого - боротьба між етнічно різними місцевими кланами за сфери майбутнього контролю. У вересні 1924 р. підготовчу роботу з національно-державного розмежування середньоазіатських республік було завершено. 14 жовтня 1924 р. ІІ сесія ЦВК СРСР ухвалює рішення щодо відокремлення з Туркестанської АРСР автономних одиниць - Таджицької АРСР та Кара-Киргизької АО (у складі РРФСР, з 1926 р. - Киргизька АРСР). Постановою сесії ЦВК СРСР від 27 жовтня 1924 р. створено Узбецьку та Туркменську РСР. 16 лютого 1925 р. створено Каракалпацьку АО (у складі Казахської АРСР). 13 травня 1925 р. ухвалено постанову щодо входження Туркменської і Узбецької РСР до складу СРСР. Наступними роками здійснено перетворення Таджицької (з 1929 р.), Казахської та Киргизької АРСР (1936 р.) у союзні республіки, а Каракалпацької АО в автономну республіку (1932 р., з 1936 р. - у складі Узбецької РСР). У 1936 р. кордони республік радянської Середньої Азії набули майже сучасних контурів, хоча дещо змінювалися у 50-х роках.

50. Характеристика Конституції п’ятої республіки 1958 р. (Франція)

28 вересня 1958 р. під час референдуму понад 79 % виборців схвалили конституцію П’ятої республіки. Нова конституція суттєво відрізнялася від попередньої, перетворивши Францію у президентську республіку. Центральне місце у владних структурах належало президентові, якого обирали на сім років усі виборці країни. Згідно з конституцією, президент є главою держави і головнокомандувачем збройних сил, призначає прем’єр-міністра й усіх вищих цивільних та військових посадових осіб. Президент підписує і публікує закони, має право повернути на повторний розгляд або винести на референдум будь-який законопроект. У разі конфлікту з парламентом президент має повноваження розпустити Національні збори і призначити нові вибори. Законодавча влада за конституцією П’ятої республіки належить двопалатному парламентові: Національним зборам і Сенату. Депутати Національних зборів обираються загальним таємним голосуванням терміном на п’ять років. Сенат формується шляхом непрямого голосування й оновлюється кожні три роки на третину депутатів. Конституція П’ятої республіки значно розширювала права населення «заморських територій», яким надавалась автономія в усіх внутрішніх справах. Прихильники де Голля у жовтні 1958 р. створили нову політичну партію «Союз на захист нової республіки» (ЮНР), яка під час парламентських виборів у листопаді 1958 р. здобула перемогу.

52. Криваве законодавство в Англії

На початку 16 століття Англія була зовсім невеличкою країною, більшість мешканців якої складали селяни. Тому зрозуміло, що “революція цін, яка привела до підвищення цін майже на всі товари, особливо на сільськогосподарську продукцію, стала для Англії справжнім потрясінням. Кількість роботи в країні значно зменшилася, тому з’явилася величезна кількість жебраків (їх на початку століття в Англії налічувалося майже 50 тисяч). Король Генріх УІІІ почав видавати закони, що були направлені проти жебрацтва. Так, наприклад, збирати милостиню дозволялося тепер тільки хворим та немічним – тих же, хто ще міг працювати, били батогом і повертали додому. Якщо цю людину затримували вдруге – знову били та відрізали половину вуха, якщо втретє – страчували як злочинця. Наступний король Едуард УІ ще більше посилив ці міри – згідно з новими законами, той, хто не працював, віддавався у рабство до того, хто на нього доніс. Таким своєрідним чином англійські королі боролися з кризою, яка того часу охопила Англію. До речі, ці закони ввійшли у історію під назвою “криваве законодавство”.

40-х рр. ХVІ ст. з поліцейських міркувань влада ввела податок на

бідних. На зібрані гроші купувалась земля і будувались робітничі

будинки. Закон 1576 р. наказував відкрити їх у кожному графстві 2-3. Там

були каторжні порядки.

Міста боялись злочинів та хвороб і теж не приймали злиднів. У 1589 р.

був прийнятий статут, де йшлося, щоб в одному домі жила лише одна сім‘я.

Заборонялось приймати жильців.