81.Громадяська війна Півночі та Півдня та її вплив на наступний розвиток законодавства сша.

До початку 20-х років ХІХ ст.. у США налічувалося 22 штати. Половина з них були рабовласницькими. Між рабовласниками Півдня та буржуазією Півночі не припинялися конфлікти. Основні суперечності виникли з приводу митних тарифів. Буржуазія Півночі з метою створення переваги для збуту своїх товарів ввозилися з-за кордону. Рабовласники виступали проти цього. Це стало початком жорстокої боротьби між двома економічними системами: буржуазною та рабовласницькою. «Невідворотний конфлікт» між системою рабства та буржуазною системою найманої праці вилився у відкриту громадянську війну.

У квітні 1861р. почалися військові дії. Заколот розколов американську державу на дві частини: рабовласницький Південь і вільну Північ. У перебігу війни (1861-1865) уряд США видав закон про гомстеди. Він передбачав фактично безкоштовне роздання незайнятих земель громадянам США та іммігрантам, які виявили бажання прийняти громадянство США. У 1865-1870рр. було розпочато заходи, спрямовані на ліквідацію рабовласницької системи. У 1865 р. було прийнято 13-ту поправку до Конституції про скасування рабства на всій території США. У 1866 р. Було прийнято 14-ту поправку, за якою чорношкірі наділялися цивільними правами. Війна Півночі проти півдня мала прогресивне, визвольне значення. Знищивши рабство і сепаратизм південних штатів, вона сприяла зміцненню незалежності США. Під натиском білиз терористів расову дискримінацію на Півдні було офіційно визнано «чорними кодексами» багатьох штатів, виданими у 1865-1866рр. «Чорні кодекси були покликані узаконити расову дискримінацію і забезпечити примусовими заходами південні плантації робочою силою.

83.Утворення ФРН. Конституція 1949 року.

Коли остаточно з’ясувалося, що відтворення Німеччини як єдиної держави неможливе, західна окупаційна влада дозволила трьом західним зонам об’єднатися в єдину державу під назвою Німецької Федеративної Республіки. У 1949 році нова держава одержала з рук окупантів нову конституцію, названу на честь столичного міста Західної Німеччини Боннською. Вона відновила демократичні інститути влади і управління, деякою мірою була подібною до Веймарської конституціх. Нова німецька держава була побудована на засадах федералізму. Вона складалася з 10 земель, самостійних у своєму бютжеті та незалежних одна від одної. Кожна із земель мала ландтаг і уряд. Було вирішено, що уряд кожної з 10 земель призначатиме своїх уповноважених до верхньої палати парламенту, названої Союзною радою – бундесратом.

Головним законодавчим органом був бундестаг, хоча його повноваження певною мірою обмежувалися Союзною радою – бугдесратом.

Главою держави конституція проголосила президента, який обирався на 5 років. Дійсна влада зосереджувалася, як і всюди, в уряді, а надто в руках його глави – канцлера. Уряд контролював законодавство, здійснював усю надану йому виконавчу владу.

Важливими функціями наділявся Федеральний конституційний суд. Він вирішував у спірних випадках питання про межі компетенції федерації в цілому і кожній землі окремо.